Бобровиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бобровиця
Alex K No image.svg
Герб Бобровиці
Бобровицька районна рада
Бобровицька районна рада
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Чернігівська область Чернігівська область
Район/міськрада Бобровицький
Рада Бобровицька міська рада
Код КОАТУУ 7420610100
Засноване XI століття
Статус міста з 1958 року
Населення 11244 (01.01.2011)[1]
Площа 18,9 км²
Поштові індекси 17400
Телефонний код +380-4632
Координати 50°45′00″ пн. ш. 31°23′11″ сх. д. / 50.75000° пн. ш. 31.38639° сх. д. / 50.75000; 31.38639Координати: 50°45′00″ пн. ш. 31°23′11″ сх. д. / 50.75000° пн. ш. 31.38639° сх. д. / 50.75000; 31.38639
Водойма р. Бистриця
Відстань
Найближча залізнична станція Бобровиця
До обл./респ. центру
 - залізницею 130 км
 - автошляхами 102 км
Міська влада
Адреса 17400, м. Бобровиця, вул. Лупицька, 4

Бобро́виця — місто, центр Бобровицького району Чернігівської області, на березі річки Бистриці.

Назва[ред.ред. код]

Про походження назви міста Бобровиця достовірних даних нема. Є лише здогадки, що поселення отримало назву від бобрових промислів, якими займались його жителі того часу у водоймах рік Бистриці, Трубіжу та Остера. Річка Бистриця до середини XIX століття мала назву Бобровиця.

Населення[ред.ред. код]

Історія[ред.ред. код]

Про стародавнє походження Бобровиці свідчать залишки городища (XIXIII століття).

В XVI столітті Бобровиця — містечко Остерського староства Київського воєводства Речі Посполитої.

Згідно з польською люстрацією 1618 року Bobrowica мала 107 осель.[4] Якщо вірити польській люстрації 1628 року, містечко було заселене 1600 року: także i miasteczko Bobrowice, która osiadła roku 1600.[5] У 1631 році Остерський староста Heremiasz Zaleski брав із 16 осідлих «димів» по 3 злотих, із 6 «городників» — по 1,5.[6]

За іншими даними, на городищі Волинь у Остерському старостві Іваном Коловицьким було осаджено містечко Михайлів. Згідно з фундаційним привілеєм від 10 липня 1597 року містечко мало отримати щопонеділковий торг. Згодом містечко змінило назву на сучасну. Після смерті осадчого І. Коловицького 1602 року пожиттєве право на містечко отримав остерський староста Михайло Ратомський. Королівський привілей М. Ратомському, виданий 12 вересня 1602 pоку, застерігав, що якби ця осада не мала міського права, то староста мав би перенести її на інше місце і встановити торги. Стосунки старости з мешканцями Бобровиці, так само як і Остра, складалися не найліпше: М. Ратомський був прихильником збереження традиційного для Великого князівства Литовського першої половини XVI ст. суворого підпорядкування міщан старостам. Ситуація змінилася після призначення на посаду остерського старости королівського секретаря Реміяна Залеського. 26 березня 1627 року з його ініціативи Бобровиця отримала привілей на ярмарки й торги. Цей документ установлював щотижневий торг і два ярмарки, які мали проходити на православні свята — святого Прокопа і святого Михайла. Місцеві міщани отримали ті ж права на шинкування, що й остерські.[7]

З 1654 року Бобровиця була сотенним містечком Київського полку. У тому ж році в складі Українського гетьманату (Гетьманщини) бере участь у підписанні «мартівських статей» з Московією. Бобровицька сотня була в складі колишнього Київського полку. 1664 року коронні війська разом з кримськими татарами зруйнували і спалили Бобровицю.

У переписній книзі Малоросійського приказу (1666) згадується город Бобровица на річці Бобровиці. У ньому було 155 дворів (160 дорослих чоловіків). У господарствах загалом було 92 воли та 44 коня. Бобровицькі міщани мали на річці 3 млини, торгових міщан не було. У книзі перераховано всіх чоловіків поіменно.[8] 2 з 3 власників млинів мали прізвище Лукашенко. Можливо, звідси пішла назва села (зараз — частини Бобровиці) Лукашівка.

Станом на 1756 рік у містечку проводився щорічний ярмарок 8 липня, торги відбувалися по понеділках і п'ятницях.[9]

У XVIII столітті в Бобровиці діяла козацька школа.

Від 1782 року містечко стає волосним центром Козелецького повіту. У 1781 році в містечку було 545 хат.[10] У 1787 році тут жив 1531 дорослий чоловік. Мешканці — різного звання казенні люди, козаки та власників (полковниці Забілиної та надвірного радника Семена Катеринича).[11]

У 1807 році Віктор Кочубей побудував бобровицький цукровий завод[Джерело?], а в 1854 році робітники заводу виступили проти важких умов праці та спалили його.

На захід від міста по берегах Бистриці було село Лукашівка, яке поступово злилося з Бобровицею. У 1859 році в ньому мешкало 300 осіб.

