Справа Фаруелла
Справа Фаруелла | |
|---|---|
| L'affaire Farewell | |
 | |
| Жанр |
драма трилер |
| Режисер | Крістіан Каріон |
| Продюсер |
Філіпп Боеффард Бертран Фавре Крістоф Россіньон |
| Сценарист | Крістіан Каріон |
| У головних ролях |
Емир Кустуриця Гійом Кане Олександра Марія Лара Віллем Дефо Фред Ворд |
| Оператор | Вальтер ван ден Енде |
| Композитор | Клінт Манселл |
| Монтаж | Андреа Седлачкова |
| Кінокомпанія | Canal+ |
| Дистриб'ютор | Pathé і Netflix |
| Тривалість | 113 хв. |
| Мова |
англійська французька російська |
| Країна |
 Франція |
| Рік | 2009 |
| Дата виходу | 4 вересня 2009 (Світ) |
| Кошторис | €17 870 000[1] |
| Касові збори | $7,4 млн[2] |
| IMDb | ID 0806029 |
«Справа Фаруелла»[3][4][5] (фр. L'affaire Farewell) — французький шпигунський трилер 2009 року режисера Крістіана Каріона з Гійомом Кане та Еміром Кустурицею у головних ролях. Фільм оснований на діяльності високопосадовця КДБ Володимира Вєтрова. Сценарій — адаптація книги Сергія Костіна «Привіт, Фаруелле: Правда про французького крота КДБ» (1997). Фільм вийшов у США у червні 2010 року[6].
Сюжет[ред. | ред. код]
На початку 1980-х високопоставлений аналітик КДБ Сергій Григор'єв, невдоволений радянським режимом, вирішує передати радянські таємниці уряду Франції, зокрема список їхніх шпигунів. Григор'єв (кодова назва «Фаруелл») сподівається змінити Радянський Союз через розгалужену мережу шпигунів, які намагаються здобути наукову, технічну та промислову інформацію із Заходу. З цією ж метою він використовує П'єра Фрома, наївного французького інженера з Москви. Після першої передачі інформації П'єр розповідає про це дружині Джессіці. Заради захисту сім'ї вона наполягає на припиненні шпигунства. Григор'єв переконує П'єра працювати, не доповідаючи дружині. Від поїздок П'єра до Франції Григор'єв очікував подарунки такі як Sony Walkman, касети Queen, коньяк чи книги французької поезії. У міру того, як розквітає грандіозна діяльність Фаруелла, французи приходять в подив від масштабів і кількості найкращих західних технологій, таємно переданих Радянському Союзу.
Під час саміту G7 в Оттаві Міттеран особисто передає президенту США Рональду Рейгану досьє з безцінними даними Фаруелла через підозри в ненадійності Григор'єва. Американці вражені інформацією, а також списком радянських шпигунів у найвищих ешелонах західного науково-промислового апарату. США приступає до амбітного плану: подати СРСР помилкові дані. Невдовзі мережа радянських шпигунів на Заході згортається, Рейган оголошує програму «Зоряні війни». Через відсутність інформації про високі технології Заходу та відсталість власних розробок радянське керівництво панікує. Тоді Михайло Горбачов починає готувати політику реформ, яку він буде проводити в майбутньому.
Григор'єв жертвує собою, щоб врятувати родину Фрома. Вони знищують сліди та тікають на машині до фінського кордону. Перебуваючи в Західній Німеччині П'єр марно благає директора ЦРУ врятувати Григор'єва. На прохання Григор'єва його страчують біля засніженого озера, яке він любить. Пізніше П'єру пропонують роботу в Мангеттені.
У ролях[ред. | ред. код]
| Актор | Роль |
|---|---|
| Емир Кустуриця | Сергій Григор'єв |
| Гійом Кане | П'єр Фрома |
| Олександра Марія Лара | Джессіка Фрома |
| Віллем Дефо | Фіні |
| Фред Ворд | Рональд Рейган |
| Філіп Маньян | Франсуа Міттеран |
| Нільс Ареструп | Вальє |
| Девід Соул | Гаттон |
| Інгеборга Дапкунайте | Наташа |
| Діна Корзун | Аліна |
| Євген Харланов | Ігор |
| Крістіан Сандстрем | агент ФБР |
| Алекс Фернс | шотладський агент |
| Діане Крюгер | жінка на пробіжці |
Виробництво[ред. | ред. код]
Режисер пропонував Микиті Михалкову головну роль, але той відмовився через зайнятість на зніманні продовження стрічки «Стомлені сонцем». Михалков порадив Сергія Маковецького, який погодився. Проте після дзвінка посла Росії актор відмовився[3].
Знімання фільму відбувалося в Україні, зокрема в Харкові та Києві[7], а також у Фінляндії[8].
Критика[ред. | ред. код]
Фільм отримав позитивні відгуки від критиків США на основі оглядів на Metacritic[9] та Rotten Tomatoes[10]. Роджер Еберт оцінив стрічку в 3,5 зірки відзначивши роботу режисера[11].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ L\'Affaire Farewell (2009) - JPBox-Office. www.jpbox-office.com. Архів оригіналу за 22 вересня 2019. Процитовано 22 вересня 2019.
- ↑ L'Affaire Farewell (2009). www.boxofficemojo.com. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 22 вересня 2019.
- ↑ а б Французький фільм розповідає про долю офіцера КДБ, який працював на Францію. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 21 вересня 2019.
- ↑ Харків прославився у Франції завдяки Кустуріце | Справжня Варта. varta.kharkov.ua. Архів оригіналу за 22 вересня 2019. Процитовано 21 вересня 2019.
- ↑ Голлівуд в Україні. Кращі місця для знімання фільмів. Блог кіноексперта. style.nv.ua. Процитовано 21 вересня 2019.
- ↑ NeoClassics sets US release for Carion's Farewell. Screendaily.com. Архів оригіналу за 7 вересня 2017. Процитовано 30 вересня 2017.
- ↑ Джейди. Самые красивые фильмы, снятые в Киеве. www.cutinsight.com (uk-UA) . Архів оригіналу за 22 вересня 2019. Процитовано 22 вересня 2019.
- ↑ Spies uncloaked in new film and no, it's not 'Salt' - Jul. 16, 2010. KyivPost. 16 липня 2010. Процитовано 22 вересня 2019.
- ↑ Farewell. Metacritic.com. Архів оригіналу за 26 липня 2010. Процитовано 30 вересня 2017.
- ↑ Farewell (L'affaire Farewell). Rottentomatoes.com. Архів оригіналу за 26 листопада 2017. Процитовано 30 вересня 2017.
- ↑ Ebert, Roger. Farewell movie review & film summary (2010) | Roger Ebert. www.rogerebert.com (англ.). Архів оригіналу за 22 вересня 2019. Процитовано 22 вересня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- L'affaire Farewell на сайті IMDb (англ.)
(станом на 22.09.2019) - Farewell на сайті Rotten Tomatoes (англ.) (станом на 22.09.2019)
- Farewell на сайті Metacritic (англ.)
(станом на 22.09.2019)
|
