Баритон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Барито́н (італ. baritono, від грец. βαρυς — важкий, низький (про звук) і τονος — тон) — чоловічий голос, за висотою середній між басом і тенором. Діапазон баритону приблизно від ля великої октави до ля першої октави. Виділяють баритони ліричні і драматичні.: перші за характером звучання наближаються до драматичного тенора, другі (сильніші й мужні, але менш рухливі) у нижньому регістрі наближаються до баса.

Різновиди[ред.ред. код]

  • Ліричний баритон
  • Лірико-драматичний баритон
  • Драматичний баритон

Ліричний баритон (тенор-баритон, баритоновий тенор), звучить легко, лірично, близький до тенорового тембру, але типово баритонового відтінку. Партії, написані для цього голосу, мають найбільш високу теситуру.

Лірико-драматичний баритон, що має світлий, яскравий тембр і значну силу, може виконувати як ліричні, так і драматичні партії.

Драматичний баритон (бас-баритон, баритоновий бас) — голос більш «темнішого» звучання, великої сили, потужного звучання на центральній і верхній ділянках діапазону. Партії драматичного баритона нижчі по теситурі, але в моменти кульмінації піднімаються і до граничних верхніх нот.

Інші значення терміну[ред.ред. код]

  • Баритон-саксофон
  • Мідний духовий інструмент, різновид тубидив. еуфониум
  • Струнний смичковий інструмент 18 століття низького регістру з 6—7 основними та 7—20 додатковими струнами (для посилення звучання).

Джерела[ред.ред. код]