Ток-шоу
Токшо́у (англ. talk show) — жанр телепередачі, телевізійної дискусії, обговорення питань загального інтересу, точок зору. Зазвичай у токшоу беруть участь запрошені експерти з якихось конкретних питань, запрошені гості але можуть також і присутні глядачі. Спілкування гостей телепрограми організує звичайно один, або іноді декілька телеведучих — ЗМІ-модераторів. Найчастіше, основною темою дискусії є інтерв'ю із запрошеними гостями до студії — політиками, знаменитостями, фахівцями. Відносяться до шоу, а не до реальної аналітики[1].
Історія виникнення[ред. | ред. код]
Батьківщиною токшоу були Сполучені Штати. За переказами, це сталося у 1960 — ті роки. На одній з провінціальних телестудій працював журналіст Філ Донахью. Він брав інтерв'ю у якогось гостя програми і на якийсь момент зрозумів, що його запитання до гостя закінчилися, а програма йде далі. Аби врятувати ситуацію, Донахью підскочив до мовчазного гостя-сусіда і запитав : — А у Вас є запитання до пана Н? Питання знайшлося, його задали і ситуація була врятована від зупинки.
Цю методу швидко підхопили на телестудіях. Токшоу почали організовувати з кожного, часто скандального приводу. Це надало новонародженому жанру емоційності, пристрасті і не багато коштувало провінційним телестудіям, бо там жорстко рахували гроші. Зайвих грошей на виплати відомим особам провінційні телекомпанії не мали, тому їх поки що на ток-шоу не запрошували. Але Філ Донахью Шоу (The Phil Donahue Show) запрацювало. Аби підігріти зацікавленість до телепередачі нове шоу показало ретельно створений фоторепортаж з провінційного пологового будинку. Бо почався — активний пошук «гарячих» тем чи сюжетів. Токшоу швидко набули популярності і вийшли на міжнародну арену через нові історичні реалії. Серед перших токшоу — телемости між запрошеними аудиторіями у США та в кризовому на ті роки СРСР. Токшоу перейняли інші державні телекомпанії, а їхня тематика значно урізноманітнилась. Моралісти зі здивуванням констатували, що в новий час «вже зовсім не страшно визнати, що ти збуджуєшся від нудоти або мрієш про інцест, розповісти, що ти працюєш проституткою, зраджуєш чоловіка або зробив операцію зі зміни статі». Саме ці реальні події були темами ток-шоу у Джеррі Спрингера .[2]
Приклади токшоу[ред. | ред. код]
- Культурна революція (телепередача)
- «З новим домом!»
- «Ток-шоу Опри Вінфрі»
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Короленко, Ігор (12 січня 2018). Магію в студію. Як працюють українські політичні ток-шоу. http://tyzhden.ua. Український тиждень. Процитовано 19 січня 2018.
- ↑ Газета.Ru — Когда с экранов выметут мусор
Джерела[ред. | ред. код]
- Klaus Plake: Talkshows. Die Industrialisierung der Kommunikation. Primus, Darmstadt 1999.
- Michael Steinbrecher, Martin Weiske: Die Talkshow: 20 Jahre zwischen Klatsch und News. Tips und Hintergründe. Reihe praktischer Journalismus, Bd. 19. Ölschläger, München 1992
- Harald Keller: Die Geschichte der Talkshow in Deutschland. S. Fischer, Frankfurt/M. 2009
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про телебачення. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |