Домініканці (орден)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Домініканці (домінікани, «брати проповідники»; лат. Ordo Praedicatorum) — католицький чернечий орден, заснований в 1215 у Тулузі (Франція) іспанським монахом (ченцем) св. Домініком (1170-1221).

Зміст

[ред.] Зміст

Традиційним символом домініканського ордену був чорний із білими плямами собака, що тримав у зубах палаючий факел — вогонь істини. Цей образ виник завдяки грі латинських слів: монахів часто називали домініканцями (лат. Dominicanes), що означало послідовники Домініка; однак, їх назву можна перекласти і як «пси Господа» (лат. Domini canes).

Затверджений Папою Римським Гонорієм III 22 грудня 1216. З 1220 оголосив себе «жебрущим», однак обітниця не дотримувалась і в 14 ст. її відмінено. У 1227 домініканці отримали право повсюдної проповіді і сповіді. Заснували і утримували університети в Болоньї, Кельні, Оксфорді. Під їх впливом знаходились богословські кафедри в університетах Парижа, Падуї, Праги та інших міст Європи.

До домініканців належали видатні філософи-схоласти (Альберт Великий, Тома Аквінський) і містики (Майстер Екгарт, Сейс, Йоганн Таулер). У 1232 для боротьби проти єретичних рухів у відання ордену була передана інквізиція. З 13 ст. домініканці розгорнули широку місіонерську діяльність в багатьох країнах світу, в т.ч. в Україні. У 1233 заснував монастир під Києвом чернець Яцек Одровонж (пол. Jacek Odrowąż, лат. Hyacintus, укр. Йоакинф Одровонж). Домініканські монастирі існували в Україні у 13-17 ст., а на західно-українських землях до 1939.

У 80-х роках цього століття домініканці володіли монастирями в 50 країнах світу. На чолі чину стоїть генерал, який підпорядковується Папі. Домініканці займають важливі державні пости у Ватикані. Сьогодні домініканці — один з найвпливовіших католицьких монаших чинів.

[ред.] Святі домініканці

[ред.] Знамениті домініканці

[ред.] Виноски

[ред.] Дивись також

[ред.] Ресурси Інтернет

Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до цієї статті:
Особисті інструменти