Сілко Артур Олегович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Артур Олегович Сілко
 Солдат
Загальна інформація
Народження 24 травня 1988(1988-05-24)
Вільшани, Дергачівський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Смерть 6 жовтня 2014(2014-10-06) (26 років)
Донецьк, Україна
Поховання Житомир
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
 95 ОАеМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Арту́р Оле́гович Сілко (24 травня 1988(19880524), Харків — 6 жовтня 2014, Донецьк) — солдат Збройних сил України.

Життєвий шлях[ред. | ред. код]

Народився 24 травня 1988 року у Харкові[1] у родині військовослужбовця. У дитинстві певний час проживав у Житомирі у бабусі і дідуся.[2]

Восени 2006 р.[1] був призваний на строкову військову службу до лав Збройних сил України. Служив у 95-ій окремій аеромобільній бригаді, потім продовжив службу у 80-му окремому аеромобільному полку. 2007 року звільнився у запас. Працював у ФОП «Гладкий» міста Житомир. Був кухарем, працював експедитором, мангальщиком, торговим представником, ювеліром. Полюбляв грати на гітарі.

Під час мобілізації у березні 2014-го зголосився добровольцем, солдат, оператор-навідник великокаліберного кулемета КПВТ, 2-й батальйон 95-ї окремої аеромобільної бригади. Брав участь в боях під Слов'янськом і Краматорськом.[1]

6 жовтня під час виконання бойового завдання в районі аеропорту Донецька зведений підрозділ було обстріляно російськими збройними формуваннями. Артур під час обстрілу вискочив з БТРа та був смертельно поранений осколками від розриву снаряда РСЗВ «Град».

Похований на Смолянському військовому цвинтарі Житомира.[3]

Без Артура лишились батьки, дружина та донька 2013 р.н. Каріна.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 14 березня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4]
  • 24 травня 2015 року в місті Житомир на фасаді будинку — провулок Сікорського, 4 — де мешкав Артур, встановлено меморіальну дошку.
  • 20 травня 2019 року в місті Харкові на фасаді школи № 158 встановлено меморіальну дошку[5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г У школі №158 відкрили меморіальну дошку воїну АТО. https://www.city.kharkiv.ua/ (укр.). Процитовано 28 вересня 2023.
  2. ↑ 6 жовтня - день пам’яті Героя Артура Сілка | Житомирська Міська Рада. www.zt-rada.gov.ua. Процитовано 28 вересня 2023.
  3. ↑ Сілко Артур Олегович - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 28 вересня 2023.
  4. ↑ Указ Президента України від 14 березня 2015 року № 144/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела[ред. | ред. код]

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сілко_Артур_Олегович&oldid=40523095