Бербери
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Бербери | |
|---|---|
 |
|
| Бербер-кочівник в Марокко | |
| Загальна кількість | понад 5,5 млн. чол. |
| Найбільші розселення | |
| Мова | належить до окремої берберської групи семіто-хамітської мовної сім'ї |
| Релігія | мусульмани |
| Близькі етнічні групи | |
Бербе́ри (самоназва — імазиген, імазирен, імаджиген — вільний народ) — група народностей, що населяє окремі райони країн Північної Африки: Марокко, Алжиру, Лівії, Єгипту, а також Нігеру.
Чисельність — понад 5,5 млн. чол.
Мова берберів належить до окремої берберської групи семіто-хамітської мовної сім'ї.
Бербери — європеоїди, нащадки стародавнього населення північної Африки — лівійців.
Після підкорення їх арабами в VII сторіччі значна частина берберів змішалася з завойовниками і перейняла їхню мову, культуру, звичаї та релігію. Лише в гірських районах Атласу і оазисах Сахари бербери зберегли свою мову і культуру.
За релігійними віруваннями бербери — мусульмани із залишками доісламських обрядів (шанування місцевих святих — марабутів). Окремі племена гірських районів південного Марокко, Ріфу і Алжиру (шльох, рифи) донедавна зберігали багато рис первіснообщинного ладу, а у туарегів, що живуть у пустелі Сахара, спостерігаються навіть пережитки матріархату.
Основні заняття берберів узбережжя і гірських долин — рільництво (вирощують пшеницю, ячмінь, кукурудзу), садівництво та виноградарство. В пустелях та степових районах бербери — кочовики-скотарі (розводять овець, верблюдів тощо).
[ред.] Література
[ред.] Дивись також