У 1868 році біля Бобровиці відкрито залізничну станцію (єдину товарну в Козелецькому повіті), що зумовило швидкий розвиток містечка.

1890 рік — відкриття земської лікарні. У цей же період (кін. XIX — поч. ХХ ст.ст.) діяли три початкові школи (роки відкриття — 1863, 1896, 1910 роки), двокласне училище (1902 рік), сільськогосподарське училище молодших агротехніків (1891 рік), безкоштовна народна бібліотека (1897 рік),[12] лікарня (1915 рік). У 1799 році побудована дерев'яна Михайлівська церква, яка перебудована в 1831 році, Успенська церква збудована у 1893 році.

У 1894 році Козелецьке земство вирішило замостити бруківкою шлях від переїзду біля станції до повороту на Озеряни. Половина грошей надійшла від Міністерства шляхів сполучення, іще дві чверті — від Чернігівського губернського та Козелецького повітового земств.[13]

У 1900 році розпочав роботу Бобровицький буряково-цукровий завод, власником якого був Петро Петрович Катеринич.[14]

23 жовтня 1905 року в Бобровиці відбулися антиєврейські заворушення, що супроводжувалися розгромом лавок місцевих євреїв.[15]

У 1907 році землевпорядною комісією почато ліквідацію маєтку Кочубея (понад 2000 десятин).[16]

У листопаді 1920 року Бобровиця стала центром Бобровицького повіту. Від 1923 року (вже за СРСР) — селище міського типу, центр Бобровицького району. У 1920 році діяв сільсько-господарський технікум, відкрито сиротинець.

У 1927 році почали діяти цегельний завод та олійниця, згодом — промкомбінат (1937 рік), паровий млин.

Під час Німецько-радянської війни створено партизанську групу Бобровицького району, яка 1943 року ввійшла до складу партизанського загону «За Батьківщину!».

Радянські війна зайняли місто 20 вересня 1943 року.

З 1958 року Бобровиця є містом та райцентром.

Культура[ред.ред. код]

В місті знаходиться Бобровицький районний історико-краєзнавчий музей.

Пам'ятки і пам'ятники[ред.ред. код]

На території Бобровиці — могили (кургани) 2-1 тис. до н. е., городище ХІ — ХІІІ століть.

Серед пам'ятників, що увічнюють подвиг радянського народу під час Німецько-радянської війни:

  • братська могила радянських воїнів, полеглих під час визволення міста 1943 року;
  • обеліск на пагорбі, могила[Джерело?] Героя Радянського Союзу Олега Бичка;
  • пам'ятник воїнам-землякам, які загинули (600 осіб) на фронтах ВВВ (1972).

Люди[ред.ред. код]

Історичні особи:

Сучасники:

Галерея[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. "Списки населённых мест Российской Империи. XLVIII. Черниговская губерния, 1866. — C. 63. http://narod.ru/disk/15142447000/Chernigovskaya_gub-1866.rar.html
  3. Населенныя мѣста Россійской Имперіи въ 500 и болѣе жителей. 1905. — C. 261.
  4. Архивъ Юго-Западной Россіи. Ч. VII. Т. 1. Акты о заселении Юго-Западной Россіи. — Кіевъ, 1886. — с. 303-304.
  5. Архивъ Юго-Западной Россіи. Ч. VII. Т. 1. Акты о заселении Юго-Западной Россіи. — Кіевъ, 1886. — с. 343.
  6. Архивъ Юго-Западной Россіи. Ч. VII. Т. 1. Акты о заселении Юго-Западной Россіи. — Кіевъ, 1886. — с. 374.
  7. Пономарьов О. М. З найдавніших джерел // Марківці — краплина історії України. — Чернігів: Аспект-Поліграф, 2013. — с. 16-17. http://www.markivci.ho.ua/history/book-1-2.php
  8. Переписні книги 1666 року / Приготував до друку і зредагував В. О. Романовський. Всеукраїнська академія наук, Археографічна Комісія. — Київ, 1933. — с. 341-344.
  9. Ділова документація Гетьманщини XVIII ст.: 3бірник документів / Упорядн., авт. передм. та комент. В. Й. Горобець. К.: Наук. думка. 1993. — с. 295.
  10. В. І. Новгородцов. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст. — Київ, 1989. — с. 95. http://history.org.ua/?litera&id=9000
  11. В. І. Новгородцов. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст. — Київ, 1989. — с. 240. http://history.org.ua/?litera&id=9000
  12. Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1897 год. — C. 5. http://www.knigafund.ru/books/81183
  13. Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1894 год. — C. 91-92. http://www.knigafund.ru/books/81181
  14. Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1900 год. — C. 168. http://www.knigafund.ru/books/81173
  15. Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1906 год. — C. 25. http://www.knigafund.ru/books/81187
  16. Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1907 год. — C. 42. http://www.knigafund.ru/books/81186
  17. http://old.chz.org.ua/files/Otch_p3.13.pdf
  18. Важка атлетика. Коробка приносить Україні перше срібло

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.