Томас Торквемада
| Томас де Торквемада Tommáso de Torquemada |
|||
 |
|||
|
|||
|---|---|---|---|
| 21 лютого 1483 — 16 вересня 1498 | |||
| Попередник: | Посада запроваджена | ||
| Наступник: | Дієго Деса | ||
| Національність: | Іспанець | ||
| Віросповідання: | Католицизм | ||
| Народження: | 1420 | ||
| Смерть: | 16 вересня 1498 Вальядолід |
||
Томас де Торквемада (1420—16 вересня 1498) — Великий Інквізитор Іспанії, змінив та розширив діяльність інквізиції.
Біографія[ред.]
Томас народився у родині небагатого іспанського сеньора в Вальядоліді. Те, що його дядько Іоан Торквемада був кардиналом та належав до домініканського монашеського ордена, обумовило подальшу долю Томаса. У юнацькі роки він вступив до домініканського монастиря Святого Павла у Вальядоліді, де став відомим завдяки сувороному благочестю та нетерпимості до ворогів церкви. У 1452 році Томас де Торквемада прийняв звання пріора у відомому монастирі Санта-Крус у м. Сеговія. Тут у нього сформувалася ідея посилення боротьби з єретиками. Крім того, під час служби у монастирі Торквемада знайомиться з інфантою Ізабелою (майбутньою королевою Кастилії). Він отримав значний вплив на неї. Тому, коли розпочалася боротьба за владу між Ізабелою та її братом Енріке IV, Томас Торквемада підтримав Ізабелу, розраховуючі завдяки своєму впливу на інфанту втілити у життя свої ідеї. Саме він вмовив Ізабели взяти шлюб з спадкоємцем королівства Арагон Фердинандом.. Врешті-решт Ізабела стала королевою Кастилії та Леона.
У 1483 році Томаса де Торквемаду призначили Великим інквізитором Іспанії. Він розробив систему органів інквізиції, склав її кодекс, створив процедуру інквізиційного суду та увів у масову практику аутодафе. Торквемада організував спеціальний трибунал — Супрему (від латинського — найвищий). Це була рада з духовних та світських осіб, які поділили владу із Великим інквізитором. Дуже швидко Торквемада встановив церковний терор у країні. Заборонялася вільна думка, наукові дослідження, наслідування античності, пошук сенсу життя. В апараті, які був підлеглим Великому інквізиторові, у 45 провінціях, нараховувалося 150 тисяч домініканців та 20 тисяч фамильярів — членів таємної поліції інквізиції. Це не враховуючи таємної політичної поліції Армандади, яка підкорялася королю та Великому інквізиторові. Торквеманда розробив інструкцію з 28 статей, де детально розписав, як слід діяти інквізиторам в кожному окремому випадку.
Ніхто не міг відкараскатися від інквізиції — ні дон, ні єпископ, ні селянин. При цьому головним напрямком боротьби Великий інквізитор вважав заходи з «чищення» країни від маврів та євреїв. 31 березня 1492 року євреям наказали або хреститися, або залишити Іспанію. Внаслідок цього країни полишило 160—170 тисяч євреїв. Ті, хто хрестилися стали називатися маранами.
Ще одним джерелом ненависті Торквемади слугували книги, які той наказував спалювати, навіть не читаючи їх. Багато бібліотек було знищено. В той же час особливо активна діяльність Великого інквізитора викликала занепокоєність у папи римського Олександра VI, який під виглядом слабкого здоров'я Торквемади призначив йому помічниками чотирьох єпископів у якості генералів-інквізиторів. Незабаром — 16 вересня 1498 року — Томас де Торквемада помер у м. Аквіла.
Джерела[ред.]
- John Murdoch: Torquemada. Eine Untersuchung über Tod und religiösen Fanatismus. Selbstverlag, Wolfsburg 1991.
