Фенакіт
| Фенакіт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Phk[2] |
| Хімічна формула | Be₂SiO₄ |
| Nickel-Strunz 10 | 9.AA.05 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | тригональна сингонія |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | шахрайство (давньогрецька мова)[3] |
| Типова місцевість | Малишева (смт)[4] |
 Фенакіт у Вікісховищі | |
Фенакі́т — мінерал класу силікатів. Ортосилікат берилію. Фенакіт — порівняно рідкісний мінерал, що містить цінний метал берилій, який легко з нього дістають, тому фенакіт являє інтерес для промисловості; використовують як дорогоцінний камінь.
Назва — від грецьк. «фенакс» — обманщик (помилково може бути прийнятий за кварц).
Історія відкриття[ред. | ред. код]
Вперше фенакіт виявлений у Росії, на Уралі, в XIX ст. директором Катеринбурзької гранильної фабрики Яковом Коковіним. Опис мінералу виконаний у 1833 р. шведським геологом Н. Норденшельдом (1832—1901, N.Nordenskiöld).
Загальний опис[ред. | ред. код]
Хімічна формула: Be2SiO4.
Містить (%): ВеО — 45,55; SiO2 — 54,45, незначні домішки Al2О3, MgO, СаО, Na2O, також Fe, Ge, В, TR.
Сингонія — тригональна. Ромбоедричний вид. Утворює ромбоедричні, короткопризматичні кристали, зростки кристалів, друзи, вростки у породу.
Риса — біла.
Густина — 2,93-3,00. Твердість 7,5-8,0.
В природі фенакіт зустрічається у вигляді кристалів ромбоедричної або призматичної форми, часті друзи, щітки то голчасті агрегати фенакіту. Безбарвний або білий, жовтий, рожевий, бурий. Блиск скляний, масний. Прозорий. Домішка магнію надає мінералу червоного, винно-жовтого, рожевого кольору. Твердість 7,5-8. Крихкий.
Поширення[ред. | ред. код]
Поширений мінерал пегматитів, де зустрічається разом з берилом, топазом, амазонітом, адуляром, гематитом, а також у гідротермальних жилах.
Знахідки: кантон Валліс (Швейцарія), Крагерьо (Норвегія), Урал (РФ), Узагара (Сх. Африка), ПАР, штат Мінас-Жерайс (Бразилія), округ Чаффі, штат Колорадо; Оксфорд, штат Мен; Керол, штат Нью-Гемпшир; Амелія, штат Вірджинія (США).
Родовища фенакіту відкриті у Норвегії, Бразилії, Намібії, Зімбабве.
Є на території України (зокрема, на Волині, у Кривому Розі).
Переробка і застосування[ред. | ред. код]
Збагачується флотацією з послідовним гідрометалургійним переділом.
Фенакіт — берилієва руда, деякі прозорі відміни фенакіту використовують у ювелірній справі.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Фенакіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Фенакіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
