Екваторіальна система координат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Екваторіальна система координат — одна з систем небесних координат.

[ред.] Перша екваторіальна система координат

В цій системі основною площиною є площина небесного екватору. Однією координатою при цьому є схилення δ (рідше — полярна відстань p). Іншою координатою — годинний кут t (в Першій екваторіальній системі координат) або пряме сходження (в Другій екваторіальній системі координат)

• Схиленням δ світила називається дуга кола схилення від небесного екватору до світила, або кут між площиною небесного екватору та напрямком на світило.

Схилення відраховують в межах від 0° до +90° до північного полюсу світу і від 0° до −90° до південного полюсу світу.

• Полярною відстанню p світила називається дуга кола схилення від північного полюсу світу до світила, або кут між віссю світу і напрямком на світило.

Полярні відстані відраховують в межах від 0° до 180° від північного полюсу світу до південного.

• Годинним кутом t світила називається дуга небесного екватору від верхньої точки небесного екватору (тобто точки перетину небесного екватору з небесним меридіаном) до кола схилення світила, або двохгранний кут між площиною небесного меридіана і колом схилення світила.

Годинні кути відраховують в сторону добового обертання небесної сфери, тобто на захід від верхньої точки небесного екватору, в межах від 0° до 360° (в градусной мірі) або від 0^h до 24^h (в годиннйі мірі). Іноді годинні кути відраховують в межах від 0° до +180° (от 0^h до +12^h) на захід і від 0° до −180° (від 0^h до −12^h) на схід.

[ред.] Друга екваторіальна система координат

В цій системі, як і в першій екваторіальній, основною площиною є площина небесного екватору,а однією координатою при цьому є схилення δ (рідше — полярна відстань p). Іншою координатою — пряме сходження α.

• Прямим сходженням α світила називається дуга небесного екватора від точки весняного рівнодення до кола схилення світила, або кут між напрямком на точку весняного рівнодення та площиною кола схилення світила.

Прямі сходження відраховують в сторону, протилежну добовому обертанню небесної сфери, в межах від 0° до 360° (в градусній мірі) або від 0^h до 24^h (в годинній мірі).

Пряме сходження вимірює кут „схід-захід” вздовж екватора. Початок відліку знаходиться в точці, де Сонце перетинає небесний екватор весною (точка весняного рівнодення).

Схилення вимірюється в градусах, хвилинах та секундах дуги. Додатній напрямок спрямований на північ від небесного екватора, від’ємний - на південь. Об’єкт на небесному екваторі має схилення 0°

  - Схилення північного полюса небесної сфери дорівнює +90°
  - Схилення південного -90°
  - У схилення необхідно вказувати знак.

Схилення небесного об’єкта, який проходить через зеніт, дорівнює широті спостерігача. В північній півкулі Землі для заданої широти φ небесні об’єкти зі схиленням δ<90°- φ не заходять за горизонт. Якшо ж схилення об’єкта δ<-90°+φ , то такий об’єкт не буде спостерігатися на даній широті.