Френсіс Бекон (художник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Френсіс Бекон.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бекон.
Френсіс Бекон (художник)
англ. Francis Bacon
Народження 28 жовтня 1909(1909-10-28)
Дублін
Смерть 28 квітня 1992(1992-04-28) (82 роки)
  Мадрид
(інфаркт міокарда)
Національність Британець
Країна  Ірландія[1]
 Велика Британія
Жанр Живопис
Навчання Dean Close Schoold
Діяльність художник, дизайнер
Напрямок сюрреалізм[2], експресіонізм[2], кубізм[2] і модерне мистецтво[2]
Роки творчості 1925[3] — 1992[3]–1992[3]
Член Академія витончених мистецтвd
Твори Triptych, 1976d, Three Studies for Figures at the Base of a Crucifixiond і Head IVd
Батько Capt. Anthony Edward Mortimer Bacond
Роботи в колекції Музей Бойманса - ван Бенінгена, Штедель, Національний музей «Центр мистецтв імені королеви Софії», Міннеаполіський інститут мистецтваd, Художній інститут Чикаго, Музей Тіссен-Борнемісса, Фінська національна галерея, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[4], Національна галерея Вікторії, Тейт, Національна галерея мистецтв, Національна галерея Канади, Національний музей образотворчого мистецтва Квебекуd, Музей сучасного мистецтва Сан-Франциско[5], Basil & Elise Goulandris Foundation Museum, Athensd[6], Музей мистецтва Метрополітен, Stedelijk Museum voor Actuele Kunstd, New Mexico Museum of Artd, Музей ван Аббе[7], Міський музей (Амстердам)[8][9], Ulster Museumd, Національні галереї Шотландіїd, Національна галерея, Des Moines Art Centerd, Баварські державні колекції картинd, Музей Ізраїлю, Детройтський інститут мистецтв, Портландський мистецький музей, Kunsthalle Mannheimd, Художня галерея Олбрайт-Ноксd, Kunsthaus Zürichd, Нова національна галерея, Hayward Galleryd, Музей Соломона Гуггенгайма, Berardo Collection Museumd, Художня галерея Нового Південного Уельсу, Національний музей сучасного мистецтва, Єльський центр британського мистецтваd, Phillips Collectiond, Музей мистецтв Карнегіd, Музей Гіршгорна і сад скульптур, Художня галерея Єльського університету, Національна галерея Австралії, Клівлендський музей мистецтв, Гаазький муніципальний музей, Ліонський музей красних мистецтв, Далласький музей мистецтв, Художня галерея Південної Австралії, Королівські музеї витончених мистецтв[10], Національний музей Кардіффа, Манчестерська художня галереяd, Whitworth Art Galleryd, Hatton Galleryd, musée Cantinid, Sainsbury Centred і Художня галерея Лідса
Нагороди Премія Рубенса
Сайт francis-bacon.com
CMNS: Френсіс Бекон у Вікісховищі

Френсіс Бекон (англ. Francis Bacon; 28 жовтня 1909, Дублін — 28 квітня 1992, Мадрид) — британський художник-експресіоніст ірландського походження.

Бегот Стріт 63 в Південному Дубліні — місце народження Френсіса Бекона, яке було відзначене меморіальною дошкою в 1999 році.[11]

Перші картини Бекон почав писати у 20 років та його діяльність тривала епізодично близько наступних 15 років. Сумніваючись у своєму таланті художника, він заробляв на життя декоруванням килимів і меблів. Відомим Френсіс Бекон став у 1944 році після створення картини Три етюди фігур в ногах Розп'яття.

Посмертно, художник отримав популярність, як один з найкращих художників кінця 20-го століття. В листопаді 2013 року його робота Три етюди Луціана Фройда був проданий на аукціоні за суму 142,4 млн дол. США — максимальна ціна аукціону за твір мистецтва без урахування інфляції.

