Домініканці (орден)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Домініканці
Ordo fratrum praedicatorum
Орден проповідників
Cr.domenicana.JPG
Абревіатура O.P.
Церква Римо-Католицька Церква
Девіз Прославляти, Благословити, Проповідувати

(Laudare, Benedicere, Praedicare)

Засновник Святий Домінік
Заснування 1214, у Тулузі
Утвердження Гонорієм III 1216
Сайт http://www.op.org/

Домініканці (домінікани, «брати проповідники»; лат. Ordo Praedicatorum) — католицький чернечий орден, заснований у 1215 в Тулузі (Франція) іспанським монахом (ченцем) св. Домініком (11701221).

Організація[ред.ред. код]

Традиційним символом домініканського ордену був чорний із білими плямами собака, що тримав у зубах палаючий факел — вогонь істини. Цей образ виник завдяки грі латинських слів: монахів часто називали домініканцями (лат. Dominicanes), що означало послідовники Домініка; однак, їх назву можна перекласти і як «пси Господні» (лат. Domini canes).

Основні сфери діяльності домініканців — проповідь Євангелія, вивчення наук, освіта, боротьба з єресями, місіонерська діяльність.

На чолі ордена стоїть генеральний магістр. 5 З вересня 2010 року генеральним магістром домініканців є Брюно Кадоре. Кожну провінцію ордена очолює провінційний пріор, кожну чернечу громаду — конвентуальний пріор. Вони несуть відповідальність перед загальними зборами — Конвентуальним, провінційним або генеральним капітулом. На чолі чину стоїть генерал, який підпорядковується Папі. Домініканці займають важливі державні пости у Ватикані. Сьогодні домініканці — один з найвпливовіших католицьких монаших чинів.

Домініканський орден має третю гілку — терціаріїв, людей що приносять обітниці, але залишаються у світі і живуть духовним життям ордену. Сам Домінік заснував, під ім'ям "Міліції Ісуса Христа " союз мирян обох статей, для захисту церкви і для прагнення до моральної досконалості.

Одяг ордену — біла відлога, шкіряний пояс з чотками, біла пелерина з відлогою і чорний плащ з чорною пелериною й відлогою.

Історія[ред.ред. код]

В 1214 році навколо св. Домініка в Тулузі утворилася перша громада. Статут був затверджений двома роками пізніше папою Гонорієм III. Орден швидко поширився у Франції (тут домініканці спочатку називалися якобитами, тому що перша резиденція ордена в Парижі була при церкві св. Якова), Іспанії і Італії. Найважливішим напрямком діяльності домініканців було поглиблене вивчення теології з метою підготовки грамотних проповідників. Центрами ордену стали Париж і Болонья — два найбільших університетських міст Європи. У 1221 році домініканці мали 70 монастирів, у 1256 році в ордені було 7000 ченців.

Домініканці заснували власні навчальні заклади (у Болоньї, Кельні, Оксфорді та ін), очолювали богословські кафедри в університетах Парижу, Падуї, Праги та інших . З XIII століття домініканці розгорнули широку місіонерську діяльність, заснували безліч монастирів (зокрема, під Києвом, в Ірані, Китаї та ін.) В 1318 році домініканці зуміли організувати в Персії, яка перебувала під владою монголів, архиєпархію.

На першому генеральному капітулі в Болоньї, в 1220 році, домініканський орден був оголошений жебручим: на його членів покладено обов'язок відмовитися від всякого майна і доходів і жити милостинею. Ця постанова дотримувалося не повністю, і в 1425 році була скасована папою Мартіном V. У 1227 домініканці отримали право повсюдної проповіді і сповіді. Третій генеральний магістр ордена, святий Раймунд де Пеньяфорт, видав у 1238 році збірку його статутів.

На чолі ордена маггістр варто обирався спочатку довічно, а потім на фіксований термін. У кожній країні є провінційний пріор, у кожному окремому поселенні, що має не менше 12 осіб — конвентуальний пріор. Над ними головує капітул, тобто загальні збори, які скликаються що три роки. Головне завдання нового ордена складалася в місіонерській діяльності між невірними, але разом з тим він ревно займався церковними проповідями і богослів'ям. До домініканців належали видатні філософи-схоласти (Альберт Великий, Тома Аквінський) і містики (Майстер Екгарт, Джироламо Савонарола, Йоганн Таулер).

З 13 ст. домініканці розгорнули широку місіонерську діяльність в багатьох країнах світу, в тому числі в Україні. У 1233 заснував монастир під Києвом чернець Яцек Одровонж (пол. Jacek Odrowąż, лат. Hyacintus, укр. Йоакинф Одровонж). Домініканські монастирі існували в Україні у 13-17 ст., а на західно-українських землях до 1939.

Вибравши шлях жебруючих проповідників Євангелія, для боротьби з альбігойцями (катарами), домініканці згодом продовжували бути охоронцями основ віри. У 1232 році для боротьби проти єретичних рухів у відання ордену була передана інквізиція. Magister sacri palatii, який завжди обирався з домініканців, керував вищою цензурою.

Домініканець в облеченні

В епоху найбільшого процвітання орден домініканців налічував до 150000 членів в 45 провінціях (з них 11 поза Європою) і 12 згромаджень, під управлінням самостійних генерал-вікаріїв. Пізніше домініканці були відтіснені єзуїтами від шкіл та проповіді при дворах, а почасти й від місіонерської діяльності. На кінець XIX століття вони існували в Італії, Іспанії, Австрії, їхні місії були в Америці і Ост-Індії.

Жіночі домініканські монастирі, числом до 300, на кінець XIX століття існували в Італії, Австрії, Бельгії, Америці. Черниці займалися рукоділлям. Одяг їх біла, з чорним плащем і велоном. Значна з сестер цього ордена — свята Катерина Сієнська.

В XVI столітті домініканські проповідники з'явилися в Латинській Америці. Багато домініканців, наприклад, Бартоломе де Лас Касас, виступали за захист прав індіанців у колоніях.

В XVII — XVIII століттях діяльність ордена сильно обмежувалася як світськими, так і церковною владою. Сильний удар по домініканських монастирях в Північній Європі завдала Реформація.

В XIX столітті положення ордена стабілізувалося, домініканські монастирі розвивалися в Європі, в Латинській Америці і на Філіппінах. Бурхливо розвивається орден в США і Канаді.

В XX столітті орден зазнав нових потрясінь — вигнання в 1910 році з Мексики, масові вбивства домініканських ченців під час громадянської війни в Іспанії, переслідування в комуністичних країнах. Однак до кінця XX століття стан ордена знову стабілізувався — у 80-х роках цього століття домініканці володіли монастирями в 50 країнах світу.

Теперішній стан[ред.ред. код]

У 2010 році орден нараховував 5906 ченців (з них 4456 священиків). Вони служать в 607 парафіях

Святі домініканці[ред.ред. код]

Худ. Клаудіо Коельо,Іспанія. Св. Домінік.

Знамениті домініканці[ред.ред. код]

Файл:Gaspar da Cruz — 1569 — Tractado — title page.png
Титульна сторінка «Трактату» Гашпара да Круш — першої європейської книги про Китай

Виноски[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]