Джоан Кроуфорд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джоан Кроуфорд
Joan Crawford
Joan Crawford in The Last of Mrs Cheyney trailer 2 cropped.jpg
1937 р.
Ім’я при народженні Люсілль Фей Ле-Сюр
Lucille Fay LeSueur
Народження 23 березня 1905(1905-03-23)
Сан-Антоніо, Техас
Дата смерті 10 травня 1977(1977-05-10) (72 роки)
Нью-Йорк
Інші імена Біллі Кассін
Громадянство США США
Рід діяльності акторка, танцюристка
Роки діяльності 19251972
Чоловік Дуглас Фейрбенкс мол. (1929-1933)
Френчот Тоун (1935-1939)
Філіп Террі (1942-1946)
Альфред Стіл (1956-1959)
Нагороди

Оскар, «найкраща актриса» (1945, «Мілдред Пірс»)
Золотий глобус за життеве досягнення (1970)
NBR «найкраща актриса» (1945, «Мілдред Пірс»)

Джоан Кроуфорд (англ. Joan Crawford МФА: [ˈd͡ʒoʊ̯n ˈkrɔfɚd] Джо́вн Кро́ферд, справжне ім'я — Люсілль Фей Ле-Сюр, англ. Lucille Fay LeSueur; *23 березня 1905 — †10 травня 1977) — американська акторка німого й звукового кіно, танцюристка, лауреат премій «Оскар» і «Золотий глобус». Займає 10-те місце у рейтингу найкращих кіноактрис, складеному Американським інститутом кіномистецтва.

Кроуфорд почала кар'єру в шоу-бізнесі як танцюристка на Бродвеї; у 1925 підписала контракт з кінокомпанією Metro-Goldwyn-Mayer та спочатку виконувала епізодичні ролі у кінофільмах. Здобула популярність у 1930-x, конкуруючи з Нормою Ширер і Гретою Гарбо. Часто грала ролі працелюбних молодих жінок, що знаходять успіх у любові та фінансах (ці історії мали популярність серед аудіторії епохи Великої депресії), а також владних та жорстких жінок. У 1940-x Кроуфорд залишалася однією з визначних голлівудських актрис і найвисокооплачуваніших жінок у США.

За головну роль у картині «Мілдред Пірс» Кроуфорд отримала премію «Оскар» і одні з найсприятливіших рецензій критиків за всю свою кар'єру.

З 1955 брала участь у керівництві компанії PepsiCo, власником якої був її чоловік Альфред Стіл. Після його смерті у 1959 продовжувала його діло до 1973 року. У 1960-x знімалася у кіно рідше і після кінострічки «Trog» 1970 року завершила кінокар'єру.

Померла від раку 10 травня 1977 у Нью-Йорку.

Була одружена чотири рази, усиновила п'ятьох дітей.

Біографія[ред.ред. код]

Ранні роки[ред.ред. код]

Люсіль Фей ЛеСюр (англ. Lucille Fay LeSueur) народилася 23 березня у місті Сан-Антоніо, штат Техас. Точний рік народження Кроуфорд невідомий, дані різняться. Достеменно відомо тільки те, що майбутня актриса народилася не раніше 1904-го та не пізніше 1908 року. Її батьки розлучилися або ще до її народження або незабаром після; так чи інакше, дівчинку виростила мати, яка згодом ще кілька разів виходила заміж. Мати Кроуфорд згодом вийшла заміж за Генрі Дж. Кассіна (цей шлюб вказаний в переписі населення, як перший для матері Кроуфорд, ставлячи під сумнів чи Томас ЛеСюр і Анна Белл Джонсон коли-небудь були одруженні). Сім'я жила в Лоутоні, штат Оклахома, де Кассін управляв оперним театром. Молода Люсіль, як повідомляється, не підозрювала, що Кассін, якого вона називала «тато», не був її біологічним батьком, поки її брат Хел не сказав їй цього. Нестабільність її сімейного життя вплинуло на її освіту і її навчання ніколи не виходило за рамки початкової школи.

