Воскресіння

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Воскресіння мертвих — поняття, що існує в багатьох релігіях, міфах. Є частиною уявлень про загробне життя. В християнстві догмат про воскресення є однією з підставових.

В Біблії[ред.ред. код]

Ілля Юхимович Рєпін, «Воскресення дочки Яіра»
Джотто ді Бондоне, «Воскресення Лазаря»

В Біблії описано 7 випадків воскресення з мертвих і 1 випадок воскресіння.

  • Воскресення юнака Ілією
  • Воскресення дитини Єлисеєм
  • Воскресення людини дотиком до кісток Єлисея
  • Воскресення дочки Яіра Ісусом
  • Воскресення Ісусом сина вдови біля воріт Капернауму(Лк. 7: 12-16).
  • Воскресення Лазара Ісусом — до воскресення Лазар був мертвий чотири дні і був похований за єгипетським звичаєм у печері, закутаний погребальними пеленами.
  • Воскресіння Христа
  • Воскресіння Тавіфи Петром
  • Воскресення Євтиха Павлом

В грецькій міфології[ред.ред. код]

  • Адоніс — одне з найпоширеніших у багатьох стародавніх релігіях уявлень про померле й воскресле божество.
  • Главк — віщун Поліейд помітив, що вбита змія ожила від трави, покладеної на неї іншою змією, і з домомогою цієї ж трави воскресив Главка.
  • Пелоп — будучи хлопчиком, Пелопа запропоновали в їжу небожителям, що збиралися на бенкет у Тантала. Проте боги зрозуміли обман і воскресили Пелопа, причому лопатка, яку з'їла Деметра, розгублена через зниклу доньку Персефону, була замінена вставкою зі слонової кістки.
  • Асклепій став настільки великим лікарем, що навчився воскрешати мертвих, і люди на Землі перестали вмирати. Бог смерті Танатос, втративши здобич, поскаржився Зевсу на Асклепія, що порушив світовий порядок. Зевс погодився, що, якщо люди стануть безсмертними, вони перестануть відрізнятися від богів. Своєю блискавкою громовержець вразив Асклепія, але великий лікар не попав в царство мертвих, а став богом лікування.
  • Існує легенда про Емпедокла з Агрігенти як про чудотворця незвичайної сили, який зміг воскресити жінку, що залишалась до цього місяць без дихання.

В Християнстві[ред.ред. код]

В Православ'ї[ред.ред. код]

В православ'ї, як і серед більшості християнських конфесій, віра у всезагальне тілесне «восресіння мертвих» (11-й член Нікео-Царгородського Символа віри: грец. Προσδοκῶ ἀνάστασιν νεκρῶν) з'єднаються з очікуваним другим пришестям Ісуса Христа для здійснення суду над усіми людьми, що живуть і коли-небудь жили.

Необхідність відновлення тіл богословськи обгрунтовується наступним[1] :

  1. Тіло складає необхідну частину людської істоти, тому блаженство праведних (і муки грішних) було б неповним, якби їх переживали одні лише душі, без тіл.
  2. Тіла творили гріхи (так як і правду) разом з душами і було б несправедливо карати за них лише душі, а тіла залишити без кари (нагороди).

Це вчення абсолютно несумісне з вченням про переселення душ. Якби душа мешкала в різних тілах, то незрозумілим було б яке тіло для неї воскрешати.

Хоча будуть воскрешені ті ж самі тіла, але вони будуть обновленими — духовними. Це, знову ж таки, потрібно для повноти вічного блаженства (мук). Духовність тіл буде відповідати зміненим властивостям світу (після його кінця). Ці тіла не будуть мати грубих плотських потреб (таких як продовження роду і харчування), але будуть мати потреби нові – духовні («пити… нове вино в Царстві Отця», та інші.) Зрозуміло, що якими будуть ці потреби в дійсності ми, в даному своєму стані точно зрозуміти не можемо.

Цитати[ред.ред. код]

  1. Поправді, поправді кажу вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть. Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі. І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він Людський Син. Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в гробах, Його голос почують, і повиходять ті, що чинили добро, на воскресення життя, а котрі зло чинили, на воскресення Суду. (Ів. 5.25 — 29)
  1. Оце ж воля Того, Хто послав Мене, щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскресив те останнього дня. Оце ж воля Мого Отця, щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. (Ів. 6. 39, 40)
  1. Але признаюсь тобі, що в дорозі оцій, яку звуть вони єрессю, я Богові отців служу так, що вірую всьому, що в Законі й у Пророків написане. І маю надію я в Бозі, чого й самі вони сподіваються, що настане воскресення праведних і неправедних. (Дії 24.14, 15)

Приклади воскресіння святими[ред.ред. код]

Вважається що Апостол Іван воскресив з мертвих 200 людей, яких небесний вогонь вбив за поклоніння ідолу. Після Вознесіння Христа, Апостол Пилип проповідуючи в Галілеї, воскресив маленьку дитину, яка померла на руках у матері.

Посилання[ред.ред. код]

В індуїзмі[ред.ред. код]

Великий йогін Бабаджі воскресив людину, що кинулася вниз зі скелі і розбилася насмерть. Так його учень Лахірі Махасайя воскресив свого учня Раму.

В Китаї[ред.ред. код]

Найраніша оповідь про воскресіння людини міститься у документі царства Цінь що було винайдено у Фанматань, Тяньшуй, пров. Ґаньсу 天水放馬灘 (en:Fangmatan).[2]

Популярний сюжет відповідного змісту маємо також у романі династії Мін «Подорож на Захід».

Примітки[ред.ред. код]

  1. Свт. Ігнатій (Брянчанинов). Повчення в п'яток 1-го тижня Великого посту. Про тіло людське.
  2. Yuri Pines, Gideon Shelach, Lothar von Falkenhausen, Robin D.S. Yates (eds.). Birth of an Empire:The State of Qin Revisited, 2013:9.

Література[ред.ред. код]

  • (англ.) Albert J. Hebert. Saints Who Raised the Dead. True Stories of 400 Resurrection Miracles. 335 pp. PB. Impr. 77 Illus. ISBN 5484




Релігія Це незавершена стаття про релігію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.