Філіп Джонсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Джонсон.
Філіп Джонсон
англ. Philip Cortelyou Johnson
англ. Philip Cortelyou Johnso
Народження 8 липня 1906(1906-07-08)[1][2][…]
Смерть 25 січня 2005(2005-01-25)[6][1][…] (98 років)
Країна
(підданство)		  США[7]
Навчання Гарвардська вища школа дизайнуd, Гарвардський університет і Hackley Schoold
Діяльність архітектор, мистецтвознавець
Архітектурний стиль постмодерна архітектура
Найважливіші споруди Кришталевий собор і Philip Johnson Housed
Членство Американська академія мистецтв та літератури і Американська академія мистецтв і наук
Нагороди
Батько Homer H. Johnsond[8]
Мати Louise Johnsond[8]
CMNS: Філіп Джонсон у Вікісховищі[9]

Філіп Джонсон (англ. Philip Johnson; 8 липня 1906 — 25 січня 2005) — архітектор США, що мав значний вплив на розвиток американської та світової архітектури[10]. Лауреат Прітцкерівської премії (1979)[11].

Життєпис[ред. | ред. код]

Вивчав історію та філософію у Гарварді, але в 1928 весь хід його життя змінила зустріч з Людвігом Міс ван дер Рое. Після повернення з поїздки по Європі Джонсон першим познайомив американців з теоретичними побудовами Міс ван дер Рое, Гропіуса і Ле Корбюзьє — архітекторів, для позначення стильової приналежності яких Джонсон при складанні каталогу Музею сучасного мистецтва в 1932 р. ввів в обіг термін «інтернаціональний стиль».

Ставши на чолі архітектурного підрозділу Музею сучасного мистецтва, Джонсон сприяв пропаганді архітектурного модернізму в Америці, написав ґрунтовну монографію про Міс ван дер Рое і переконав його переїхати в США. На території своєї садиби в штаті Коннектикут він втілив ідеї Міс ван дер Рое архітектурного мінімалізму при проектуванні «Скляного будинку» (1949). З цього часу він почав працювати архітектором-практиком, створивши разом з Місом такий яскравий зразок «інтернаціонального стилю», як хмарочос Сігрем-білдінг у Нью-Йорку (1956).

У міру падіння популярності «інтернаціонального стилю» в 1960-ті адаптувався до нових віянь. У його проектах з'являються вигнуті лінії і алюзії до історичних архітектурних стилів, властиві постмодерну. У 1968 разом з Джоном Берджи заснував власне архітектурне бюро. Спільні проекти Джонсона і Берджи численні — це і будівля корпорації SONY в Нью-Йорку (1984), і Вільямс Тауер в Х'юстоні (1983), і Ліпстік-білдінг на Мангеттені (1986), і Ворота Європи в Мадриді (1996) .

Споруди Джонсона[ред. | ред. код]

  • Мадрид
    Мадрид
  • Мадрид
    Мадрид
  • Мадрид
    Мадрид
  • Мадрид
    Мадрид
  • Далас
    Далас
  • Мінеаполіс
    Мінеаполіс
  • Соні Білдинг, Нью-Йорк
    Соні Білдинг, Нью-Йорк
  • Індіана
    Індіана
  • Нью-Йорк
    Нью-Йорк
  • Г'юстон
    Г'юстон
  • Коннектикут
    Коннектикут
  • Пітсбург
    Пітсбург
  • Нью-Йорк
    Нью-Йорк
  • Форт Уорт, Сад води, штат Техас.
    Форт Уорт, Сад води, штат Техас.

Кришталевий собор в Каліфорнії[ред. | ред. код]

Докладніше: Кришталевий собор

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Arkitekter verksamma i Sverige — 2014.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ SNAC — 2010.
  4. ↑ Arkitekter verksamma i Sverige — 2015.
  5. ↑ Джонсон Филип // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. ↑ Philip Johnson // Legacy.com — 2005.
  7. ↑ Museum of Modern Art online collection
  8. ↑ а б Geni.com — 2006.
  9. ↑ archINFORM — 1994.
  10. ↑ Nation & World | Innovative, influential architect Philip Johnson dies at age 98 | Seattle Times Newspaper. seattletimes.nwsource.com. 2011 [last update]. Процитовано 8 жовтня 2011.
  11. ↑ Goldberger, Paul (May 23, 1979). «Philip Johnson Awarded $100.000 Pritzker Prize: He Is Called the 'Dean' Recent Work More Controversial.» New York Times, p. C26. Retrieved August 1, 2011.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
AAR: 10302216 · Autoritats UB: a1353162 · BAV: ADV10302216 · BIBSYS: 90350166 · BNC: a11985501 · BNE: XX891670 · BNF: 12177292s · CANTIC: 981058514677806706 · CiNii: DA00623207 · CONOR.SI: 175284579, 122054755 · CONOR.SR: 2434919 · CUT: 21650 · FAST: 38292 · Freebase: /m/0d__g · GND: 118712810 · ICCU: RAVV001762 · ISNI: 0000000109312885 · J9U: 987007590134805171 · KRNLK: KAC2018J4081 · LCCN: n79071165 · LIH: LNB:38J;=pa · LNB: 000223694 · MAK: 9810570272005606 · NCF: ncf12091052 · NDL: 00444797 · NKC: xx0030845 · NLA: 868624 · NLP: a0000003418374 · NSK: 000028998 · NTA: 068796358 · NUKAT: n2009054658 · PTBNP: 652961 · RERO: 02-A003428007 · RRL: 57072 · SHARE: 23603 · SKMASNL: vtls004736546 · SNK: 175459 · SUDOC: 105705829, 030336449 · SVKKL: 0242816-Johnson-Philip-19062005 · ULAN: 500014481 · VIAF: 108419418 · WorldCat: lccn-n79071165

Філіп Джонсон (1979) • Луїс Барраґан (1980) • Джеймс Стерлінг (1981) • Кевін Рош (1982) • Бей Юймін (1983) • Річард Меєр (1984) • Ганс Голляйн (1985) • Готфрід Бем (1986) • Танге Кендзо (1987) • Гордон Баншафт та Оскар Німеєр (1988) • Френк Гері (1989) • Альдо Россі (1990) • Роберт Вентурі (1991) • Алвару Сіза (1992) • Фуміхіко Макі (1993) • Крістіан де Портзампарк (1994) • Тадао Андо (1995) • Рафаель Монео (1996) • Сверре Фен (1997) • Ренцо Піано (1998) • Норман Фостер (1999) • Рем Колгас (2000) • Херцог і де Мерон (2001) • Ґлен Маркатт (2002) • Йорн Утзон (2003) • Заха Хадід (2004) • Том Мейн (2005) • Паулу Мендес да Роша (2006) • Річард Роджерс (2007) • Жан Нувель (2008) • Петер Цумтор (2009) • Кадзуйо Седзіма та Рюе Нісідзава/SANAA (2010) • Едуарду Соуту де Моура (2011) • Ван Шу (2012) • Тойоо Іто (2013) • Сігеру Бан (2014) • Фрай Отто (2015) • Алєхандро Аравена (2016) • Рафаель Аранда, Карме Пігем та Рамон Вілалта (2017) • Балкрішна Доши (2018) • Ісодзакі Арату (2019) • Івонн Фаррелл та Шеллі Макнамара (2020) • Анн Лакатон та Жан-Філіпп Вассал (2021)

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Філіп_Джонсон&oldid=39181782