Її метою було стати танцівницею. Однак, в один прекрасний день, в спробі уникнути уроку гри на фортепіано, вона зістрибнула з ганку свого будинку і порізала ногу розбитою пляшкою з-під молока. У неї було три операції і вона була не в змозі навчатися в початковій школі протягом 18 місяців. Зрештою вона повністю одужала і повернулася до танців. Кассін був звинувачений в розтраті і хоча виправданий в суді, був занесений в чорний список в Лоутоні, і сім'я переїхала в 1916 році в Канзас-Сіті, штат Міссурі. В Канзас-Сіті Кроуфорд навчалася в католицькій академії Святої Агнеси. Пізніше, після того, як її мати і вітчим розлучилися, вона залишилася в академії, в якості робочої студентки. Потім вона перейшла до Рокінгемскої академії, також як робоча студентка. У 1922 році вона поступила в Стівенс-колледж в місті Колумбія, штат Міссурі. Вона відвідувала цей заклад лише протягом чотирьох місяців, після чого вона усвідомила, що не готова до вступу в коледж. У 1923 році вона виграла аматорський конкурс естрадних виконавців в Канзас-Сіті і поїхала виступати в клубах Чикаго, Детройта і Нью-Йорка.

Кар'єра[ред.ред. код]

Початок кар'єри[ред.ред. код]

Під ім'ям Люсіль ЛеСюр, Кроуфорд почала танцювати в подорожніх ревю і була помічена в Детройті продюсером Джейкобом Дж. Шубертом. В 1924 році Шуберт поставив кордебалет Невинні очі в театрі Зимовий сад на Бродвеї в Нью-Йорку. Разом з  Кроуфорд виступав саксофоніст по імені Джеймс Велтон. Вони нібито одружилися в 1924 році і жили разом протягом декількох місяців, хоча цей шлюб вона ніколи не згадувався в більш пізньому віці. 24 грудня 1924 Metro-Goldwyn-Mayer запропонував Кроуфорд контракт на $ 75 на тиждень.

На самому початку 1925 року вона вирішує спробувати щастя в Голлівуді і майже відразу отримує роль у фільмі «Дівочі посиденьки», з СейЗу Піттс в головній ролі. Вона підписує договір зі студією «Metro-Goldwyn Pictures» і за наполяганням студії бере постійний псевдонім «Джоан Кроуфорд». Вона ненавиділа ім'я Кроуфорд, кажучи, що воно звучить як «рак». У тому ж році вона з'явилася в невеликих ролях у фільмах Весела вдова і Старий одяг.

Самореклама і перші успіхи[ред.ред. код]

Як згадує сценарист MGM Фредерік Сагор Маас : «Ніхто не робив Джоан Кроуфорд зіркою. Джоан Кроуфорд стала зіркою, бо Джоан Кроуфорд вирішила стати зіркою». Вона почала відвідувати танці в післяобідній час в готелях по всьому Голлівуду, де вона часто вигравала танцювальні конкурси у стилі чарльстон і блек боттом.

Її стратегія спрацювала, і MGM взяла її у фільми, де вона вперше справила враження на глядачів. У тому ж році, Кроуфорд працювала в Леді ночі, з Нормою Ширер в головній ролі. Кроуфорд була використана як двійник для Ширер і її обличчя не показували. Кроуфорд хотіла ролі, які грала Ширер, але чоловік Ширер, продюсер Ірвінг Тальберг, гарантував їй головні ролі у всіх фільмах MGM. "Як я можу конкурувати з Нормою?, - казала Кроуфорд, - Вона спить з босом".

Наступного року, Кроуфорд булп названа однією з Молодих зірок, разом з Мері Астор, Мері Брайан, Долорес Костелло, Долорес дель Ріо, Джанет Гейнор, і Фей Рей. У 1926 році вона знялась у фільмі Париж. Вона мала романтичні відносини з деякими провідними зірками MGM, серед них Рамон Новарро, Вільям Хайнс, Джон Гілберт і Тім Маккой. Крім того, в 1927 році, вона з'явилася разом зі своїм хорошим другом, Вільямом Хейнсом у фільмі Весняна лихоманка, який був першим з трьох фільмів, в яких вони працювали разом. Однак справжній успіх приходить до неї тільки після виконання головної ролі у фільмі «Наші танцюючі дочки» (1928), за яким слідують ще кілька успішних фільмів.

Джоан Кроуфорд і Воллес Бірі у фільмі Гранд-готель

3 червня 1929, Кроуфорд одружилися з Дугласом Фербенксом-молодшим в римо-католицькій церкві на Манхеттені, хоча ні один не був католиком. Фербенкс був сином Дугласа Фербенкса і пасинок Мері Пікфорд, вони були проти шлюбу і не запросити пару у свій будинок, протягом восьми місяців після вступу в шлюб. У тому ж році вона знялася у своєму останньому німому фільмі Наші сучасні дівчата, і знялася в своєму першому звуковому кіно Неприручений, з Робертом Монтгомері в головній ролі.

