Староста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Староста:

Русь[ред.ред. код]

У Київській Русі - представник нижчої адміністрації (звич. доглядав за певними ділянками в господарстві князя);

ВКЛ і Річ Посполита[ред.ред. код]

У Великом князівстві Литовському (ВКЛ), Королівстві Польському, Короні і Речі Посполитій — державна посада і довічне звання, що надавалося королями магнатам і шляхті за заслуги. Існували такі старости:

  • городовий староста — голова повіту;
  • негородовий строста — державець коронних маєтностей, що їх король надавав маґнатам і шляхті за заслуги перед державою;
  • генеральний староста — голова провінції.

У ранньосередньовічній Польщі старостою називали королівського намісника, пізніш - управителя королівщини - маєтків, що належали королю.

Російська імперія[ред.ред. код]

Староста сільський — у Російській імперії голова найнижчої адміністративної одиниці — сільської громади, обираний на 3 роки сільським сходом;

Австро-Угорщина[ред.ред. код]

У Галичині й на Буковині за австрійської влади — начальник повіту;

Українська держава[ред.ред. код]

У гетьманській державі (1918) діяли губерніальні і повітові старости;

Друга Річ Посполита[ред.ред. код]

У Польщі 19191939 — начальник держ. адміністрації і представник держави у пов.;

Чехословаччина[ред.ред. код]

На Закарпатті 1919 — 1939 — голова сільської громади або посадник . Старостами називалися також виборні або призначені особи для ведення справ будь-якої громади (наприклад, церковний староста), артілі чи іншого громадського колективу.


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


Література[ред.ред. код]