Фігель Володимир Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Володимир Фігель
Особисті дані
Повне ім'я Володимир Степанович Фігель
Народження 15 жовтня 1955(1955-10-15) (68 років)
  Львів
Громадянство  Україна
Позиція півзахисник, захисник
Юнацькі клуби
СКА (Львів)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1974—1976 СРСР СК «Луцьк» 38? (7)
1977 СРСР СКА (Львів) 43 (2)
1978-1980 СРСР «Авангард» (Ровно) 88 (5)
1982-1986 СРСР «Авангард» (Ровно) 175 (13)
1987—1989 СРСР «Торпедо»/«Волинь» (Луцьк) 95 (4)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1993 Україна «Волинь» (Луцьк) (тренер)
1999-2002 Україна «Олександрія» (тренер)
2003 (липень-вересень) Україна «Нива» (Вінниця) (тренер)
2003—2004 Україна СК «Миколаїв» (тренер)
2007-2010 Азербайджан «Сімург» (тренер)
2010—2011 Україна «Геліос» (Харків) (тренер)
2013-2014 Азербайджан «Сімург» (тренер)
2014- Україна «Волинь» (Луцьк) (тренер)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Володимир Степанович Фігель (нар. 15 жовтня 1955, Львів) — радянський та український футболіст, який грав на позиції півзахисника та захисника. Відомий за виступами за українські клуби «Авангард», за який зіграв більше 260 матчів у чемпіонаті СРСР серед команд другої ліги, та «Волинь», у складі якої з урахуванням виступів за СК «Луцьк» зіграв близько 150 матчів у другій лізі, виступав також за СКА (Львів). По завершенні ігрової кар'єри — український футбольний тренер.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Володимир Фігель народився у Львові, і є вихованцем групи підготовки місцевого футбольного клубу СКА, де одним із перших його тренерів був Володимир Вараксін. Дебютував у великому футболі молодий гравець виступами за аматорську команду львівського СКА у 1974 році. Оскільки на той час команда майстрів Прикарпатського військового округу базувалась у Луцьку, та виступала під назвою СК «Луцьк», то здібного молодого футболіста швидко запросили до команди майстрів з волинської столиці, за яку він дебютував уже в сезоні 1974 року.[1] Наступного року луцький армійський клуб здобуває бронзові медалі української зони другої ліги, а сам Володимир Фігель був включений до списку 22 кращих гравців чемпіонату УРСР цього року.[2] До кінця 1976 року Володимир Фігель виступав за луцький клуб, а після переформування луцького клубу та відновлення команди майстрів львівського СКА повернувся до Львова.[3] У львівській армійській команді футболіст відіграв один сезон у другій лізі, та у 1978 році став гравцем іншої друголігової команди — ровенського «Авангарду». У цій команді Володимир Фігель швидко став одним із основних гравців середини поля, та відіграв за три сезони 88 матчів у чемпіонаті СРСР. У 1981 році футболіст зробив паузу у виступах за ровенський клуб, під час якої він грав за команду радянської Південної групи військ. У 1982 році Володимир Фігель повернувся до «Авангарду», та захищав його кольори до закінчення сезону 1986 року. Увесь цей час футболіст був одним із постійних гравців основного складу команди, і за цей час відіграв за ровенський клуб 175 матчів у чемпіонатах СРСР. У 1987 році Володимир Фігель переходить до лав одвічних суперників рівненського клубу — луцького «Торпедо».[4] Волинський клуб у ці роки виступав досить вдало, поступово підіймався щаблями турнірної таблиці. У 1989 році луцька команда, яка цього року повернула собі історичну назву «Волинь», виграла золоті медалі переможців чемпіонату УРСР. Володимир Фігель, щоправда, у цьому сезоні відіграв за луцький клуб лише 6 матчів[5], що завадило йому отримати разом із іншими гравцями команди золоті медалі переможців чемпіонату УРСР, хоча він став єдиним футболістом, який грав і у бронзовому для лучан сезоні 1975 року, та у переможному сезоні 1989 року у складі обох луцьких клубів. Після завершення сезону 1989 року Володимир Фігель завершив кар'єру професійного футболіста.

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

Уперше кар'єру тренера Володимир Фігель розпочав на початку 1993 року, коли увійшов до тренерського штабу луцької «Волині».[6] Пізніше, на початку 90-х років ХХ століття Володимир Фігель відновив кар'єру гравця, та виступав за аматорські луцькі клуби «Електрик-ЕНКО» та ЕНКО. У 1999 році Володимир Фігель увійшов до тренерського штабу ФК «Олександрія», де працював до 2002 року. У 2003 році протягом двох місяців Фігель входив до складу тренерського штабу вінницької «Ниви», а у вересні цього ж року увійшов до складу тренерського штабу СК «Миколаїв», у якому працював до травня 2004 року. У 2007 році Володимир Фігель став одним із тренерів азербайджанського клубу «Сімург», і працював у цій команді до 2010 року. У 2010 році Фігель повернувся до України, та увійшов до тренерського штабу харківського «Геліоса», який покинув у квітні 2011 року. У 2013 році вдруге увійшов до тренерського штабу «Сімурга», де працював протягом року. У жовтні 2014 року Володимир Фігель увійшов до тренерського штабу луцької «Волині», працював тренером дублюючого складу, старшим тренером команди U-21.[7][8] У кінці липня 2016 року після серії невдалих ігор команди головний тренер та президент «Волині» Віталій Кварцяний вирішив відправити у відставку кількох тренерів клубу, серед них і Володимира Фігеля[9], щоправда, вже на початку серпня Володимир Фігель повернувся до роботи у команді, тепер уже на посаді одного із тренерів основної команди клубу.[10]

Досягнення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Волинь. Статистика
  2. Історія ФК «Волинь». 1975-й рік. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 9 жовтня 2016.
  3. Волинь. Статистика
  4. Волинь. Статистика
  5. ФК «Волинь» — Статистика
  6. 1992/93. Вища ліга. Архів оригіналу за 23 березня 2016. Процитовано 9 жовтня 2016.
  7. Старший тренер Волині відсвяткував свій ювілей
  8. U21: «Говерла» завершує сезон поразкою від «Волині»
  9. Кварцяний провів зміни в тренерському штабі Волині
  10. Дикий повернувся у «Волинь»[недоступне посилання з листопадаа 2019]

Посилання[ред. | ред. код]