Близка екваторіальна орбіта
Близка екваторіальна орбіта — це орбіта, яка лежить близько до площини екватора орбітального об'єкта. Така орбіта має нахил близько 0°. На Землі такі орбіти лежать на небесному екваторі, великому колі уявної небесної сфери на одній площині з екватором Землі[сумнівно ]. Геостаціонарна орбіта — це особливий тип екваторіальної орбіти, яка є геосинхронною. Супутник на геостаціонарній орбіті здається спостерігачам на поверхні Землі нерухомим, і залишається завжди в одній точці неба.
Екваторіальні орбіти можуть бути вигідними з кількох причин. Для запуску людських технологій у космос гарними місцями для космодромів можуть бути об’єкти поблизу екватора, такі як Космічний центр Гвіани в Куру, Французька Гвіана, або стартовий центр Алькантара в Бразилії, оскільки вони забезпечують додаткову орбітальну швидкість ракети-носія завдяки надає швидкість обертання Землі 460 м/с, до космічного корабля при старті[1]. Додаткова швидкість зменшує паливо, необхідне для запуску космічного корабля на орбіту. Оскільки Земля обертається на схід, тільки запуски на схід користуються перевагами цього підвищення швидкості. Насправді запуски на захід особливо складні з екватора через необхідність протидіяти додатковій швидкості обертання.
Екваторіальні орбіти пропонують інші переваги, такі як зв'язок: космічний корабель на екваторіальній орбіті проходить безпосередньо над екваторіальним космодромом під час кожного оберту[1], на відміну від змінної траєкторії на похилій орбіті.
Крім того, запуски безпосередньо на екваторіальну орбіту усувають необхідність дорогого коригування траєкторії запуску космічного корабля. Маневр для досягнення 5° нахилу орбіти Місяця з 28° північної широти мису Канаверал спочатку оцінювався, щоб зменшити вантажопідйомність ракети Сатурн V програми Аполлон на цілих 80%[1].
Ненахилена орбіта[ред. | ред. код]
Ненахилена орбіта — це орбіта, копланарна площині відліку. Нахил орбіти становить 0° для проградних орбіт, і π (180°) для ретроградних.
Якщо площиною відліку є екваторіальна площина масивного сфероїдного тіла, ці орбіти називаються екваторіальними, а непохилена орбіта є лише окремим випадком близькоекваторіальної орбіти.
Однак ненахилену орбіту не потрібно відносити лише до екваторіальної площини відліку. Якщо площиною відліку є площина екліптики, вони називаються екліптичною орбітою.
Оскільки на ненахилених орбітах відсутні вузли, висхідний вузол зазвичай лежить у напрямку відліку (зазвичай це точка весняного рівнодення), і, таким чином, довгота висхідного вузла приймається рівною нулю. Крім того, аргумент периапсис не визначений.
Геостаціонарна орбіта є геосинхронним прикладом екваторіальної орбіти, непохилої орбіти, яка компланарна з екватором Землі.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в William Barnaby Faherty; Charles D. Benson (1978). Moonport: A History of Apollo Launch Facilities and Operations. NASA Special Publication-4204 in the NASA History Series. с. Chapter 1.2: A Saturn Launch Site. Архів оригіналу за 15 вересня 2018. Процитовано 8 травня 2019.
Equatorial launch sites offered certain advantages over facilities within the continental United States. A launching due east from a site on the Equator could take advantage of the earth's maximum rotational velocity (460 meters per second) to achieve orbital speed. The more frequent overhead passage of the orbiting vehicle above an equatorial base would facilitate tracking and communications. Most important, an equatorial launch site would avoid the costly dogleg technique, a prerequisite for placing rockets into equatorial orbit from sites such as Cape Canaveral, Florida (28 degrees north latitude). The necessary correction in the space vehicle's trajectory could be very expensive - engineers estimated that doglegging a Saturn vehicle into a low-altitude equatorial orbit from Cape Canaveral used enough extra propellant to reduce the payload by as much as 80%. In higher orbits, the penalty was less severe but still involved at least a 20% loss of payload.
