Тарік ібн Зіяд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тарік ібн Зіяд

Тарік бен Зіяд (араб. طارق بن زياد‎‎ *15 листопада 689 — †11 квітня 720) — берберський генерал каліфату Омейядів який почав завоювання вестготської Іспанії у 711 році.

Він був спочатку заступником Муси ібн Нусаїра, губернатора Північної Африки, і був посланий, щоб почати вторгнення на Іберійський півострів.

29 квітня 711 армія Таріка висадилися в Ґібралтарі (ім'я Ґібралтар походить від арабського імені Джабаль Аль-Тарік, що значить гора Тарік, або від Ґібр Аль-Тарік, що значить скеля Тарік). Мавританська армія 19 липня 711 отримала вирішальну перемогу над військом короля вестготів Родеріка в битві над Гвадалете. Армія Таріка захопила Толедо, столицю вестготського королівства.

Згодом Тарік став губернатором Іспанії. Тарік був відізваний назад до Дамаска каліфом Омейядів Валідом I, тому що каліф не санкціонував мусульманське вторгнення до Іспанії.