Портрет Френсіса Бекона пензля Реджінальда Грея

Стиль[ред. | ред. код]

Живопис Френсіса Бекона передає трагедію існування. Це — свого роду крик, який не має меж та кордонів. Сюжетний простір: не тварини, не люди — самотні розчепірені фігури, які мучаться на унітазі, на поверхні лежака або — на стільці; у ванній або — в якомусь потаємному, інтимному місці. Герої представленні у вигляді виродків, монстрів: однооких, безруких, ампутованих, членистоногих.

Маючи активну зацікавленість до його робіт музеями світу, Бекон, проте, не часто купувався буржуазною англійською публікою з метою декорації приватних резиденцій. Колишній прем'єр-міністр Маргарет Тетчер якось назвала його «Людиною, яка малює ці жахливі картини».[12]

Живопис Френсіса Бекона завжди на межі ризику, вкрай експресивний і імпровізаційний. Проте, композиційна спроба організації простору у Бекона постійна: перспектива, лінія горизонту, параметри тривимірного простору (на прикладі подібності клітини або акваріума).

Якщо ранні роботи Бекона переважно темних тонів, то надалі живописні полотна стають більш інтенсивними за кольором і навіть — декоративними (улюблені художником жовті, полуничні, вишневі, помаранчеві, чорні — теплі і відкриті яскраві кольори гами; рідше — холодні, де перевага віддається — сірим, темно-синім, сіро-зеленим відтінкам).

Вся енергія і експресивність живопису Бекона втілена в скульптурній тілесності, в зламах форм, в химерній масі, тягучого лавоподібного типу. Образи живопису пов'язані з деформацією і гіперболізацією, яка в його роботах здається зовсім доречною і необхідною.

Бекон користувався великою, з першого погляду — хаотичною документацією: фотографіями (з них, в тому числі фотографіями Едварда Майбріджа), репродукціями (вирваними з книг з мистецтва, анатомії, антропології, зоології, радіографії), фрагментами сторінок з журналів, газет.

Він вважав фотографію третім оком, яке схоплює невидимі і непередбачені моменти буття: ''Фотографія схоплює витік, вона — об'єктивна''. Але художник перетворює фотозображення у своїх роботах, виводить на інший емоційний рівень сприйняття, оголюючи свій внутрішній світ — тим самим, досягаючи в повній мірі, як вважав Бекон — «таємниці живопису».

Цитати[ред. | ред. код]

«Я вважаю себе ловцем зображень. Для мене зображення важливіше краси живопису… Я — це посередник виразності на службі події і випадку» (Ф. Бекон).

Див. також[ред. | ред. код]

  • Азарова Ю. О. Експресія страху, жаху і відчаю у живопису Ф. Бекона: "Три етюди до фігур біля підніжжя Розп'яття" (1944) // Сучасне мистецтво. - К.: Інститут проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України, 2019. - Вип. 15. - С. 43-56.
  • Любов — це диявол. Штрихи до портрета Ф. Бекона (англ. Love Is the Devil: Study for a Portrait of Francis Bacon), (фільм).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Museum of Modern Art online collection
  2. ↑ а б в г https://www.biography.com/artist/francis-bacon
  3. ↑ а б в RKDartists
  4. ↑ http://www.moma.org/collection/works/79204
  5. ↑ https://www.sfmoma.org/artist/Francis_Bacon/
  6. ↑ https://goulandris.gr/en/artwork/bacon-francis-three-studies-for-self-portrait
  7. ↑ Fragment of a Crucifixion
  8. ↑ From Muybridge 'The Human Figure in Motion: Woman Emptying a Bowl of Water / Paralytic Child Walking on All Fours'
  9. ↑ Dear Mr. de Wilde
  10. ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/bacon-francis-1
  11. ↑ У перший раз Бекон ірландцього походження отримав таке суспільне визнання у себе на батьківщині.
  12. ↑ Kimmelman, Michael (29 квітня 1992). Francis Bacon, 82, Artist of the Macabre, Dies. The New York Times. New York. Процитовано 3 лютого 2011.[недоступне посилання з липня 2019]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Френсіс Бекон (художник)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Френсіс_Бекон_(художник)&oldid=34618066