Феогност (Бодоряк)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Феогност
Єпископ Феогност (Бодоряк)
Єпископ Чернівецький і Буковинський
з 2 лютого 2024
Церква: Православна церква України
Попередник: Даниїл (Ковальчук),
Онуфрій (Хаврук),
Герман (Семанчук)
Єпископ Богородчанський,
вікарій Івано-Франківсько-Галицької єпархії
13 лютого 2022 — 2 лютого 2024
Обрання: 2 лютого 2022
Церква: ПЦУ
Попередник: вікаріат засновано
 
Альма-матер: Івано-Франківський Богословський інститут (2011) і Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника (2014)
Діяльність: священнослужитель
Тезоіменитство: 27 березня
Ім'я при народженні: Ярослав Іванович Бодоряк
Народження: 11 серпня 1989(1989-08-11) (34 роки)
Зелене, Верховинський район, Івано-Франківська область, Українська РСР, СРСР
Дияконство: 30 березня 2008
Священство: 24 квітня 2008
Чернецтво: 28 березня 2008
Єп. хіротонія: 13 лютого 2022
Хто висвятив у єпископа Епіфаній (Думенко),
собор ієрархів ПЦУ[1]

CMNS: Феогност у Вікісховищі

Феогност (в миру Бодоряк Ярослав Іванович; 11 серпня 1989(1989-08-11), Зелене, Івано-Франківська область) — архієрей Православної церкви України, єпископ Чернівецький і Буковинський.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у багатодітній сім’ї.

В 1996 році пішов у перший клас Зеленської ЗОШ І-III ступенів, яку закінчив у 2006 році. У цьому ж році вступив на навчання до Івано-Франківського Богословського інституту, який закінчив у 2011 році. З 2010 до 2014 року навчався в Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника та здобув ступінь магістра етнології та історії, захистивши дипломну роботу на тему: «Життя і побут монахів Манявського Скиту XVII-XVIII ст.».

28 березня 2008 року архієпископом Івано-Франківським і Галицьким Іоасафом був пострижений у ченці з іменем Феогност на честь святителя Феогноста, митрополита Київського і всієї Руси (день пам’яті 27 березня).

30 березня 2008 року рукоположений архієпископом Іоасафом в сан ієродиякона, а 24 квітня цього ж року – в сан ієромонаха.

З 5 червня 2009 року був головою молодіжного братства ім. св. ап. і єв. Іоана Богослова Івано-Франківсько-Галицької єпархії.

З 15 жовтня 2009 року по 30 грудня 2010 року з благословення архієпископа Іоасафа звершував богослужіння при Солотвинській районній лікарні у каплиці ап. єв. Луки.

З 4 липня 2010 року по 28 травня 2013 року з благословення архієпископа Іоасафа, виконував обов’язки настоятеля парафії св. вмч. Пантелеймона у смт. Солотвин Богородчанського району.

26 листопада 2011 року був призначений скитоначальником Спасо-Преображенського скита Манявського монастиря.

З січня 2012 року був керівником відділу у справах молоді при єпархіальному управлінні Івано-Франківської єпархії УПЦ КП.

15 серпня 2013 року возведений у сан ігумена.

З 2013 року був викладачем Івано-Франківського Богословського інституту.

28 вересня 2013 року призначений інспектором, а 15 жовтня 2013 року призначений проректором з виховної роботи Івано-Франківського Богословського інституту.

29 лютого 2016 року призначений намісником Манявського Хресто-Воздвиженського чоловічого монастиря.

20 липня 2016 року призначений ректором Івано-Франківського богословського інституту.

У 2017 році вступив на навчання до аспірантури Київської православної богословської академії.

25 червня 2018 року у Манявському монастирі митрополитом Івано-Франківським і Галицьким Іосафом, з благословення Патріарха УПЦ КП Філарета (Денисенка) возведений в сан архімандрита[2].

12 січня 2019 року призначений настоятелем парафії Благовіщення Пресвятої Богородиці с.Похівка Богородчанського району.

4 лютого 2019 року призначений настоятелем парафії святих апостолів Петра і Павла в смт Богородчани. 15 липня 2019 року призначений адміністратором Івано-Франківсько-Галицької єпархії ПЦУ.

8 липня 2021 року з благословення Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія прийнятий до кліру Київської єпархії Православної Церкви України та призначений нести послух у Свято-Михайлівському Золотоверхому чоловічому монастирі м. Києва.

Єпископське служіння[ред. | ред. код]

2 лютого 2022 року рішенням Священного Синоду Православної Церкви України обраний єпископом Богородчанським, вікарієм Івано-Франківсько-Галицької єпархії.[3]

12 лютого 2022 року в Михайлівському Золотоверхому соборі після Всенічного бдіння наречений у єпископа.[4]

13 лютого 2022 року висвячений у єпископа Богородчанського, вікарія Івано-Франківсько-Галицької єпархії. Хіротонію звершив митрополит Київський та всієї України Епіфаній, якому співслужили митрополит Вінницький і Барський Симеон, митрополит Івано-Франківський і Галицький Іоасаф, митрополит Сімферопольський і Кримський Климент, митрополит Переяславський і Вишневський Олександр, архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон, архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій, архієпископ Тернопільський і Бучацький Тихон, архієпископ Вишгородський Агапіт, єпископ Коломийський і Косівський Юліан та єпископ Хмельницький і Кам’янець-Подільський Павло.[5]

2 лютого 2024 Священний синод Православної церкви України призначив його єпископом Чернівецьким і Буковинським, архієреєм об'єднаної Чернівецької єпархії.[6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Симеон (Шостацький), Іоасаф (Василиків), Климент (Кущ), Олександр (Драбинко), Іларіон (Процик), Євстратій (Зоря), Тихон (Петранюк), Агапіт (Гуменюк), Юліан (Гатала), Павло (Юристий)
  2. https://web.archive.org/web/20180705115747/http://pravoslavie.if.ua/news/проща-до-ікони-божої-матері-ізбавител/
  3. Офіційне повідомлення про засідання Священного Синоду 2 лютого 2022 р. PCU (укр.). 2 лютого 2022. Процитовано 13 лютого 2022.
  4. Відбулося наречення архімандрита Феогноста (Бодоряка) на єпископа Богородчанського. PCU (укр.). 12 лютого 2022. Процитовано 13 лютого 2022.
  5. Архієрейська хіротонія єпископа Богородчанського Феогноста (Бодоряка). PCU (укр.). 13 лютого 2022. Процитовано 13 лютого 2022.
  6. Офіційне повідомлення про засідання Священного Синоду 2 лютого 2024 р. pomisna.info. pomisna.info. 2 лютого 2024. Архів оригіналу за 2 лютого 2024. Процитовано 2 лютого 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)

Посилання[ред. | ред. код]