Богородчани
| смт Богородчани | |||
|---|---|---|---|
|
|||
 |
|||
| Країна |  Україна |
||
| Область/АРК | Івано-Франківська область | ||
| Район/міськрада | Богородчанський район | ||
| Рада | Богородчанська селищна рада | ||
| Код КОАТУУ: | 2620455100 | ||
| Офіційний сайт: | — | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1442 | ||
| Площа | 12 км² | ||
| Населення | ▲7916 (01.01.2011)[1] | ||
| Густота | 660 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 77701 | ||
| Телефонний код | +380 3471 | ||
| Географічні координати | 48°48′29″ пн. ш. 24°32′17″ сх. д. / 48.80806° пн. ш. 24.53806° сх. д.Координати: 48°48′29″ пн. ш. 24°32′17″ сх. д. / 48.80806° пн. ш. 24.53806° сх. д. | ||
| Водойма | Річка Бистриця Солотвинська | ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція: | Івано-Франківськ , (с. Цуцилів = 11 км) | ||
| До станції: | 20 км | ||
| До обл. центру: | |||
| - фізична: | 16 км | ||
| - автошляхами: | 18 км | ||
| Селищна влада | |||
| Адреса | 77701, Івано-Франківська обл., Богородчанський р-н, смт. Богородчани, вул. Шевченка, 68 | ||
| Карта | |||
  Богородчани
|
|||
 Богородчани
|
|||
Богородча́ни — селище міського типу, районний центр в Івано-Франківській області, адміністративний центр Богородчанської районної ради. Розташоване на правому березі гірської ї річки Бистриці-Солотвинської.
Зміст |
Історія [ред.]
Перша письмова згадка про Богородчани належить до 1441 року. В ній йдеться про те, що власником Богородчан був Ян з Бучача. Жителі селища з давніх часів займалися ремеслом і рільництвом. Серед спеціальностей ремісників найпоширенішими були: кравецтво і ткацтво. Про це свідчать і назви вулиць, що збереглися до наших днів: Ткацька, Різнича. В другій половині XV століття Богородчани стали володінням Потоцьких.
1691 року за наказом графині К. Потоцької у Богородчанах споруджується костел, а навколо нього оселяється група дрібної шляхти і кілька десятків ремісників з Польщі. Костьол стає центром окатоличення населення.
У першій половині XVIII століття в околицях Богородчан активно діяли загони опришків. У них були й богородчанські жителі. 1744 року опришки на чолі з Олексою Довбушем вчинили сміливий напад на фортецю в Богородчанах, де повстанці захопили багато зброї, а також знищили реєстри податків, орендні договори тощо.
За першим поділом Польщі Богородчани опинилися під владою австрійської монархії, містечко стало власністю австрійських баронів, які здійснювали політику онімечення українського населення. Переслідувалась українська культура, звичаї. Навмисне гальмувався розвиток економіки. Богородчани залишались у другій половині XVIII століття дрібним містечком: 1786 року тут було всього 314 будинків і 1 134 жителі. Австрійські власті 1789 року відкрили німецьку школу, а 1770 року заснували народну школу.
В середині XIX століття у Богородчанах активізується суспільно-політичне життя. У червні 1848 року тут було створено Руську раду, до складу якої увійшло 29 чоловік.
Після реформи 1848 року в Богородчанах з'являються перші підприємства. 1870 року містечко мало невелику броварню, ґуральню, деревообробну майстерню. На них в кінці XIX століття працювало понад 100 робітників.
Тяжкі випробування чекали на жителів Богородчан у роки першої світової війни. На цій території точилися жорстокі бої між австро-угорськими і російськими військами. У Богородчанах загинуло близько 50 жителів, зруйновано промислові підприємства, спалено багато будинків. У селищі і його околицях лютувала епідемія тифу й холери. Господарство занепало.
27 червня 1941 року Богородчани окупували німці. За час окупації гітлерівці вбили 822 жителі селища й вигнали в рабство до Німеччини 80 чоловік. Остаточно звільнено Богородчани було 28 липня 1944 року частинами 161-ї стрілецької дивізії.
Влітку 1947 року в Богородчанах було організовано колгосп, який названо ім'ям І. Франка. У 1957 році тут було створено райхарчокомбінат, який почав випускати ковбасні і хлібобулочні вироби та безалкогольні напої. Промартіль ім. С. М. Кірова реорганізували у бондарний цех Солотвинського лісокомбінату. В селищі почала працювати міжколгоспна будівельна організація, МТС було реорганізовано на PTG (з 1961 року — «Сільгосптехніка»). У 1962 році на базі промартілі «Коопвзуття» та дрібних побутових майстерень створено райпобуткомбінат, 1968 року відкрито швейно-галантерейну фабрику, з січня 1970 року почав працювати цегельний завод.
Пам'ятки архітектури [ред.]
- Домініканський Монастир (мурований) 1742–1762 рр.; фундатор - Станіслав Косаковський - каштелян камінський[2]
- Костел (мурований) 1745 р.
- Палати духовенства келії (мурований) 1762 р.
- Науково-дослідний інститут пам'яткоохоронних досліджень (м. Київ) заніс смт. Богородчани до Переліку найважливіших історичних сіл України та їхніх пам'яток , але нічого суттєвого пам'ятка від цього не отримує.
Освіта [ред.]
- 2 загальноосвітні школи
- Богородчанський професійний будівельний ліцей
Транспорт [ред.]
Автобусне сполучення з Івано-Франківськом. Через селище проходить автомагістраль Івано-Франківськ—Надвірна.
Відомі особи [ред.]
В Богородчанах народилися:
- Гірник Олекса Миколайович, (*27 березня 1912, — †21 січня 1978, Канів) — Герой України, український дисидент, політв'язень. В 60-ті роковини проголошення самостійності України Центральною Радою 22 січня 1918 р. вчинив самоспалення біля могили Шевченка на знак протесту проти русифікації.
- Пташник Богдан Йосипович, математик, член-кореспондент НАН України, академік АН ВШ України.
Примітки [ред.]
Посилання [ред.]
 |
У Вікіджерелах є оригінали текстів на тему: |
- Неофіційний портал Богородчан. Перевірено 2009-06-12.
- Замки та храми України. Богородчани
|
|||||||||||
|
||||||||
