Франц Вестгофен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Франц Вестгофен
нім. Franz Westhoven
Народився 7 грудня 1894(1894-12-07)
Людвігсгафен-на-Рейні, Німеччина
Помер 9 жовтня 1983(1983-10-09) (88 років)
Гайдельберг, Карлсруе, Баден-Вюртемберг, ФРН
Країна  Німеччина
Діяльність офіцер
Знання мов німецька
Учасник Друга світова війна і Перша світова війна
Військове звання  Генерал-лейтенант
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»

Франц Вестгофен (нім. Franz Westhoven; 7 грудня 1894, Людвігсгафен-на-Рейні9 жовтня 1983, Гайдельберг) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант вермахту.

Біографія[ред. | ред. код]

Син доктора медицини Ернста Вестгофена і його дружини Марії, уродженої Гернер. 4 липня 1913 року вступив в Прусську армію. Учасник Першої світової війни. З 27 липня по 5 вересня 1919 року — командир взводу фрайкору «Гінденбург». Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З 26 серпня 1939 року — керівник 1-ї команди кадрового управління сухопутних військ. З 15 грудня 1940 року — командир 1-го стрілецького полку, з 1 лютого 1942 року — 3-ї стрілецької бригади, з 25 жовтня 1942 року — 3-ї танкової дивізії. 20 жовтня 1943 року відправлений в резерв ОКГ. 1 лютого 1944 року відряджений в танкову групу «Захід». З 8 березня 1944 року виконував обов'язки командира 21-ї, з 8 по 27 травня — 2-ї танкової дивізії. З 2 липня 1944 року — генерал для особливих доручень при командувачі танковими військами на Заході, з 7 серпня 1944 року при інспекторі танкових частин Резервної армії. З 27 січня 1945 року — командувач училищами танкових військ. З 14 по 23 травня 1945 року — начальник кадрового управління сухопутних військ ОКВ. Після війни був членом кадрового консультативного комітету, який відповідав за відбір офіцерів в бундесвер.

Сім'я[ред. | ред. код]

11 липня 1929 року одружився з Кармен Альберт. В пари народились 2 сини (1930 і 1933) і дочка (1942).

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Fellgiebel W.P. Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
  • Patzwall K., Scherzer V. Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
  • Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 782.
  • Dörr M. Die inhaber der Anerkennungsurkunde des Oberbefehlshabers des Heerses 1941-1945, Ossnabrück, 1993, ISBN 3-7648-2426-3
  • Federl, C. Die Ritterkreuzträger der Deutschen Panzerdivisionen 1939-1945, VDM Heinz Nickel, Zweibrücken, Germany, 2000
  • Rangliste des Deutschen Reichsheeres. Hrsg.: Reichswehrministerium. Mittler & Sohn Verlag. Berlin 1924. S. 169.

Посилання[ред. | ред. код]