Шеллі Макнамара

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шеллі Макнамара
англ. Shelley McNamara
Народилася 1952
Lisdoonvarnad, Клер, Манстер, Ірландія
Країна  Ірландія
Діяльність архітекторка
Alma mater Університетський коледж Дубліна
Знання мов англійська
Заклад Grafton Architectsd
Членство Королівський інститут британських архітекторів і Aosdánad[1]
Magnum opus UTEC campusd і Roentgen Buildingd
Нагороди

Шеллі Макнамара (англ. Shelley McNamara, нар. 1952) — ірландська архітекторка і викладачка. В 1978 році заснувала Grafton Architects спільно з Івонн Фаррелл.[2] Grafton Architects здобула популярність на початку 2010-х років, спеціалізуючись на масивних, але просторих будівлях для вищої освіти.[2] Макнамара викладає архітектуру в декількох університетах, в тому числі — Університетському коледжі Дубліна з 1976 року.

За роботи Grafton Architects була нагороджена Королівською золотою медаллю (2020)[3], а за будівлю, що вони спроєктували — Університет інженерії та технології[en] в Лімі, Перу, здобула Міжнародну премію RIBA 2016 року — за кращу нову будівлю у світі в цьому році.[4] Макнамара та Фаррелл спільно здобули Прітцкерську премію 2020 року, вищу нагороду архітектури.[5][6]

Кар'єра[ред. | ред. код]

Grafton Arhitects[ред. | ред. код]

Спільно з Івонн Фаррелл Макнамара заснувала Grafton Architects в Дубліні в 1978 році,[7] назвавши його на честь Графтон-стріт[8] Станом на 2017 рік у фірмі працювало 25 осіб, а Макнамара та Фаррелл керували проєктами.[9] Макнамара описала свій підхід до архітектури як «замість того, щоб думати про простір, а потім знаходити структуру для нього, ми створюємо структуру, а це, в свою чергу, створює простір», а «задоволення від архітектури — це почуття ваги бути знесеним або підтриманим».

Пара спеціалізувалася на будівлях для вищої освіти, спроєктувавши будівлі для університетів в Тулузі, Лімерику, Лондоні тощо. Серед них — навчальні корпуси, медичні училища та студентські гуртожитки. Вони залучили міжнародну підтримку до будівництва кампусу Університету Бокконі у Мілані, який було збудовано в 2008 році. Їх найвідоміша будівля — Університет інженерії та технології, що здобула Міжнародну премію RIBA в 2016 році, як краща нова будівля у світі на цей рік.

Grafton Architects також спроєктувала десятки будівель в Ірландії для житлових і комерційних цілей та вищої освіти.

Академія[ред. | ред. код]

Макнамара працювала викладачкою в Школі архітектури в UCD з 1976 року. Незабаром після закінчення Університетського коледжу в Дубліні Макнамара почала викладати в школі разом з Івонн Фаррелл, де вона викладала в 1976 — 2002 роках. В 2015 році Макнамара стала ад'юнкт-професором в UCD.[10]

На додаток до UCD, Макнамара була запрошеним професором в Оксфордському університеті Брукса[en], Академії архітектури Мендрізіо[en] (2008-10) та Федеральній політехнічній школі Лозанни (2010-11). Вона здобула посаду повний професор в Мендрізіо в 2013 році. В 2010 році Макнамара очолила кафедру Кензо Танге у Гарвардській вищій школі дизайну[en] і кафедру Луїса Кана в Єльському університеті восени 2011 року. Вона працювала зовнішньою екзаменаторкою у Кембриджському університеті і Лондонському муніципальній школі архітектури. Також Макнамара багато читала лекцій в європейських і американських школах архітектури.[11]

Основні роботи[ред. | ред. код]

  • 2006: Центр мистецтв Солстес, Наван, Ко-Міт, Ірландія.
  • 2008: Waterloo Lane Mews, Дублін 4, Ірландія.
  • 2008: Пожежно-рятувальна служба Дрогеда, Дрогеда, Ірландія
  • 2012: Медична школа Університету Лімерика, Лімерік, Ірландія.
  • 2014: Memory / Grafton Architects, у співпраці з ELISAVA 300 років Каталонського духу, Іспанія.
  • 2021: Кампус Лондонської школи економіки та політичних наук (LSE) для нового Глобального центру соціальних наук (GCSS) в лондонському Олдвічі.
  • 2015: Університетський кампус UTEC Ліма, Перу
  • 2016: Переможниця конкурсу на будівлю Пола Маршалла — Лондонська школа економіки 44 Lincoln’s Inn Fields, Лондон, Велика Британія
  • 2018: Кураторка Венеціанської архітектурної бієнале FREESPACE/Grafton Architects, Італія.
  • 2019: Університет Тулузи 1 Капітолій Тулуза, Франція

Нагороди та виставки[ред. | ред. код]

  • 2008: Премія "Всесвітня будівля року", Grafton Architects за будівлю університету Бокконі в Мілані, Італія.[12][13]
  • 2012: "Архітектура як нова географія", нагорода "Срібний лев" на виставці Венеційської бієнале, спільна земля, [14]
  • 2013: Медична школа Університету Лімерика та автостанція у Перголі, що потрапила до шорт-листа премії Стірлінга RIBA, [15]
  • "Університет Лімерика", виставлена на виставці Sensing Spaces у Королівській академії[16]
  • Шорт-лист премії AJ Women in Architecture 2014 року, 2014 р[17]
  • Grafton Architects виграли четверту щорічну премію Джейн Дрю, 2015 р., за їх "масовий вплив" на професію..[18]
  • Міжнародна премія RIBA, 2016, для Університету Інгенієрії та Технології, Ліма, Перу[19]
  • 2018: Кураторка 16-ї Венеційської бієнале архітектури[20]
  • 2019: Почесний доктор Триніті-коледжу, Дублін[21]
  • 2020: Лауреатка премії Архітектури Прітцкера, спільно з Фаррелл.[6][2]

