Бербери

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бербери
Бербер-кочівник в Марокко
Бербер-кочівник в Марокко
Загальна кількість понад 5,5 млн чол.
Мова належить до окремої берберської групи семіто-хамітської мовної сім'ї
Релігія мусульмани


Бербе́ри (самоназва — імазиген, імазирен, імаджиген — вільний народ) — група народностей, що населяє окремі райони країн Північної Африки: Марокко, Алжиру, Лівії, Єгипту, а також Нігеру.

Чисельність — понад 5,5 млн чол.

Мова берберів належить до окремої берберської групи семіто-хамітської мовної сім'ї.

Бербери — європеоїди, нащадки стародавнього населення північної Африкилівійців.

Після підкорення їх арабами в VII сторіччі значна частина берберів змішалася з завойовниками і перейняла їхню мову, культуру, звичаї та релігію. Лише в гірських районах Атласу і оазисах Сахари бербери зберегли свою мову і культуру.

За релігійними віруваннями бербери — мусульмани із залишками доісламських обрядів (шанування місцевих святих — марабутів). Окремі племена гірських районів південного Марокко, Ріфу і Алжиру (шльох, рифи) донедавна зберігали багато рис первіснообщинного ладу, а у туарегів, що живуть у пустелі Сахара, спостерігаються навіть пережитки матріархату.

Основні заняття берберів узбережжя і гірських долин — рільництво (вирощують пшеницю, ячмінь, кукурудзу), садівництво та виноградарство. В пустелях та степових районах бербери — кочовики-скотарі (розводять овець, верблюдів тощо).

Література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]