Т-74
| Т-74 Об'єкт 450 | |
|---|---|
| Тип | основний бойовий танк |
| Походження | СРСР |
| Історія виробництва | |
| Розробник | ХЗТМ |
| Характеристики | |
| Вага | 38,5 т |
| Довжина | 9,6 м |
| Ширина | 3,6 м |
| Висота | 2,2 м |
| Екіпаж | 3 |
|
| |
Головне озброєння |
гладкоствольна 125-мм 2А47 гармата |
Другорядне озброєння |
2 х 7,62-мм ПКТ |
| Двигун |
газотурбінний ГТД-1250 1250 кс |
| Питома потужність | 23 кс/т |
| Підвіска | торсіонна |
Операційна дальність |
550 км |
| Швидкість | 70 км/год |
Т-74 (Індекс ГБТУ — Об'єкт 450)— радянський проект основного бойового танка.
Історія створення[ред. | ред. код]
Основний бойовий танк Т-74 розроблявся в ініціативному порядку на Харківському Заводі імені Малишева. Головним конструктором танка був О.О. Морозов. Спочатку проект мав внутрішньозаводське позначення «Тема 101». 26 травня 1972 року О.О. Морозов виступив з доповіддю про проект нового основного танка Т-74. Пізніше проекту був привласнений індекс ГБТУ - «Об'єкт 450». 31 липня 1971 року наказом Міністерства оборонної промисловості офіційно була задана розробка ескізного проекту «Об'єкту 450». Однак у зв'язку зі складністю і дорожнечею розробки машини, роботи по «Об'єкту 450» були припинені[1][2].
Опис конструкції[ред. | ред. код]
Основний бойовий танк Т-74 конструювався за альтернативною схемою компонування. Машина поділялася на 5 окремих відсіків: моторно-трансмісійне відділення, відсік з боєкомплектом, відділення з членами екіпажу, відділення зі зброєю і додатковим озброєнням, паливне відділення. Завдяки застосуванню нової схеми компонування передбачалося істотно поліпшити умови населеності машини, возимого боєкомплекту і запасу палива. При цьому, в порівнянні з танком Т-64 були зменшені габарити машини[1].
Броньовий корпус і башта[ред. | ред. код]
Боєкомплект, гармата та інші основні компоненти танка були винесені з бойового відділення, а екіпаж при цьому розміщувався в нижній частині машини. Відділення з екіпажем шумоізольоване і повністю герметичне, що повинно було дозволяти членам екіпажу перемовлятися без танкового переговорного пристрою. При цьому було вирішено проблему загазованості бойового відділення, а також виключена небезпека затяжного пострілу, пошкодження та забруднення боєкомплекту. Моторно-трансмісійне відділення було зменшено і становило 1/5 частина довжини корпусу машини. Дах бойового відділення повинен був виконуватися з легких сплавів алюмінію[1].
Озброєння[ред. | ред. код]
Як основне озброєння передбачалося використовувати 125-мм гладкоствольну гармату Д-85 (2А47). Механізм заряджання гармати були отримані шляхом механізму заряджання танка Т-64А. Боєкомплект, повинен був становити 60 пострілів. Як варіант розглядалося використання 130-мм гармати. Додатково повинні були встановлюватися два 7,62-мм кулемети ПКТ і 30-мм дрібнокаліберна автоматична гармата[1].
Двигун і трансмісія[ред. | ред. код]
Як силова установка розглядався газотурбінний двигун, потужністю 1250 к.с. Моторно-трансмісійне відділення виконувалося на базі вузлів і агрегатів танка Т-64А[2][1].
Ходова частина[ред. | ред. код]
Ходова частина Т-74 повинна була бути уніфікована з ходовою частиною танка Т-64А[1].
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- А. А. Морозов. Глава 20. Танк Т-74 — «лебединая песня» А.А. Морозова (рос.). Архів оригіналу за 24 травня 2012. Процитовано 18 лютого 2012.
- Танк Т-74 (рос.). Архів оригіналу за 24 травня 2012. Процитовано 18 лютого 2012..