Бобровиця
| Бобровиця | |||
|---|---|---|---|
|
|||
| Бобровицька районна рада | |||
| Основні дані | |||
| Країна | |||
| Регіон | Чернігівська область | ||
| Район/міськрада | Бобровицький район | ||
| Рада | Бобровицька міська рада | ||
| Код КОАТУУ | 7420610100 | ||
| Засноване | XI століття | ||
| Статус міста | з 1958 року | ||
| Населення | 11244 (01.01.2011)[1] | ||
| Площа | 18,9 км² | ||
| Поштові індекси | 17400 | ||
| Телефонний код | +380-4632 | ||
| Координати | 50°45′00″ пн. ш. 31°23′11″ сх. д. / 50.75000° пн. ш. 31.38639° сх. д.Координати: 50°45′00″ пн. ш. 31°23′11″ сх. д. / 50.75000° пн. ш. 31.38639° сх. д. | ||
| Водойма | р. Бистриця | ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція | Бобровиця | ||
| До обл./респ. центру | |||
| - залізницею | 130 км | ||
| - автошляхами | 102 км | ||
| Міська влада | |||
| Адреса | 17400, Чернігівська обл., Бобровицький р-н, м.Бобровиця, вул. Лупицька 4 | ||
Бобро́виця — місто, центр Бобровицького району Чернігівської області, на березі річки Бистриці.
Зміст |
Назва [ред.]
Про походження назви міста Бобровиця достовірних даних нема. Є лише здогадки, що поселення отримало назву від бобрових промислів, якими займались його жителі того часу у водоймах рік Бистриці, Трубежа та Остра. Річка Бистриця до середини XIX століття мала назву Бобровиця.
Населення [ред.]
- 2,9 тис. (1859)[2]
- 5,1 тис. (1897)[3], православних — 4,4 тис., юдеїв — 0,7 тис.
- 9,4 тис. (1959)
- 14,5 тис. (1988)
- 11,9 тис. (2005)
Історія [ред.]
Про стародавнє походження Бобровиці свідчать залишки городища (XI—XIII століття).
В XVI столітті Бобровиця — містечко Остерського староства Київського воєводства Речі Посполитої.
У 1654 році Бобровиця була сотенним містечком Київського полку. У тому ж році в складі Українського гетьманату (Гетьманщини) бере участь в підписанні "мартівських статей" з Московією. Бобровиця стала сотенним містечком колишнього Київського полку. 1664 року коронні війська разом з кримськими татарами зруйнували і спалили Бобровицю.
Від 1782 року містечко стає волосним центром Козелецького повіту. У XVIII столітті діяла козацька школа.
У 1807 році Віктор Кочубей побудував бобровицький цукровий завод, а в 1854 році робітники заводу виступили проти важких умов праці і спалили його.
На захід від міста по берегах Бистриці було село Лукашівка, яке поступово злилося з Бобровицею. У 1859 році в ньому мешкало 300 осіб.
1890 рік — відкриття земської лікарні. У цей же період (кін. XIX — поч. ХХ ст.ст.) діяли три початкові школи (роки відкриття — 1863, 1896, 1910 роки), двокласне училище (1902 рік), сільськогосподарське училище молодших агротехніків (1891 рік), безкоштовна народна бібліотека (1897 рік),[4] лікарня (1915 рік). У 1799 році побудована дерев’яна Михайлівська церква, яка перебудована в 1831 році, Успенська церква збудована у 1893 році.
У 1894 році Козелецьке земство вирішило замостити бруківкою шлях від переїзду біля станції до повороту на Озеряни. Половина грошей надійшла від Міністерства шляхів сполучення, іще дві чверті — від Чернігівського губернського та Козелецького повітового земств.[5]
У листопаді 1920 року Бобровиця стала центром Бобровицького повіту. Від 1923 року (вже за СРСР) — селище міського типу, центр Бобровицького району. У 1920 році діяв сільсько-господарський технікум, відкрито сиротинець.
У 1927 році почали діяти цегельний завод та олійниця, згодом — промкомбінат (1937 рік), паровий млин.
Під час Німецько-радянської війни створено партизанську групу Бобровицького району, яка 1943 року ввійшла до складу партизанського загону «За Батьківщину!».
З 1958 року Бобровиця є містом та райцентром.
Культура [ред.]
В місті знаходиться Бобровицький районний історико-краєзнавчий музей.
Пам'ятки і пам'ятники [ред.]
На території Бобровиці — могили (кургани) 2-1 тис. до н.е., городище ХІ — ХІІІ століть.
Серед пам'ятників, що увічнюють подвиг радянського народу під час Німецько-радянської війни:
- братська могила радянських воїнів, полеглих під час визволення міста 1943 року;
- обеліск на пагорбі, могила[Джерело?] Героя Радянського Союзу Олега Бичка;
- пам'ятник воїнам-землякам, які загинули (600 осіб) на фронтах ВВВ (1972).
Видатні люди [ред.]
Історичні особи:
- У 1846 році до Бобровиці приїздив Тарас Шевченко.
- Бичок Олег Сергійович (1921, Бобровиця – 1944) — український військовик, командир партизанського спеціального загону, Герой Радянського Союзу.
Сучасники:
- Коробка Ольга Василівна (1985, Бобровиця) — українська важкоатлетка, заслужений майстер спорту, срібна медалістка ХХІХ літніх Олімпійських ігор в Пекіні[6].
- Пустовойт Валентин Іванович (1953, Бобровиця) — український журналіст, державний службовець.
Леонід Григорович Яковишин- Герой України, народний депутат 1 Скликання, власник і керівник ТОВ " Земля і Воля", бувший директор Бобровицького Радгоспу-технікуму
Галерея [ред.]
Виноски [ред.]
- ↑ Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
- ↑ "Списки населённых мест Российской Империи. XLVIII. Черниговская губерния, 1866. — C. 63. http://narod.ru/disk/15142447000/Chernigovskaya_gub-1866.rar.html
- ↑ Населенныя мѣста Россійской Имперіи въ 500 и болѣе жителей. 1905. — C. 261.
- ↑ Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1897 год. — C. 5. http://www.knigafund.ru/books/81183
- ↑ Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1894 год. — C. 91-92. http://www.knigafund.ru/books/81181
- ↑ Важка атлетика. Коробка приносить Україні перше срібло
Зовнішні посилання [ред.]
- БОБРОВИЦЯ. Офіційний веб-сайт управління культури і туризму Чернігівської облдержадміністрації
- Бобровицький район. Загальна інформація
- Сайт Бобровиці
- Неофіційний сайт Бобровиці
- Мапа та історія Бобровиці
Джерела [ред.]
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
- Чернігівщина:Енциклопедичний довідник (за ред. А.В. Кудрицького), К.: УРЕ, 1990, стор. 75—76
- Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
- Стаття Bobrowica у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том I (Aa — Dereneczna) з 1880 року (пол.)
|
|||||||||||
|
||||||||
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
