Стефан Аксак
| Стефан Аксак | |
|---|---|
| Народився | 1567 |
| Помер | не раніше березень 1650 |
 | |
Стефан Іванович Аксак гербу Аксак (Кара, оборона; бл. 1567[1] — після березня 1650) — шляхтич, військовик і урядник Республіки Обох Націй (Речі Посполитої). Представник роду Аксаків.
Життєпис[ред. | ред. код]
Батько — Іван (Ян) Аксак, мати — дружина батька Барбара Кльонська.
Родинний переказ стверджував про його перебування на Січі та обрання під час одного з походів кошовим. Мав прізвисько Будилович. Траплялося, що козаки-побратими приїжджали до нього в Гуляники по справедливий розсуд.[2]
Був послом на сейм у Варшаві, депутатом Радомського трибуналу[3].
Посади: київський земський суддя, остерський і бобровицький (бобрівницький) староста. Фундатор будівництва готичного домініканського костелу святого Миколая (пізніше Петропавлівська церква (Поділ)) у Києві 1610 (1640) року майже навпроти головного входу до Флорівського жіночого монастиря. За даними о. Каспера Несецького ТІ, на монастир пожертвував 20 000 злотих. Був власником великого «двору» на Житньому торзі в місті.
Стефан Аксак — посідач[джерело?] Остра і великих земельних маєтностей на Остерщині. Виступав проти козаків і міщан, які відстоювали свої права. Вороже ставився до селянсько-козацького повстання (1637), яке очолили Мурко і Носко, і до визвольної війни 1648—1654. Боячись народного гніву, втік з України.
У першому заповіті 1647 року надав перевагу дітям від другого шлюбу, сини від першого шлюбу зі стрийком Михайлом у другій половині травня 1648 року збройно «наїхали» на маєтність у Мотовилівці, звідки забрали все майно із замку, взявши із собою старого хворого батька на Волинь. Він зумів вирватися з полону, у березні 1650 року склав новий заповіт, у якому позбавив синів із першого шлюбу майна.[2]
Сім'я[ред. | ред. код]
Перша дружина — Софія Йосипівна Лозчанка (Лущанка, Ложчанка[2]), донька маршалка Мозира, небога фундаторки Київських братських школи та монастиря Галшки Гулевич[2]. Діти:
- Іван (Ян) — київський стольник, посол до сейму 1654; мав сина Гаврила (Ґабрієля) — прототипа пахолка пана Аксака в романі Г. Сенкевича «Вогнем і мечем».[2]
- Гаврило (Ґабрієль, пом. 1655).
Друга дружина — Катерина Чолганська, мали 3 сини (Олександр, Михайло,[4] Марко[2]), 5 доньок.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 1647 мав 80 років
- ↑ а б в г д е Яковенко Н. Аксаки, правнуки Тамерлана… — С. 333.
- ↑ Niesiecki K. Korona polska…. — Т. I. — Cz. 2. — S. 13. (пол.)
- ↑ Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… — Т. 1. — Cz. 2. — S. 13.
Джерела[ред. | ред. код]
- Яковенко Н. Аксаки, правнуки Тамерлана // На переломі. — К. : Україна, 1994. — 352 с. — С. 323—334. — ISBN 5-319-01070-2.
- Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — Т. 1. — Cz. 2. — 406 s. — S. 12—13. (пол.)
- Петръ Развидовскій (Розвадовський Mostyszcze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 723. (пол.) — S. 723. (пол.)) // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей (в ІІІ розділах, редактори Володимир Антонович, Ф. Терновський). — К. : типографія Е. Я. Федорова, 1874. — Отделъ ІІ. — С. 102—106. ст.(рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |