Тарік ібн Зіяд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Тарік бен Зіяд (араб. طارق بن زياد, помер 720) - берберський генерал каліфату Омейядів який почав завоювання вестготської Іспанії у 711 році.

Він був спочатку заступником Муси ібн Нусаіра, губернатора Північній Африці, і був посланий, щоб почати вторгнення Іберійського півострова.

29 квітня 711 армія Таріка висадилися в Гібралтарі (ім'я Гібралтар виходить від арабського імені Джабаль Аль-Тарік, що значить гора Тарік, або від Гібр Аль-Тарік, що значить скеля Тарік). Мавританська армія 19 липня 711 отримала рішучу перемогу над військом короля вестготів Родеріка в битві над Гвадалете. Армія Таріка захопила Толедо, столицю вестготського королівства.

Згодом Тарік став губернатором Іспанії. Тарік був відізваний назад до Дамаску каліфом Омейядів Валідом I, тому що каліф не санкціонував мусульманське вторгнення до Іспанії.

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.