Томас Н. Скортіа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Томас Н. Скортіа
Народився 29 серпня 1926(1926-08-29)[1][2][…]
Олтон, Медісон, Іллінойс, США
Помер 29 квітня 1986(1986-04-29)[1][2][…] (59 років)
Ла-Верн, окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США
·лейкоз
Країна  США
Діяльність прозаїк-романіст, письменник, письменник наукової фантастики
Alma mater Вашингтонський університет в Сент-Луїсі
IMDb ID 0778743

Томас Н(іколас) Скортіа (29 серпня 1926 р. в Алтоні, штат Іллінойс; † 29 квітня 1986 р. у Ла Верні, Каліфорнія) — американський вчений-хімік та письменник-фантаст. Він співпрацював над декількома творами з колегою-автором з Френком М. Робінсоном. Іноді він використовував псевдоніми «Скотт Ніколс», «Джеральд Макдау» і «Артур Р. Курц».

Життєпис[ред. | ред. код]

Скортіа народилася в Алтоні, штат Іллінойс. Він навчався в Університеті Вашингтона в Сент-Луїсі, де отримав ступінь хіміка в 1949 році. У 1950-х і 1960-х/на початку 1970-х років він працював у ряді аерокосмічних компаній і мав патент на паливо, яке використовувалося в одній із місій, що пролітають повз Юпітер.

Скортіа писав у вільний час, ще працюючи в аерокосмічній сфері. Коли на початку 1970-х років у галузі почало зростати безробіття, Скортіа вирішив спробувати свої сили в письменницькій діяльності на повний робочий день. Його роман «Скляне пекло» (у співпраці з Френком М. Робінсоном) у поєднанні з романом «Вежа» Річарда Мартіна Стерна став основою для фільму «Пекло у піднебессі» 1974 року. Скортіа також співпрацювала з Далтоном Трамбо над романом «Вимираючий вид».

Скортіа помер у Ла-Верні, штат Каліфорнія, 29 квітня 1986 року під час лікування від лейкемії.[4], викликаної впливом радіації під час участі у спостереженнях на ранніх етапах ядерних випробувань.

Особисті стосунки з іншими фантастами[ред. | ред. код]

Мав дружні стосунки з першим "Гроссмейстором фантастики" Роберта Е. Гайнлайна[5].

Інший Гроссмейстер Гарлан Еллісон приписував Скортіа те, що він «буквально врятував його [Еллісона] від воєнного суду в 1958 році»[6].

Твори[ред. | ред. код]

  • Який божевільний оракул?: Роман про світ, як він є (англ. «What Mad Oracle?: A Novel of the World As It Is», 1961)
  • Артерія вогню (англ. «Artery of Fire», 1972)
  • Землетроща! (англ. «Earthwreck!», 1974)
  • Скляне пекло[en] (англ. «The Glass Inferno», 1974, у співавторстві з з Френком М. Робінсоном)
  • Криза Прометея (англ. «The Prometheus Crisis », 1975, у співавторстві з Френком М. Робінсоном)
  • Фактор кошмару (англ. «The Nightmare Factor», 1978, у співавторстві з Френком М. Робінсоном)
  • Золотий екіпаж (англ. «The Gold Crew», 1980, у співавторстві з Френком М. Робінсоном)
  • Великий поділ (англ. «The Great Divide», 1982, у співавторстві з Джоном Ф. Левіним)
  • Підривай! (англ. «Blow Out!», 1987, у співавторстві з Френком М. Робінсоном)

Збірки[ред. | ред. код]

  • Обережно: Вогненебезпечний (англ. «Caution: Inflammable», 1976), зі вступом Теодора Стерджена
  • Найкраще Томаса Н. Скортіа (англ. «The best of Thomas N. Scortia»,1981) за редакцією Джорджа Зебровськи

Незібрані оповідання[ред. | ред. код]

  • «Береги ночі» (1956)
  • «Зміна моря» (1956)
  • Галактика « Бомба у ванні », лютий 1957 р
  • «Блондинка з крижаної коробки» (1959)
  • «Найвтомленіша річка» (1973)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #1066786283 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б в Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  4. 'Glass Inferno' Author Thomas Scortia, 59. Chicago Tribune. UPI. 1 травня 1986. Процитовано 28 березня 2019.
  5. Хайнлайн Р.. Выявленные дефекты. Архів оригіналу за 6 липня 2017. Процитовано 15 травня 2017.
  6. Ellison, Harlan (2016). Angry Candy (англ.). Courier Dover Publications. с. xxi. ISBN 9780486800387.

Посилання[ред. | ред. код]