У 1930-х роках її кар'єра розвивалася успішно, вона залишалася однією з провідних актрис студії «MGM» і знялася в таких важливих фільмах, як «Слизькі перли» (1931), «Гранд-готель» (1932), «Сейді МакКі» (1934), «Дами більше не потрібно» (1935) і «Любов у бігах» (1936). Також актриса стала прототипом для створення образу Злої королеви для мультфільму компанії «Walt Disney» «Білосніжка і сім гномів» (1937).

Перехід до Warner Brothers[ред.ред. код]

В 1943 році Джоан Кроуфорд покидає «MGM», оскільки студія перестала пропонувати їй ролі, що відповідають її потребам, і переходить до «Warner Brothers». 1 липня 1943 року за $ 500 000 Кроуфорд підписує з Warner Brothers угоду на три фільми. Кроуфорд казала, що одною з головних причин підписання контракту з Warner Brothers було, бажання грати роль «Метті», в запланованій екранізації роману Едіт Вортон Ітан Фром 1944 року.

Кадр з фільму Мілдред Пірс

Співпраця з цією студією приносить актрисі її єдиний «Оскар» за головну роль у фільмі «Мілдред Пірс» (1945). Успіх Мілдред Пірс відродив кінокар'єру Кроуфорд. Протягом декількох років, вона була однією з найбільш шанованих і найуспішніших актрис в Голлівуді. У 1946 році вона знялася разом з Джоном Гарфілд у фільмі Гумореска, в романтичній драмі про кохання між літньою жінкою і молодим чоловіком. Вона знялася разом з Ван Гефліном у фільмі Одержима (1947), за яку вона отримала другу номінацію на Оскар, хоча вона і не виграти. Заслуживши згодом за свої ролі ще одну номінації, але так і не отримавши премії, Кроуфорд на початку 1950-х починає зніматися все менше і з істотно меншим успіхом. До цього часу вона відчула, що Warners втратив до неї інтерес, і вона вирішила, що настав час рухатися далі. У 1953 році вона з'явилася в своєму останньому фільмі для MGM, Сумна пісня. Фільм отримав позитивні відгуки і помірний успіх в прокаті.

Кроуфорд прийняла ще двох дітей у 1947 році, близнюків, яких вона назвала Сінді і Кеті.

Аль Стіл і Pepsi Cola Company[ред.ред. код]

Кроуфорд вийшла заміж за свого останнього чоловіка, Альфреда Стіла, в готелі Фламінго в Лас-Вегасі 10 травня 1955 року. Кроуфорд і Стіл зустрілися на вечірці PepsiCo в 1950 році. Вони відновили знайомство під час новорічної вечірки 1954 року. Стіл на той час став президентом Pepsi Cola. Альфред Стіл пізніше був назначений головою правління і головним виконавчим директором Pepsi Cola.

Стіл помер від серцевого нападу в квітні 1959 року. Після його смерті Кроуфорд була обрана, щоб заповнити вакантне місце в раді директорів. Кроуфорд отримала шосту щорічну премію «Pally Award», яка була у формі бронзової пляшки Pepsi. Вона була присуджена співробітникам за найбільш значний внесок у продажах компанії. У 1973 році Кроуфорд була змушена піти у відставку з компанії за велінням виконавчого директора Дона Кендалла.

Кінець кар'єри[ред.ред. код]

Після її номінації на «Оскар» на фільм Раптовий страх (1952), Кроуфорд продовжує працювати стабільно протягом усього десятиліття. Кроуфорд, яка залишилася після смерті Альфреда Стіла майже без гроша, прийняла невелику роль у фільмі Найкраще (1959). Хоча вона не була зіркою фільму, вона отримала позитивні відгуки. Проте, на початку 1960-х років, статус Кроуфорд в кінофільмах значно знизився.

Джоан Кроуфорд у ролі Бланш Хадсон у фільмі Що сталося з Бебі Джейн?

Кроуфорд знялася в ролі Бланш Хадсон, старої, прикутий до інвалідного візка колишньої кінозірки, яка знаходиться у конфлікті з її психічно хворою сестрою, у вельми успішному психологічного трилері Що сталося з Бебі Джейн? (1962). Фільм мав величезний успіх, покривши всі витрати протягом 11 днів з дня його загальнонаціонального випуску, і тимчасово відродив кар'єру Кроуфорд. У тому ж році, Кроуфорд знялася в ролі Люсі Гарбін у фільмі жахів Вільяма Касла Гамівна сорочка (1964). В 1965 році вона зіграла Емі Нельсон у фільмі Я бачила, що ви зробили (1965).

В 1969 році Кроуфорд появилася в телевізійному серіалі Нічна галерея (який виходив протягом 1969 – 1973). Вона знялася на великому екрані в останній раз, граючи доктора Броктон у фільму жахів Германа Коена Трог (1970), закінчивши кар'єру, що охоплює 45 років і більше вісімдесяти фільмів.

