Берил

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Берил
Beryll.jpg
уламок кристалу берилу
Загальні відомості
Клас мінералу силікати
Генезис магматичний
Хімічна формула Al2Be3[Si6O18]
Ідентифікація
Колір від блідо-жовтуватого до яскраво зеленого
Форма кристалів стовпчасті гексагональні призми
Злам нерівний, часто раковистий
Твердість за шкалою Мооса 7-8
Блиск скляний, інколи матовий
Прозорість прозорий до непрозорого
Колір риски біла
Оптичні властивості кристалів
Показник заломлення 1,568-1,602

Бери́л (рос. берилл, англ. beryl, нім. Beryll) — мінерал класу силікатів, найпоширеніший мінерал берилію.

Походження назви[ред.ред. код]

Назва берил походить (через латинське: Beryllus, Старо-французьке: beryl, середньоанглійське: beril) з грецької beryllos βήρυλλος що значить "дорогоцінний, синьо-зелений, кольору морської воді камінь"[1] і походить від пракритської veruliya (वॆरुलिय) і пальського veḷuriya (वेलुरिय); veḷiru (भेलिरु). З санскриту वैडूर्य Vaidurya, який в кінцевому рахунку походить від дравидийського, може бути, від назви Белур або Velur на півдні Індії[2]. Термін було пізніше прийнято для позначення більш конкретно саме берилу[3]. Пізньо латинське berillus було скорочено як brill-, що дало італійське brillare, що означає «блиск», французьке слово Brille що також означає "блиск", іспанське Brillo, означає "світитися", і англійське слово brilliance[4].

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Склад: Al2Be3[Si6O18]. Домішки Na, Cs, Rb, Li, Fe2+, Fe3+, Mn, Mg, H2O, He. Метасилікат алюмінію і берилію кільцевої будови. Містить (%): Al2О3 — 19; BeO — 14; SiO2 — 67.

Берил, Намібія
Кристалічна структура берилу
Берил з Центрального Мадагаскара

Забарвленням виділяють відміни берилу: аквамарин — зеленувато-блакитний, смарагд — яскраво-зелений та інші. Зустрічається у гранітних пегматитах, ґрейзенах і гідротермально-пневматолітових жилах, зв'язаний з кислими виверженими гірськими породами. Берил з пегматитів представлений головним чином натрієвими, натрієво-літієвими, літієво-цезієвими різновидами. Найменша кількість домішок характерна для берилу з кварцових жил, кварц- і флюорит-мусковітових ґрейзенів. Деякі з відмін берилу — дорогоцінне каміння. Найбільш відомі пегматитові родов. берилу: Бернік-Лейк (Канада), Блек-Гілс (США), Мінас-Жерайс, Боа-Вісту (Бразилія). Дрібно- і тонковкраплені руди берилу збагачуються флотацією. В українській науковій літературі вперше описаний в лекції «Про камені та геми» Ф.Прокоповича, яка читалася в Києво-Могилянській академії в 1705—1709 рр.

Берил в Україні зустрічається у гранітних пегматитах на північному заході Українського щита і у Приазов'ї.

Різновиди[ред.ред. код]

За хімічним складом виділяють такі відміни берилу:

  • берил літієвий — містить понад 1 % Li2O
  • берил натрієвий — містить понад 1 % Na2O
  • берил лужний — містить до 5 % (Na, K)2O
  • берил цезієвий (вороб'євіт) — містить до 3 % Cs2O
  • смарагд — берил, який містить до 3 % Cr2O3
  • берил скандієвийбацит

За кольором та ювелірними особливостями:

  • берил Барбари — (берил з провінція Трансвааль з місцевості Барбара, ПАР);
  • берил благородний — (дорогоцінний берил без включень і дефектів);
  • берил блакитнийаквамарин
  • берил золотистийгеліодор
  • берил рожевий — відміна берилу рожево-червоного кольору
  • ростерит — безбарвний або блідо-рожевий берил, представлений короткостовпчастими або таблитчастими кристалами, які містять натрій та літій або цезій. Названий на честь дослідника Г.Ростера.

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Інтернет-ресурси[ред.ред. код]