Блиск (мінералогія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Бли́ск (староукр. блищ, англ. glance, нім. Glanz) —

1) Фізична властивість мінералів, одна з їх головних діагностичних ознак. Зумовлений відбиттям світлового променю від поверхні мінералу.

Розрізнюють блиски:

  • скляний,
  • алмазний,
  • напівметалічний,
  • металічний, а також
  • масний
  • смолистий, та Блиск, що характеризує агрегати мінералів при грубій нерівності поверхні:
  • восковий, а при тонкій —
  • матовий.

2) Загальна назва сульфідів металів, для яких характерний металічний блиск (староукраїнською — блищ).

Розрізняють:

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]