Останні роки[ред.ред. код]

В 1970 році Кроуфорд була представлена ​​разом з Сесіль Б. Де Мілль до премії Золотий глобус. Кроуфорд опублікував свою автобіографію, Портрет Джоан, в співавторстві з Джейн Кеснер Ардмор, в 1962 році через видавництво Даблдей. Наступна книга Кроуфорд, Мій спосіб життя, був опублікований в 1971 році у видавництві Саймон і Шустер.

Її останній публічний виступ відбувся 23 вересня 1974, в гостях у своєї старої подруги Розалінд Расселл в Нью-Йорку в ресторані Радужний номер. Рассел страждала в той час від раку молочної залози і артриту. Коли Кроуфорд побачила фотографії, які з'явилися в газетах на наступний день, вона сказала: "Якщо я так виглядаю, то ви мене більше не побачите".

Смерть і спадщина[ред.ред. код]

Сліди рук і ніг Джоан Кроуфорд

8 травня 1977 року Кроуфорд віддала улюблену ши-тцу "Принцесу лотос", оскільки була занадто слабка, щоб піклуватися. Вона померла через два дні в своїй квартирі в Нью-Йорку від серцевого нападу, в той же час повідомляється, що вона хворіла на рак підшлункової залози. Похорон відбувся на Кемпбелл Фанрел Гаус, Нью-Йорк, 13 травня 1977. У своєму заповіті, який буа підписаний 28 жовтня 1976 року, Кроуфорд заповідав двом її маленьким дітям, Сінді і Кеті,  по $ 77500 кожній. Також значну суму вони залишила різним благодійним організаціям. Кроуфорд було кремовано і її прах був поміщений в склеп з її останнім чоловіком, Альфредом Стілом, на кладовищі Фернкліфф в Нью-Йорку.

Сліди рук і ніг Джоан Кроуфорд увіковічуються в зовнішньому дворі Китайського Театру на Голлівудському бульварі в Голлівуді. Вона має зірку на Алеї слави в Голлівуді за адресом 1750 Вайн-стріт. Журнал Playboy назвав Кроуфорд №84 в "100 найсексуальніших жінок 20-го століття" 1999 року.

Фільмографія[ред.ред. код]

Німі фільми[ред.ред. код]

Рік Українська назва Оригінальна назва Кінокомпанія
1925 1 Леді ночі Lady of the Night Metro-Goldwyn-Mayer
2 Горда плоть Proud Flesh
3 Раба моди A Slave of Fashion
4 Весела вдова The Merry Widow
5 Дівочі посиденьки Pretty Ladies
6 Коло The Circle
7 Мічман The Midshipman
8 Витончений грішник The Exquisite Sinner
9 Великий парад The Big Parade
10 Бен-Гур: історія Христа Ben Hur
11 Старий одяг Old Clothes
12 Єдиний The Only Thing
13 Саллі, Ірен і Мері Sally, Irene and Mary
1926 14 Бродяга, бродяга, бродяга Tramp, Tramp, Tramp First National Pictures
15 Йолоп The Boob Metro-Goldwyn-Mayer
16 Париж Paris
1927 17 Переможці пустелі Winners of the Wilderness
18 Платні танцівниці The Taxi Dancer
19 Розуміння серця The Understanding Heart
20 Невідомий The Unknown
21 На дванадцять миль геть Twelve Miles Out
22 Весняна лихоманка Spring Fever
1928 23 Вест-Пойнт West Point
24 Закон хребта The Law of the Range
25 Роза-Марія Rose-Marie
26 Через Сінгапур Across to Singapore
27 Чотири стіни Four Walls
28 Наші танцюючі дочки Our Dancing Daughters Cosmopolitan Production
29 Сон любові Dream of Love
1929 30 Герцог йде геть The Duke Steps Out
31 Наші сучасні дівчата Our Modern Maidens

Звукові фільми[ред.ред. код]

