Царьов Ігор Вадимович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Виправлено джерел: 5; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.7 |
→Посилання: Переклади |
||
| Рядок 28: | Рядок 28: | ||
* Сайт премії Поэт года http://www.poetgoda.ru/2012/ {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180226181436/http://poetgoda.ru/2012/ |date=26 лютого 2018 }} |
* Сайт премії Поэт года http://www.poetgoda.ru/2012/ {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180226181436/http://poetgoda.ru/2012/ |date=26 лютого 2018 }} |
||
* Сайт конкурсу "Заблудившийся трамвай" http://www.piiter.ru/tramvai2011.php {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190909235134/http://piiter.ru/tramvai2011.php |date=9 вересня 2019 }} |
* Сайт конкурсу "Заблудившийся трамвай" http://www.piiter.ru/tramvai2011.php {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190909235134/http://piiter.ru/tramvai2011.php |date=9 вересня 2019 }} |
||
* [https://truk.com.ua/Tsaryov/index.htm Переклади на українську мову] |
|||
{{Russia-writer-stub}} |
{{Russia-writer-stub}} |
||
Версія за 07:31, 23 квітня 2024
| Царьов Ігор Вадимович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
11 листопада 1955 Пограничний[d], Приморський край, РРФСР, СРСР | |||
| Помер |
4 квітня 2013 (57 років) Москва, Росія | |||
| Діяльність | журналіст, поет | |||
| Мова творів | російська | |||
| Сайт: igor-tsarev.ru | ||||
|
| ||||
Царьов Ігор Вадимович (рос. Игорь Вадимович Царёв, справжнє прізвище — Могила[1]; 11 листопада 1955, Гродеково — 4 квітня 2013, Москва) — російський поет і журналіст. Лауреат премії Поет року (рос. Поэт года) 2012 року.
Життєпис
Народився 11 листопада 1955 року на Далекому сході (селище Гродеково Приморського краю), вищу освіту здобув у Ленінграді — закінчив Ленінградський електротехнічний інститут (нині — Санкт-Петербурзький державний електротехнічний університет), останні роки постійно жив і працював у Москві, де й помер 4 квітня 2013 року.
Яко журналіст співпрацював з газетами «Труд», Московський комсомолець" та «Російська газета». Автор приблизно 400 публікацій і 12 науково-популярних книг, виданих видавництвами «Советский писатель», «ГОЛОС», «РИПОЛ классик», «АиФ-Принт», «ОЛМА». 2001 року прийнятий до Спілки письменників Росії яко прозаїк. 2002 року Московська організація Спілки письменників Росії видала його першу книгу віршів «Море камни не считает». 2011 року у поетичній серії київського літературного фестивалю «Каштановий Дім» була видана книга віршів «Соль мажор»[2]. Вірші також оприлюднено російськими і міжнародними літературними журналами й альманахами «Поэзия», «Воскресенье», «Заблудившийся трамвай», «45-я параллель», «Ковчег», «Сибирские огни», «Дальний Восток», «Каштановый дом», «Чайка», «Окна», «АКМЕ», «Лит-э-лит» тощо.
Переможець поетичних конкурсів «Споёмте, друзья — 2008», «Серебряный стрелец −2008», «Заблудившийся трамвай — 2011», міжнародного конкурсу художньої творчості «По Чехову», номінації «Большая поэзия» «Международного Всероссийского фестиваля авторской песни имени Валерия Грушина» (2013 рік), Гран-прі міжнародного конкурсу «45-й калибр», призу президента Спілки письменників ХХІ століття (Союз писателей XXI века), призу літературно-музичного салону «Дом Берлиных» 2013 року. Інші нагороди: «Золотая Есенинская медаль», «медаль А. С. Грибоедова», дипломи «Золотое перо Московии», «Золотое перо Руси», «За верное служение Русской культуре и литературе», имені В. І. Вернадського, имені А. А. Блока.
У 2013—2014 роках відбувся Відкритий Чемпіонат Ганновера з Російської Словесності, присвячений пам'яті І. В. Царьова. В Університеті Ніцци у 2015 році професором Анатолієм Ліврі був прочитаний курс семінарів для студентів та аспірантів, у який було включено творчість Ігоря Царьова. Вірші Ігоря Царьова перекладалися українською та болгарською мовами (автори перекладів: Петро Голубков, Олег Антонюк, Микола Сисойлов, Владислав Антипов, Красимир Георгієв). У 2013 році видана посмертна збірка віршів «Люблячи та вірячи всупереч» (рос. «Любя и веря вопреки»). У 2014 році була надрукована книга «Янгол з Чертаново» (рос. «Ангел из Чертаново») про життя та творчість Ігоря Царьова, яку написала його дружина Ірина Царьова, член Союзу Письменників Росії. У 2016 році були випущені два музичні СД-диски з піснями 26-ти авторів на вірші Ігоря Царьова.
2013 року заснована Міжнародна літературна премія імені Ігоря Царьова. Серед засновників премії: Марк Григорович Розовський — драматург, режисер театру «У Никитских ворот», Людмила Миколаївна Мережко — заслужений працівник культури Російської Федерації, директор «Московського літфонду», Міжнародний літературний журнал «Зарубежные задворки» (Німеччина), проект «Русское безрубежье» (США), «Южнорусский союз писателей» (Україна), міжрегіональна громадська організація — Літературно-громадське об'єднання «Изба-Читальня» та близькі родичі самого поета.
Примітки
- ↑ Ничейный ангел. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 15 лютого 2021.
- ↑ Відгук автора на Стихи.Ру. Архів оригіналу за 9 червня 2018. Процитовано 15 лютого 2021.
Посилання
- igor-tsarev.ru — офіційний сайт «Царьов Ігор Вадимович».
- Сторінка на сайті «Стихи.ру» https://www.stihi.ru/avtor/mogila [Архівовано 2 березня 2018 у Wayback Machine.]
- Сайт премії Поэт года http://www.poetgoda.ru/2012/ [Архівовано 26 лютого 2018 у Wayback Machine.]
- Сайт конкурсу "Заблудившийся трамвай" http://www.piiter.ru/tramvai2011.php [Архівовано 9 вересня 2019 у Wayback Machine.]
- Переклади на українську мову
|
Це незавершена стаття про російського письменника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |