Філософія мая

Філософія мая — система поглядів, що існувала в освіченої частини суспільства в часи існування цивілізації мая. Водночас мая не сформували розвинену філософську школу. Основу складали дуалізм, формула відродження, етика і естетика. Була тісно пов'язана за міфологією та космологією мая.

Характеристика

Передумови

Системоутворюючою компонентою духовних уявлень мая є гармонійна картина світу, яка з одного боку, відображає загальнолюдські форми світосприйняття, а з іншого являє собою складну соціо-культурну модель світу, що є результатом діяльності соціуму в конкретних еколого-територіальних та історико-суспільних умовах. До цього додалося розвиток астрономії та специфіка господарської діяльності.

Розуміння світу

Мая представляли світ як чотирикутний простір, який було замислено в момент створення. Його розмір незмінний. Боги створили лице або площу землі (u wach ulew) як сприятливий місце для життя людини. Проте створення реального світу, тобто світу людства, є лише однією дією у вічному циклі народження, смерті і відродження. Цикли сезонів і зірок, планет, Сонця та Місяця у своїх рухах є відображенням цього космічного «танцю».

Усе циклічно: небо, процеси на землі, періоди Всесвіту. До них людині потрібно готуватися, оскільки нічого не буває вічного, на думку мая. Водночас від людини потрібна самопожертва (ch'ab ') для збереження рівноваги світу («Небо нового світу»), що відображається в ритуалах, коли надрізали частини тіла (вуха, язика) для отримання крові (єм-кік), розрізали крайня плоть (pich), тим самим брали участь у божественному народжені космосу.

При цьому усі мая вважали себе у боргу перед богами, який повинні були «погасити», здійснюючи людські жертвоприношення. Втім це було характерно для мая докласичного і класичного періоду, пізніше більше стали приносити у жертву тварин та птахів. Але головна ідея залишилася — кров годує богів, а значить увесь Всесвіт, пролиття крові необхідно заради життя усього на землі.

У пізній етап післякласичного періоду усе розуміння Всесвіту звелося до чекання якихось катастроф: посух, повенів, голоду, війн, буревіїв, штормів, нападу ворога. Спасіння могло настати лише у шануванні померлих предків, які могли би допомогти у майбутньому, в Шибальбі (пеклі), оскільки усі туди потрапляють (в мая не було поняття раю).

Сутності людини та реінкарнація

Мая вважали, що людина має 3 сутності: смертне тіло, що невічне; подоба-двійник, що звався тональ (to-nal) на кшталь alter ego (відправлялося на «поля блаженних»); душа-духання (nulei), що з'являється з народженням і залишає тіло після смерті (була безсмертна, могла відвудувати Шибальбу, небеса та наземний світ). З цим були пов'язані жертвоприношення: вважалося, що душа-дихання як посланець відправляється до богів, а оскільки, на думку мая, вона містилася у серці, то його потрібно якнайшвидше вирвати й піднести до ідола, який є уособленням божества.

Звідси прослідковується ідея можливої реінкарнації людини. Для цього вона пройти усі випробування у будинках Шибальби, відродившись для нового життя. Формула відродження відома по кільцевим написам на керамічному посуді класичного періоду. Цій ідеї відповідав принцип циклічності: Сонце та планет не щезають назовсім, а через деякий час з'являються, теж саме відбувається у природі. Тому мая вважали, що й з людиною відбувається таке, проте для цього потрібно докласти зусилля. Фізичним уособленням реінарнаційної души вважалося око (ich). Душа після фізичної смерті опиняється у підземному світі, де веде таке саме життя як й до смерті. Алегоричне зображення цього представлено на саркафазі у Храмі Написів в Паленці, що привид (душа-дихання) сидить під Світовим деревом, що поєднує підземний і людський світи.

Після процесу очищення (каан) в Шибальбі душа могла поміститися в нове тіло (через лоно жінки — ті-ч'уп-ма), й продовжити тим самим життя. день виходу души з підземного світу визначали жерці. на честь цього влаштовувався бенкет.

Дуалізм

Принцип дуалізму виходить з міфів та легенд мая, де більшість божеств представлено у поєднанні: 2 пари братів-близнюків з Пополь-Вуха, яким протистоїть пара головних правителів Шибальби; Місяць та Сонце (й відповідно божества, що їх ототожнюють), земля і небо, чоловік і жінка (в широкому сенсі), посуха і дощ, основні кольори — чорний і червоний. Розуміння усього в подвійності виходила з історичного явища: спочатку плем'я мая складалося з двох фратрій. Водночас це доповняли астрономічні знання мая, відповідно до яких основна зіркова система — Чумацький шлях, що є зв'язком між небом та землею в вигляді подвійного дерева.

Тому мая вважалося, що не існує чогось одного, окремого, усі відбувається парно, разом, якщо є щось гарне, то неодмінне станеться негативне. Лише подвійна позитивна сила може протистояти негативній.

Ідеї дуалізму переносилися на повсякденне життя стародавніх мая, де господарство вели разом чоловік і жінка, державою правили священний володар (к'хул ахав) та його дружина (перевага надавалася чоловіку), проте зміна династій відбувалося за жіночою лінією. Відомі випадки правління жінок або очолення ними військових кампаній. Тобто жінку як володарку мая сприймали досить спокійно, оскільки вона була продовженням чоловіка. Популярна гра у м'яч також було проявом філософії дуалізму мая, де одній команді (або гравцеві) протистояла інша, тим самим віддзеркалювалася постійна боротьба двох сил.

Ритуал Ах-Піч відображав поєднання землі та неба, коли знаті мая надрізали свою крайню плоть, змішуючи кров зі спермою у спеціальних золотих формах, що представляли мініатюрну форму Всесвіту.

Політична філософія

Сформувалася в державах мая класичного періоду. Викликала необхідність з одного боку підтвердити права на владу, а з іншого — закріпити ідею спадкової монархії. При цьому запобігти соціальним вибухам через встановлення чітких правил, законів, щодо кожної верстви населення.

Ідеологічною основою царської влади у стародавніх мая було шанування самих правителів, що проводилося через шанування ними царських предків, міфічних засновників династії і богів-заступників цієї династії. Сама форма, в яку вливався підтвердження прав на престол, була суто релігійною.

В результаті цього серед мая затвердився принцип шанування влади, її сакральної, божественної природи, оскільки вона отримана або освічена волею богів. Ця ідея існувала протягом класичного і післякласичного періодів. Частково проявилася у шануванні законів: тому що вони видані священними правителями.

Простір і час

У мая південь (кан або ахав-кан, ма-хо) був рухом уперед, північ (сак або шам-аан) — назад, донизу; схід (чак) — стороною дня, зростання, що розташовувалася зміва, захід (ек) — сторона, ночі, занепаду і загибелі, що розташовувалася зправа. Ця схема відповідала космологічним уявленням мая, коли Всесвіт (плаский) тримається на 4 деревах, з яких південне є найголовнішим. Тому у живому світі усе рухається зліва направо, з півдня на північ, у підземному — навпаки.

Етика та естетика

Одним з важливих засобів формування етичних засада дорослої людини мая надавали мистецтву та архітектурі. В процесі створення прекрасних речей: скульптури (монументальної та пластики), живопису, робіт з пір'я, людина долучається до прекрасного, до богів. Звідси йде процес самовдосконалення.

Водночас мистецтво повинно було сприяти також естетичному вихованню тих, хто споглядав. Але його витвори для володарів та знаті були більш вишукані, оскільки вважалося, що простолюдин не може зрозуміти усієї краси. Втім будь-які роботи, особливо в класичний період, є якісними та професійними. Для натовпу існували стели та піраміди. Кожна з них має практичне і символічне значення, що впливало на розвиток свідомості мешканців стародавніх міст мая.

Водночас при зведені стел та архітектурних комплексів, естетика сполучалося з політичною філософією, оскільки до почуття прекрасного надавалася ідея могутності й величі династії.

Джерела

• Сое M.D. The Maya Scribe and his World. New York: The Grolier Club. 1973
• Sanchez — Montanes E. Algunas consideraciones sohre la arqueologia у arte // Antropologia de Espana у America. Madrid, 1977. P. 139—149
• Беляев Д. Д., Токовинин А. А. Сакральная власть майяских царей (III—IX вв. н.э.) // Сакрализация власти в истории цивилизаций. — М.: Институт Африки РАН, 2005. — С. 147
• Maya Cosmology