Орбітальний період

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Орбіта́льний пері́од — час, за яке небесне тіло здійснює повний оборот навколо зовнішнього центру тяжіння, по відношенню до якого воно є супутником.

Існує кілька видів орбітальних періодів при розгляді тіл Сонячної системи:

Сидеричний (або зоряний) період (від лат. sidus, зірка; род. відмінок sideris) — проміжок часу, протягом якого певне небесне тіло-супутник здійснює навколо головного тіла повний оборот щодо «нерухомих» зірок. Поняття «Сидеричний період» застосовується до тіл, що обертаються навколо Землі: до Місяця (сидеричний місяць) і штучних супутників, а також до планет, комет тощо, що обертаються навколо Сонця. Це період слід розглядати як справжнвй час обертання.
Синодичний період (від грец. synodos збори, з'єднання) — проміжок часу, протягом якого тіло Сонячної системи (планета або мала планета), рухаючись по своїй орбіті, повертається при спостереженні із Землі в колишнє положення щодо Сонця. Так, синодичний період звернення Місяця рівний часу, за який Місяць проходить через всі фази (наприклад, від повного місяця до повного місяця). Цей період ми можемо відстежити з Землі для інших планет, і обрахувати справжній сидеричний рік по формулам, запропонованим Коперником.
Драконічний період проходить між моментами, коли тіло перетинає екліптику з південної і північну півкулю. Період відрізняється від сидеричного, бо точки перетину з часом повільно міняються.
Амалістичний період — відтинок часу, за який тіло має пройти від перицентру до перицентру своєї орбіти. Цей період може трохи відрізнятися від сидеричного, бо вісь орбіти повільно змінюється під впливом зовнішніх чинників.
Тропічний період — вимірюється через видимий рух Сонця на небі, коли воно перетинае екватор. Рік відрізняється від сидеричного через прецесію точки рівнодення.