Рік

Українська назва Оригінальна назва Кінокомпанія
1929 32 Голлівудське рев'ю 1929 року The Hollywood Revue of 1929 Metro-Goldwyn-Mayer
33 Неприручений Untamed
1930 34 Місяць Монтани Montana Moon
35 Наші сором'язливі наречені Our Blushing Brides
36 Плата Paid
1931 37 Танцюйте, дурні, танцюйте Dance, Fools, Dance
38 Повна здача Complete Surrender
39 Усміхнені грішники Laughing Sinners
40 Цей сучасний вік This Modern Age
41 Одержима Possessed
1932 42 Гранд-готель Grand Hotel
43 Летті Лінтон Letty Lynton
44 Дощ Rain United Artists
1933 45 Сьогодні ми живемо Today We Live Metro-Goldwyn-Mayer
46 Танцююча леді Dancing Lady
1934 47 Седі МакКі Sadie McKee
48 Ланцюги Chained
49 Забуваючи про всіх інших Forsaking All Others
1935 50 Дами більше не потрібно No More Ladies
51 Я живу своїм життям I Live My Life
1936 52 Чудова інсинуація The Gorgeous Hussy
53 Любов у бігах Love on the Run
1937 54 Кінець місіс Чейні The Last of Mrs. Cheyney
55 Наречена була в червоному The Bride Wore Red
1938 56 Манекен Mannequin
57 Світла година The Shining Hour
1939 58 Льодове божевілля Ice Follies of 1939
59 Жінки The Women
1940 60 Дивний вантаж Strange Cargo
61 Сьюзен і Бог Susan and God
1941 62 Обличчя жінки A Woman's Face
63 Коли дами зустрічаються When Ladies Meet
1942 64 Вони всі цілували наречену They All Kissed the Bride Columbia Pictures
65 Знову разом у Парижі Reunion in France Metro-Goldwyn-Mayer
1943 66 Поза підозрою Above Suspicion
1944 67 Голлівудська їдальня Hollywood Canteen Warner Brothers
1945 68 Мілдред Пірс Mildred Pierce
1946 69 Гумореска Humoresque
1947 70 Одержима Possessed
1948 71 Дейзі Кеньйон Daisy Kenyon 20th Century Fox
1949 72 Шлях фламінго Flamingo Road Warner Brothers
73 Це велике почуття It's a Great Feeling
1950 74 Прокляті не плачуть The Damned Don't Cry!
75 Гарріет Крейг Harriet Craig Columbia Pictures
1951 76 Прощай, моя примха Goodbye, My Fancy Warner Brothers
1952 77 Ці небезпечні жінки This Woman is Dangerous
78 Раптовий страх Sudden Fear RKO Radio Pictures
1953 79 Сумна пісня Torch Song Metro-Goldwyn-Mayer
1954 80 Джонні Гітара Johnny Guitar Republic Pictures
1955 81 Жінка на пляжі Female on the Beach Universal Pictures
82 Королева бджіл Queen Bee Columbia Pictures
1956 83 Осіннє листя Autumn Leaves
1957 84 Історія Естер Костелло The Story of Esther Costello
1959 85 Найкраще The Best of Everything 20th Century Fox
1962 86 Що сталося з Бебі Джейн? What Ever Happened to Baby Jane? Warner Brothers
1963 87 Сторож The Caretakers United Artists
1964 88 Гамівна сорочка Strait-Jacket Columbia Pictures
1965 89 Я бачила, що ви зробили I Saw What You Did Universal Pictures
1967 90 Каратисти-вбивці The Karate Killers Metro-Goldwyn-Mayer
1968 91 Берсерк! Berserk! Columbia Pictures
1970 92 Трог Trog Warner Brothers

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • У фільмі «Вони всі цілували наречену» (1942) вона зіграла роль, яку повинна була грати Керол Ломбард. Кроуфорд погодилася зіграти цю роль після загибелі Ломбард в авіакатастрофі під час туру по збору коштів на допомогу армії. Весь гонорар за зйомки Кроуфорд перерахувала в Червоний Хрест і звільнила свого агента за те, що той утримав з цієї суми обумовлені контрактом 10 %.
  • Кроуфорд вважала себе зобов'язаною особисто відповідати на всі отримані нею листа від фанатів, відправляючи кожному автограф. Це заняття протягом багатьох років займало більшу частину її вільного часу. Виняток було зроблено тільки для її колишніх однокласників по Стівенс-коледжу, які цькували її під час навчання.
  • У Кроуфорд була манія чистоти. Вона мила руки кожні 10 хвилин і ходила по будинку за гостями, протираючи фланеллю ті місця, до яких вони торкалися; вона курила сигарети тільки з відкритою нею самою пачки і тільки за умови, що з цієї пачки брала сигарети тільки вона. У всіх готелях, де вона зупинялася, навіть в самих розкішних, вона сама чистила ванну, перш ніж купатися. Дізнавшись, що сантехнік, встановивши унітаз в її новому будинку, скористався ним за призначенням, вона зажадала негайно замінити не тільки сам унітаз, але і всі каналізаційні труби.

Посилання[ред.ред. код]


Актор Це незавершена стаття про актора або акторку.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.