Рівнодення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дати і час сонцестоянь і рівнодень за UTC
рік Рівнодення
Березень
Сонцестояння
Червень
Рівнодення
Вересень
Сонцестояння
Грудень
день час день час день час день час
2010 20 17:32 21 11:28 23 03:09 21 23:38
2011 20 23:21 21 17:16 23 09:04 22 05:30
2012 20 05:14 20 23:09 22 14:49 21 11:12
2013 20 11:02 21 05:04 22 20:44 21 17:11
2014 20 16:57 21 10:51 23 02:29 21 23:03
2015 20 22:45 21 16:38 23 08:20 22 04:48
2016 20 04:30 20 22:34 22 14:21 21 10:44
2017 20 10:28 21 04:24 22 20:02 21 16:28
2018 20 16:15 21 10:07 23 01:54 21 22:23
2019 20 21:58 21 15:54 23 07:50 22 04:19
2020 20 03:50 20 21:44 22 13:31 21 10:02

Рівноде́ння — момент часу, у який центр сонячного диску у своєму видимому русі екліптикою перетинає небесний екватор. У дні рівнодення тривалість дня на всій Землі, крім районів земних полюсів, майже дорівнює тривалості ночі. «Майже», тому що початок дня визначають за появою над горизонтом краю сонячного диску (а не його центру). Внаслідок значного кутового діаметра Сонця та рефракції тривалість дня навіть у рівнодення буде на кілька хвилин більшою за 12 годин, а тривалість ночі, відповідно, меншою.

Визначення весняного рівнодення[ред.ред. код]

Весняне рівнодення - це момент, коли схилення Сонця (його відстань від небесного екватора на північ або на південь) дорівнює нулю. Тому для його встановлення досить вимірювати схилення Сонця протягом декількох днів в околицях рівнодення. Схилення Сонця поблизу рівнодень змінюється досить швидко (майже на півградуса на добу), і навіть при не дуже високої точності вимірювань великої помилки у визначенні моменту рівнодення не вийде. Один із способів визначення моменту нульового схилення Сонця - екваторіальне кільце. Є й ряд більш простих способів - наприклад, вимірювання довжини тіні вертикального предмета опівдні.[1]

Точка, в якій центр Сонця перетинає екватор під час руху з південної півкулі до північної, називається точкою весняного рівнодення, протилежна — точкою осіннього рівнодення. Внаслідок того, що тропічний рік (проміжок часу між двома послідовними проходженнями Сонця через ту саму точку рівнодення) не збігається із тривалістю календарного року, моменти рівнодення рік у рік зсуваються відносно початку календарної доби. Моменти рівнодення наступають у простий рік на 5 год 48 хв 46 сек пізніше, ніж у попередній, а у високосний — на 18 год 11 хв 14 сек раніше; тому моменти рівнодення можуть припадати на дві сусідні календарні дати. У наш час (початок 21 ст.) Сонце проходить точку весняного рівнодення 20 або 21 березня за Грінвічем (цей момент вважають початком астрономічної весни в Північній півкулі), а точку осіннього рівнодення — 22 або 23 вересня (початок астрономічної осені в Північній півкулі).

Зміна розташування точок рівнодення[ред.ред. код]

Гіппарх (2 ст. до н. е.) виявив, що точки рівнодення повільно зсуваються вздовж екліптики назустріч видимому річному руху Сонця. Явище отримало назву «випередження рівнодення». Цей зсув зумовлено зміною розташування небесного екватора і він пояснюється прецесією вісі обертання Землі, яка рухається на 50,3" щорічно і має період близько 25772 років (Платонівський рік). Це явище обумовлює зміну астрологічних ер. Останнім часом з'явилися підстави вважати [1], що різниця між цими двома видами року була відома ще Аристарху Самоському, що жив за півтора століття до Гіппарха. Якщо це так, то заслуга Гіппарха полягає не стільки у відкритті прецесії, скільки в докладному дослідженні цього феномена на основі даних про координати зірок. За часів Гіппарха точка весняного рівнодення розташовувалася в сузір'ї Овна і її позначають знаком відповідного сузір'я (Aries), хоча наразі ця точка перебуває в сузір'ї Риб. Точка осіннього рівнодення наразі розташовується у сузір'ї Діви, але вона також зберегла позначення сузір'я Терезів (Libra), у якому перебувала понад 2000 років тому[2].

1737 року Джеймс Брадлей відкрив явище нутації земної осі, внаслідок якої точки рівнодення роблять невеликі коливальні рухи з періодом 18,62 року щодо середнього положення, обумовленого їх прецесійним зсувом[3].

Зі зміною розташування точок рівнодення пов'язано зміни небесних координат світил. Від точки весняного рівнодення ведеться відлік прямих піднесень у екваторіальній системі координат та довготи у екліптичній системі координат. У астрономічних каталогах подаються координати об'єктів для певного розташування точки весняного рівнодення, епоха якого вказується. Тому визначення розташування цієї фіктивної точки на небесній сфері є важливим завданням астрометрії.

Значення у культурі[ред.ред. код]

У багатьох народів у різні часи весняне рівнодення було початком Нового року. Цей момент слугує відліком для важливих подій у різних релігіях, зокрема в іудаїзмі (Песах), християнстві (обчислення дати Великодня), ісламі (Навруз) тощо. У слов'ян під час осіннього рівнодення відзначали Весілля Свічки.

Дивіться також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Rawlins D. DIO: The International Journal of Scientific History, V. 9.1, pp. 31-38, 1999. Сайт журналу
  2. Рівнодення // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів: ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 404—405. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031).
  3. Нутація // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів: ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 325. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031).

Джерело[ред.ред. код]