Тихше, тихше, мила Шарлотто
Тихше, тихше, мила Шарлотто | |
|---|---|
| англ. Hush… Hush, Sweet Charlotte | |
 | |
| Жанр | Драма, трилер, фільм жахів |
| Режисер | Роберт Олдріч[1][2] |
| Продюсер | Роберт Олдріч |
| Сценарист |
Лукас Хеллер, Генрі Фаррелл |
| У головних ролях |
Бетті Девіс, Олівія де Гевіленд, Джозеф Коттен |
| Оператор | Джозеф Байрок |
| Композитор | Френк Де Вол |
| Кінокомпанія | 20th Century Fox |
| Дистриб'ютор | 20th Century Fox і Netflix |
| Тривалість | 135 хв. |
| Мова | англійська |
| Країна |
 США |
| Рік | 1964 |
| IMDb | ID 0058213 |
«Тихше, тихше, мила Шарлотто» (англ. Hush... Hush, Sweet Charlotte) — американський кінофільм 1964 року, знятий Робертом Олдрічем за невиданим оповіданням Генрі Фаррелла «Що сталося з кузиною Шарлоттою». У головних ролях Бетті Девіс, Олівія де Гевіленд та Джозеф Коттен.
Сюжет[ред. | ред. код]
1927 рік, Луїзіана. Молода красуня Шарлотта Голліс планує втечу зі своїм одруженим коханцем Джоном Мейг'ю під час балу у заміському будинку її родини в повіті Ассансьйон. Батько Шарлотти повідомляє Джону, що напередодні його відвідала Джуел, дружина Джона, й розповіла про зв'язок свого чоловіка з Шарлоттою. Він вимагає від Джона сьогодні ж сказати Шарлотті, що той не кохає її й вони мають розлучитися. Того ж вечора Джона жорстоко вбивають сокирою в альтанці у саду Голлісів. Шарлотта з'являється перед гостями у стані шоку і в закривавленій бальній сукні.
1964 рік. Шарлотта, багата стара діва, мешкає в тому самому заміському будинку. Її батько помер через рік після нерозкритого вбивства Мейг'ю, вважаючи винною свою дочку. Єдиний, хто дбає про Шарлотту, — її економка Велма. Садибу Голлісів мають знести, щоб прокласти на її місці нову трасу, та Шарлотта не хоче виселятися і проганяє прораба з робітниками, обстрілявши їх з гвинтівки. Задля підтримки Шарлотта запрошує до себе свою кузину Міріам Дірінг, яка колись жила з ними на становищі бідної родички, та потім перебралася до Нью-Йорку і розбагатіла. По приїзді Міріам поновлює стосунки з доктором Дрю Бейліссом, який покинув її після вбивства Мейг'ю.
Тим часом психічний стан Шарлотти поступово погіршується: ночами вона чує мелодію, яку Мейг'ю написав для неї, а потім бачить його відрубані руку і голову. Велма починає підозрювати Міріам і Дрю у змові проти Шарлотти, про що розповідає шерифові Віллісу. Шериф відвідує хвору Джуел Мейг'ю, яка передає йому запечатаного конверта з наказом відкрити лише після її смерті. Міріам звільняє Велму, яка, хвилюючись за Шарлотту, пізніше повертається і випадково дізнається, що Міріам підмішує своїй кузині наркотик. Велма намагається забрати з будинку непритомну Шарлотту, та Міріам вбиває Велму, вдаривши її по голові стільцем й скинувши зі сходів. Дрю і Міріам переконують одурманену Шарлотту, що вона збожеволіла й навіть застрелила Дрю. Міріам розігрує виставу, буцімто, рятуючи Шарлотту, топить у болоті тіло Дрю. Тієї ж ночі Шарлотта зустрічає «покійного» Дрю на сходовому майданчику й остаточно переконується у власному божевіллі. Вважаючи, що Шарлотта заснула у своїй кімнаті, коханці обіймаються на терасі і відверто обговорюють свій план — довести Шарлотту до божевілля й заволодіти її статками. Міріам розповідає Дрю, що бачила як Джуел Мейг'ю вбила свого чоловіка, і с тих пір шантажувала її протягом багатьох років. Шарлотта виходить на балкон і чує їхню розмову. У нападі люті Шарлотта вбиває обох, зіштовхнувши їм на голови великий кам'яний вазон.
Вранці, коли Шарлотту забирають з будинку, Вілліс віддає їй листа Джуел, яка саме померла від інсульту, дізнавшись про нічні події. Шарлотта читає листа. Коли її відвозять, вона обертається й дивиться на свій дім.
У ролях[ред. | ред. код]
| Актор | Роль |
|---|---|
| Бетті Девіс | Шарлотта Голліс |
| Олівія де Гевіленд | Міріам Дірінг |
| Джозеф Коттен | доктор Дрю Бейлісс |
| Агнес Мургед | Велма Картер |
| Сесіл Келлауей | шериф Гаррі Вілліс |
| Мері Астор | Джуел Мейг'ю |
| Віктор Буоно | Сем Голліс |
| Брюс Дерн | Джон Мейг'ю |
| Джордж Кеннеді | прораб |
Нагороди та номінації[ред. | ред. код]
За роль Велми Картер Агнес Мургед отримала премію Золотий глобус за найкращу жіночу роль другого плану.
Також фільм отримав сім номінацій на премію Оскар:
- Найкраща жіноча роль другого плану (Агнес Мургед).
- Найкращий дизайн костюмів (Норма Кох).
- Найкраща робота художників (Вільям Глазгоу, Рафаель Бреттон).
- Найкраща операторська робота (Джозеф Байрок).
- Найкращий монтаж (Майкл Лучано).
- Найкраща музика до фільму (Френк Де Вол).
- Найкраща оригінальна пісня (Френк Де Вол — музика, Мак Девід — слова: «Hush…Hush, Sweet Sharlotte»).
Лукас Хеллер та Генрі Фаррелл були нагороджені Премією Едгара Алана По за найкращий сценарій.
Історія створення[ред. | ред. код]
Після несподіваного гучного успіху фільму «Що сталося з Бебі Джейн?» Роберт Олдріч наважився на ще одну стрічку з подібним сюжетом й тим самим акторським складом. На роль Міріам Дірінг було затверджено Джоан Кроуфорд, та через конфліктну ситуацію, яка виникла у неї з Бетті Девіс, Кроуфорд покинула знімальний майданчик, й врешті роль доручили Олівії де Гевіленд. Історія породженого суперництвом конфлікту між Бетті Девіс та Джоан Кроуфорд під час зйомок фільмів «Що сталося з Бебі Джейн?» та «Тихше, тихше, мила Шарлотта» стала основою сюжету міні-серіалу «Ворожнеча» (2017).
Пісню «Hush…Hush, Sweet Sharlotte», створену спеціально для фільму, виконав Ель Мартіно. Наступного року композиція була записана Патті Пейдж і посіла восьме місце хіт-параду Billboard Hot 100.
Натурні зйомки проходили на плантації Houmas House в Луїзіані. Всі інші сцени відзнято у павільйонах студії[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://www.imdb.com/title/tt0058213/
- ↑ http://www.filmaffinity.com/en/film257502.html
- ↑ Bassart, Lauren (21 жовтня 2014). Taking a Tour of the Houmas House Plantation and Gardens. The Constant Rambler (амер.). Процитовано 8 травня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
|
