Усик Павло Васильович

Усик Павло Васильович
Народився	20 грудня 1908(1908-12-20) місто Суми
Помер	10 травня 1981(1981-05-10) (72 роки) місто Кишинів, тепер Молдова
Національність	українець
Військове звання	майор
Партія	КПРС
Нагороди	Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За оборону Кавказу»

Павло Васильович Усик (20 грудня 1908(19081220), місто Суми Харківської губернії, тепер Сумської області — 10 травня 1981, місто Кишинів, тепер Молдова) — радянський партійний діяч, залізничник, заступник голови Ради міністрів Молдавської РСР. Кандидат у члени ЦК КП Молдавії в 1954—1956 роках. Член ЦК КП Молдавії в 1956—1960 роках. Депутат Верховної ради Молдавської РСР.

Життєпис

Народився в родині робітника. У 1929 році закінчив залізничне індустріальне училище.

З 1929 року працював машиністом, бригадиром, помічником механіка паровозного депо станції Красний Лиман Північно-Донецької залізниці.

Член ВКП(б) з 1931 року.

У 1936 році закінчив Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту.

У 1936—1939 роках — інженер, начальник електровозного депо станції Бєлово Томської залізниці.

У 1939—1941 роках — на партійній роботі: інструктор, завідувач транспортного відділу Дніпропетровського обласного комітету КП(б)У.

З вересня 1941 по травень 1943 року — в Червоній армії на політичній роботі, учасник німецько-радянської війни. Служив на політичній роботі в 10-й окремій роті охорони польового управління 9-ї армії, був уповноваженим Військової ради Південного фронту. З 1942 року — комісар військових сполучень Північної групи військ Закавказького фронту, заступник із політичної частини начальника військових сполучень Північної групи військ Закавказького фронту (з січня 1943 року — Північно-Кавказького фронту), уповноважений Військової ради Південного фронту.

З жовтня 1943 по 1944 рік — заступник завідувача транспортного відділу Дніпропетровського обласного комітету КП(б)У.

У 1944 (затверджений в квітні 1945 року) — 1947 року — заступник секретаря Дніпропетровського обласного комітету КП(б)У із транспорту — завідувач транспортного відділу Дніпропетровського обласного комітету КП(б)У.

У 1949 році закінчив Академію залізничного транспорту в Москві.

У 1949—1953 роках — головний інженер та заступник начальника Кишинівської залізниці в Молдавській РСР.

1 квітня 1953 — 8 липня 1958 року — заступник голови Ради міністрів Молдавської РСР.

Одночасно, 5 січня 1956 — червень 1957 року — голова Державного комітету з питань будівництва та архітектури при Раді міністрів Молдавської РСР.

У липні 1958 — 9 січня 1959 року — заступник, 1-й заступник голови Ради народного господарства Молдавської РСР.

9 січня 1959 — 4 березня 1963 року — голова Державного комітету з питань будівництва та архітектури при Раді міністрів Молдавської РСР.

До 1971 року — завідувач відділу будівництва та будівельної промисловості Комітету народного контролю Молдавської РСР.

З 1971 року — персональний пенсіонер союзного значення.

Помер 10 травня 1981 року після тривалої хвороби в місті Кишиневі.

Звання

• майор

Нагороди

• орден Вітчизняної війни ІІ ст. (29.07.1945)
• орден Трудового Червоного Прапора
• орден Червоної Зірки (13.09.1943)
• медаль «За бойові заслуги» (30.05.1943)
• медаль «За оборону Кавказу» (1945)
• медалі

Джерела

• «Советская Молдавия» (Кишинев), 13.05.1981 (рос.)
• Усик Павел Васильевич (рос.)