Бобровиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бобровиця
Alex K No image.svg
Герб Бобровиці
Бобровицька районна рада
Бобровицька районна рада
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Чернігівська область Чернігівська область
Район/міськрада Бобровицький
Рада Бобровицька міська рада
Код КОАТУУ 7420610100
Засноване XI століття
Статус міста з 1958 року
Населення 11244 (01.01.2011)[1]
Площа 18,9 км²
Поштові індекси 17400
Телефонний код +380-4632
Координати 50°45′00″ пн. ш. 31°23′11″ сх. д. / 50.75000° пн. ш. 31.38639° сх. д. / 50.75000; 31.38639Координати: 50°45′00″ пн. ш. 31°23′11″ сх. д. / 50.75000° пн. ш. 31.38639° сх. д. / 50.75000; 31.38639
Водойма р. Бистриця
Відстань
Найближча залізнична станція Бобровиця
До обл./респ. центру
 - залізницею 130 км
 - автошляхами 102 км
Міська влада
Адреса 17400, м. Бобровиця, вул. Лупицька, 4

Бобро́виця — місто, центр Бобровицького району Чернігівської області, на березі річки Бистриці.

Назва[ред.ред. код]

Про походження назви міста Бобровиця достовірних даних нема. Є лише здогадки, що поселення отримало назву від бобрових промислів, якими займались його жителі того часу у водоймах рік Бистриці, Трубіжу та Остера. Річка Бистриця до середини XIX століття мала назву Бобровиця.

Населення[ред.ред. код]

Історія[ред.ред. код]

Про стародавнє походження Бобровиці свідчать залишки городища (XIXIII століття).

В XVI столітті Бобровиця — містечко Остерського староства Київського воєводства Речі Посполитої.

Згідно з польською люстрацією 1618 року Bobrowica мала 107 осель.[4] Якщо вірити польській люстрації 1628 року, містечко було заселене 1600 року: także i miasteczko Bobrowice, która osiadła roku 1600.[5] У 1631 році Остерський староста Heremiasz Zaleski брав із 16 осідлих «димів» по 3 злотих, із 6 «городників» — по 1,5.[6]

З 1654 року Бобровиця була сотенним містечком Київського полку. У тому ж році в складі Українського гетьманату (Гетьманщини) бере участь в підписанні «мартівських статей» з Московією. Бобровицька сотня була в складі колишнього Київського полку. 1664 року коронні війська разом з кримськими татарами зруйнували і спалили Бобровицю.

Станом на 1756 рік у містечку проводився щорічний ярмарок 8 липня, торги відбувалися по понеділках і п'ятницях.[7]

У XVIII столітті в Бобровиці діяла козацька школа.

Від 1782 року містечко стає волосним центром Козелецького повіту. У 1781 році в містечку було 545 хат.[8] У 1787 році тут жив 1531 дорослий чоловік. Мешканці — різного звання казенні люди, козаки та власників (полковниці Забілиної та надвірного радника Семена Катеринича).[9]

У 1807 році Віктор Кочубей побудував бобровицький цукровий завод, а в 1854 році робітники заводу виступили проти важких умов праці та спалили його.

На захід від міста по берегах Бистриці було село Лукашівка, яке поступово злилося з Бобровицею. У 1859 році в ньому мешкало 300 осіб.

У 1868 році біля Бобровиці відкрито залізничну станцію (єдину товарну в Козелецькому повіті), що зумовило швидкий розвиток містечка.

1890 рік — відкриття земської лікарні. У цей же період (кін. XIX — поч. ХХ ст.ст.) діяли три початкові школи (роки відкриття — 1863, 1896, 1910 роки), двокласне училище (1902 рік), сільськогосподарське училище молодших агротехніків (1891 рік), безкоштовна народна бібліотека (1897 рік),[10] лікарня (1915 рік). У 1799 році побудована дерев'яна Михайлівська церква, яка перебудована в 1831 році, Успенська церква збудована у 1893 році.

