Титаренко Тетяна Михайлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Титаренко Тетяна Михайлівна
Народилася 29 грудня 1950(1950-12-29) (73 роки)
Олександрія, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР
Місце проживання Київ
Країна СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність психологиня, викладачка університету
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Галузь Психологія
Заклад Інститут соціальної та політичної психології НАПН України
Вчене звання професор, дійсний член НАПН України
Науковий ступінь доктор психологічних наук
Членство Національна академія педагогічних наук України
Діти Кубай Данило Вікторович
Нагороди
Орден княгині Ольги ІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Заслужений працівник освіти України
Заслужений працівник освіти України
Почесна грамота Верховної Ради України
Нагрудний знак «За наукові досягнення»
Нагрудний знак «За наукові досягнення»
Відмінник освіти України Державна премія України в галузі науки і техніки
Особ. сторінка lib.iitta.gov.ua/cgi/stats/report/authors/505afeb5185cfdd8be9b4edac9e8c554/

Титаренко Тетяна Михайлівна — український психолог, доктор психологічних наук, професор, академік Національної академії педагогічних наук України, заслужений працівник освіти України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2019)[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася в м. Олександрії Кіровоградської області. Закінчила Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка (філософський факультет, відділення психології, 1973 р.); аспірантуру Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України (1979 р.).

У 1974–75 рр. працювала інженеркою лабораторії експертиз Української філії Всесоюзного інституту технічної естетики.

У 1975–1996 рр. працювала в Інституті психології ім. Г. С. Костюка АПН України: з 1975 — молодшою науковою співробітницею лабораторії психофізіології; з 1979 — молодшою науковою співробітницею лабораторії психології дошкільнят; з 1982 — старшою науковою співробітницею лабораторії психології важковиховуваних підлітків; з 1987 — завідувачкою лабораторії теорії та методології; з 1989 — провідною науковою співробітницею лабораторії методології; з 1993 — завідувачкою центру психології особистісних дисгармоній; з 1994 — завідувачкою лабораторії психології реабілітації.

З 1997 по 2018 рік — завідувач лабораторії соціальної психології особистості Інституту соціальної та політичної психології НАПН України. З січня 2019 року по теперішній час — головний науковий співробітник та керівник фундаментальних наукових досліджень даної лабораторії.

Вчені ступені та звання[ред. | ред. код]

  • Кандидат психологічних наук (з 1980 по 1994 р.), тема кандидатської дисертації: «Функції емоцій у моральному розвитку дошкільника».
  • Доктор психологічних наук (з 1994 р.), тема докторської дисертації «Життєвий світ особистості: структурно-генетичний підхід».
  • Професор (з 2002 р.).
  • Член-кореспондент НАПН України (з 2006 по 2019 р.).
  • Дійсний член (академік) НАПН України (з 2019 р.).

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Пріоритетні напрями досліджень: соціально-психологічні практики життєконструювання особистості; постнекласичні підходи до побудови особистістю життєвого шляху; способи моделювання та прогнозування майбутнього; психологія життєвої кризи та можливості надання психологічної допомоги при повсякденній травматизації; психологічне здоров'я та соціально-психологічна реабілітація та супровід особистості.

Титаренко є авторкою теорії особистісного життєконструювання, значення якої полягає у розробці теоретико-методологічних підходів до особистості, основними модусами існування якої є ідентифікування, автономізація, діалогування та практикування. В теорії опрацовано можливості життєвого вибору, що задає горизонти прогнозу та сприяє трансформації смислів за рахунок розгортання нових причинно-наслідкових зв'язків; виявлено закономірності функціонування життєвих домагань як механізму самоздійснення особистості та можливості їх оптимізації; визначено чинники постановки життєвих завдань та їхні ключові характеристики, що сприяють самоконституюванню особистості; розроблено концептуальну модель впливу соціально-психологічних практик на особистісне життєконструювання.

Під керівництвом Тетяни Титаренко захищено 19 кандидатських та 6 докторських дисертацій. Титаренко була головою спеціалізованої вченої ради із захисту докторських та кандидатських дисертацій в Інституті соціальної та політичної психології. Член редколегій та голова редакційної ради низки наукових фахових видань.

Тетяна Титаренко має понад 500 наукових праць, є автором 15 одноосібних книжок, науковим редактором та співавтором 7 колективних монографій, 5 навчальних та практичних посібників, 3 методичних рекомендацій.

Основні наукові праці[ред. | ред. код]

Індивідуальні книги:

Колективні наукові монографії (у співавторстві та за науковою редакцією):

Навчальні та науково-методичні видання (індивідуальні, у співавторстві та за науковою редакцією):

Методичні рекомендації (у співавторстві та за науковою редакцією):

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №4/2020. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 10 січня 2021.
  2. Указ Президента України від 4 жовтня 2015 року № 567/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівників освіти»
  3. Указ Президента України від 20 травня 2011 року № 590/2011 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня науки»
  4. Указ Президента України від 28 грудня 2000 року № 1386/2000 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ і організацій»
  5. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №4/2020. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 14 січня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]