Фелікс Маллум

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Фелікс Маллум (фр. Félix Malloum Ngakoutou Bey-Ndi, нар. 13 вересня 1932, Форт-Аршамбо, нині Сарх, Середнє Шарі, Чад - 12 червня 2009, Париж, Франція) — чадський військовий і політичний діяч, президент Чаду в 19781979 роках і прем'єр-міністр (1975-1978).

Військова кар’єра[ред.ред. код]

Фелікс Маллум — виходець з південної (християнської) частини Чаду, з префектури Середнє Шарі, належить до етнічної групи сара. Народився 13 вересня, за іншими даними 10 вересня 1932 року. Він обрав кар'єру професійного військового і дослужився до чину полковника. В 1971 році був призначений тодішнім президентом Чаду Франсуа Томбалбаєм начальником штабу чадської армії. В 1973 році він був звинувачений у заколоті проти президента і потрапив в ув’язнення.

Президент[ред.ред. код]

13 квітня 1975 в результаті військового перевороту президент Томбалбай був відсунутий від влади і вбитий. Через два дні Маллум, тепер вже генерал, був проголошений заколотниками президентом Чаду. Він сформував уряд, до складу якого увійшли як військові, так і цивільні діячі. Маллум проголосив політику національного примирення, прагнучі закінчити громадянську війну у країні. Маллум також зробив спробу налагодити відносини з Лівією, в результаті чого стосунки із Францією дещо похолодніли. Втім, порозуміння з Лівією тривало дуже недовго, позаяк уряд Маллума виступав проти лівійської окупації Смуги Аузу — спірної території на півночі Чаду. У квітні 1976 року при підтримці лівійського лідера Муаммара Каддафі був влаштований невдалий замах на Маллума[1], і Лівія підсилила допомогу повстанському руху FROLINAT, що діяв на півночі країни[2]; це призвело до нового зближення між Чадом і Францією. 31 березня 1977 був придушений новий заколот армійських офіцерів проти Маллума.[3]

Ще в 1976 році у FROLINAT стався розкол, в результаті якого антилівійські фракції, які не погоджувалися з окупацією Лівією Смуги Аузу, вийшли зі складу руху і заснували окрему організацію — Збройні сили Півночі (FAN). В 1978 році Маллум підписав угоду про примирення з лідером FAN Хіссеном Хабре, який 20 серпня 1978 зайняв посаду прем’єр-міністра Чаду (до того обов’язки прем’єра виконував сам Маллум). Збройні загони FAN не були роззброєні, а мали увійти до складу урядової армії. В той же час на півночі країни тривали важкі бої з пролівійськими повстанцями Гукуні Уеддея, підтримуваними Лівією. Навесні 1978 року лише втручання Франції врятувало столицю країни Нджамену від захоплення повстанцями.[4]

Мирне співіснування між збройними загонами Маллума і Хабре трималося недовго; 12 лютого 1979 року дріб’язковий інцидент у Нджамені переріс у запеклий бій; 19 лютого у місто увійшли загони Гукуні, які підтримали Хабре.[5] Протистояння тривало кілька тижнів і закінчилося скликанням мирної конференції у нігерійському місті Кано. Під тиском з боку африканських країн 19 березня Маллум був змушений піти у відставку і передати повноваження Державній раді під головуванням Гукуні.

Маллум покинув країну й оселився у вигнанні у Нігерії. Тим часом громадянська війна у Чаді та лівійсько-чадський конфлікт спалахнули с новою силою.

Повернення на батьківщину[ред.ред. код]

31 травня 2002, після 23 років життя у вигнанні Маллум повернувся до Нджамени, де був тепло зустрінутий урядом. Президент Ідріс Дебі подарував йому чин генерал-майора; Маллум також отримав усі привілеї, якими, згідно з чадськими законами, користуються колишні президенти, зокрема сплачуване державним бюджетом житло, два службових автомобіля з водіями, медичне страхування і довічну пенсію.[6]

Помер 12 червня 2009 в госпіталі в Парижі.[7]

Джерела[ред.ред. код]

  • Brecher, Michael & Wilkenfeld, Jonathan (1997). A Study in Crisis. University of Michigan Press. ISBN 0-4721-0806-9.  (англ.)
  • Azevedo, Mario J. (1998). Roots of Violence: A History of War in Chad. Routledge. ISBN 90-5699-582-0.  (англ.)
  • Pollack, Kenneth M. (2002). Arabs at War: Military Effectiveness, 1948–1991. University of Nebraska Press. ISBN 0-8032-3733-2.  (англ.)

Виноски[ред.ред. код]

  1. M. Brecher & J. Wilkenfeld, p. 85
  2. K. Pollack, p. 376
  3. M. Azevedo, p. 102
  4. de Lespinois, Jérôme (червень 2005). «L'emploi de la force aérienne au Tchad (1967–1987)» (PDF). Penser les Ailes françaises (6). с. 65–74.  (фр.)
  5. M. Azevedo, pp. 104–105, 119, 135
  6. «Félix Malloum. Retour à N'Djamena de l'ancien président tchadien». Afrique Express (№ 251). 18 червня 2002.  (фр.)
  7. Décès de l'ex-président Félix Malloum, Jeune Afrique, 13 червня 2009 (фр.)