У 1894 році Козелецьке земство вирішило замостити бруківкою шлях від переїзду біля станції до повороту на Озеряни. Половина грошей надійшла від Міністерства шляхів сполучення, іще дві чверті — від Чернігівського губернського та Козелецького повітового земств.[11]

У 1900 році розпочав роботу Бобровицький буряково-цукровий завод, власником якого був Петро Петрович Катеринич.[12]

23 жовтня 1905 року в Бобровиці відбулися антиєврейські заворушення, що супроводжувалися розгромом лавок місцевих євреїв.[13]

У 1907 році землевпорядною комісією почато ліквідацію маєтку Кочубея (понад 2000 десятин).[14]

У листопаді 1920 року Бобровиця стала центром Бобровицького повіту. Від 1923 року (вже за СРСР) — селище міського типу, центр Бобровицького району. У 1920 році діяв сільсько-господарський технікум, відкрито сиротинець.

У 1927 році почали діяти цегельний завод та олійниця, згодом — промкомбінат (1937 рік), паровий млин.

Під час Німецько-радянської війни створено партизанську групу Бобровицького району, яка 1943 року ввійшла до складу партизанського загону «За Батьківщину!».

Радянські війна зайняли місто 20 вересня 1943 року.

З 1958 року Бобровиця є містом та райцентром.

Культура[ред.ред. код]

В місті знаходиться Бобровицький районний історико-краєзнавчий музей.

Пам'ятки і пам'ятники[ред.ред. код]

На території Бобровиці — могили (кургани) 2-1 тис. до н. е., городище ХІ — ХІІІ століть.

Серед пам'ятників, що увічнюють подвиг радянського народу під час Німецько-радянської війни:

  • братська могила радянських воїнів, полеглих під час визволення міста 1943 року;
  • обеліск на пагорбі, могила[Джерело?] Героя Радянського Союзу Олега Бичка;
  • пам'ятник воїнам-землякам, які загинули (600 осіб) на фронтах ВВВ (1972).

Люди[ред.ред. код]

Історичні особи:

Сучасники:

Галерея[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. "Списки населённых мест Российской Империи. XLVIII. Черниговская губерния, 1866. — C. 63. http://narod.ru/disk/15142447000/Chernigovskaya_gub-1866.rar.html
  3. Населенныя мѣста Россійской Имперіи въ 500 и болѣе жителей. 1905. — C. 261.
  4. Архивъ Юго-Западной Россіи. Ч. VII. Т. 1. Акты о заселении Юго-Западной Россіи. — Кіевъ, 1886. — с. 303-304.
  5. Архивъ Юго-Западной Россіи. Ч. VII. Т. 1. Акты о заселении Юго-Западной Россіи. — Кіевъ, 1886. — с. 343.
  6. Архивъ Юго-Западной Россіи. Ч. VII. Т. 1. Акты о заселении Юго-Западной Россіи. — Кіевъ, 1886. — с. 374.
  7. Ділова документація Гетьманщини XVIII ст.: 3бірник документів / Упорядн., авт. передм. та комент. В. Й. Горобець. К.: Наук. думка. 1993. — с. 295.
  8. В. І. Новгородцов. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст. — Київ, 1989. — с. 95. http://history.org.ua/?litera&id=9000
  9. В. І. Новгородцов. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст. — Київ, 1989. — с. 240. http://history.org.ua/?litera&id=9000
  10. Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1897 год. — C. 5. http://www.knigafund.ru/books/81183
  11. Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1894 год. — C. 91-92. http://www.knigafund.ru/books/81181
  12. Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1900 год. — C. 168. http://www.knigafund.ru/books/81173
  13. Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1906 год. — C. 25. http://www.knigafund.ru/books/81187
  14. Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1907 год. — C. 42. http://www.knigafund.ru/books/81186
  15. http://old.chz.org.ua/files/Otch_p3.13.pdf
  16. Важка атлетика. Коробка приносить Україні перше срібло

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.