Макнамара є співробітницею Королівського інституту архітекторів Ірландії[en] та почесною співробітницею Королівського інституту британських архітекторів.[22] Вона була першим архітектором, який був обраний членом Аосдани[en], асоціації ірландських художників[23].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://aosdana.artscouncil.ie/Members/Architecture/McNamara.aspx
  2. ↑ а б в Wainwright, Oliver (3 березня 2020). Irish women win Pritzker prize, architecture's highest honour. The Guardian. Процитовано 4 березня 2020.
  3. ↑ Block, India (2 жовтня 2019). Grafton Architects wins 2020 RIBA Royal Gold Medal. de zeen. Процитовано 6 жовтня 2019.
  4. ↑ Wainwright, Oliver (15 січня 2017). Inside Peru's modern-day Machu Picchu – is this the best new building in the world?. The Guardian. Процитовано 4 березня 2020.
  5. ↑ Pritzker Architecture Prize Goes to Two Women for the First Time The New York Times, Anwar parves, 3 March 2020
  6. ↑ а б Holland, Oscar. Pritzker Prize 2020: Irish duo's win marks rare victory for women in the 'Nobel of architecture'. CNN (англ.). Процитовано 4 March 2020.
  7. ↑ About – Grafton Architects. graftonarchitects.ie. Процитовано 14 листопада 2015.
  8. ↑ Biography of the architect: Grafton Architects. Floornature.com. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 31 січня 2021. Grafton Architects is named after the well-known street in the Irish capital
  9. ↑ интервью Inside Peru’s modern-day Machu Picchu — is this the best new building in the world?на The Guardian
  10. ↑ Yvonne Farrell and Shelley McNamara | The Pritzker Architecture Prize. www.pritzkerprize.com. Процитовано 4 березня 2020. Upon graduating in 1976, they were each offered the unique opportunity to teach at UCD, where they continued to educate until 2006, and were appointed as adjunct professors in 2015.
  11. ↑ KTH | Shelley McNamara: 'Imagining the Real' (16 Nov). www.arch.kth.se. Процитовано 14 листопада 2015.
  12. ↑ What does it take to be the best building in the world? - CNN. CNN. Процитовано 14 листопада 2015.
  13. ↑ Woman Architect of the Year shortlist: Yvonne Farrell & Shelley McNamara. architectsjournal.co.uk. Процитовано 14 листопада 2015.
  14. ↑ Grafton scoops Venice silver lion prize. architectsjournal.co.uk. Процитовано 14 листопада 2015.
  15. ↑ 2013 RIBA Stirling Prize shortlist announced. Dezeen. 18 липня 2013. Процитовано 14 листопада 2015.
  16. ↑ Sensing Spaces | Exhibition | Royal Academy of Arts. www.royalacademy.org.uk. Процитовано 14 листопада 2015.
  17. ↑ AJ Releases Shortlist for 2014 Woman Architect of the Year. ArchDaily. 10 січня 2014. Процитовано 14 листопада 2015.
  18. ↑ Jane Drew Prize Jointly Awarded to Grafton Co-Founders Yvonne Farrell and Shelley McNamara. ArchDaily. 11 лютого 2015. Процитовано 14 листопада 2015.
  19. ↑ RIBA International Awards. www.architecture.com.
  20. ↑ Yvonne Farrell and Shelley McNamara appointed curators of Venice Architecture Biennale. Biennial Foundation. 19 січня 2017.
  21. ↑ Registrar : Trinity College Dublin, the University of Dublin, Ireland. www.tcd.ie. Процитовано 6 січня 2020.
  22. ↑ Shelley McNamara – Current Member | Aosdana. aosdana.artscouncil.ie. Процитовано 14 листопада 2015.
  23. ↑ Gelder, Compiled By Lawrence Van (23 лютого 2006). Arts, Briefly. The New York Times. ISSN 0362-4331. Процитовано 14 листопада 2015.
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Довідкові видання
Нормативний контроль

Філіп Джонсон (1979) • Луїс Барраґан (1980) • Джеймс Стерлінг (1981) • Кевін Рош (1982) • Бей Юймін (1983) • Річард Меєр (1984) • Ганс Голляйн (1985) • Готфрід Бем (1986) • Танге Кендзо (1987) • Гордон Баншафт та Оскар Німеєр (1988) • Френк Гері (1989) • Альдо Россі (1990) • Роберт Вентурі (1991) • Алвару Сіза (1992) • Фуміхіко Макі (1993) • Крістіан де Портзампарк (1994) • Тадао Андо (1995) • Рафаель Монео (1996) • Сверре Фен (1997) • Ренцо Піано (1998) • Норман Фостер (1999) • Рем Колгас (2000) • Херцог і де Мерон (2001) • Ґлен Маркатт (2002) • Йорн Утзон (2003) • Заха Хадід (2004) • Том Мейн (2005) • Паулу Мендес да Роша (2006) • Річард Роджерс (2007) • Жан Нувель (2008) • Петер Цумтор (2009) • Кадзуйо Седзіма та Рюе Нісідзава/SANAA (2010) • Едуарду Соуту де Моура (2011) • Ван Шу (2012) • Тойоо Іто (2013) • Сігеру Бан (2014) • Фрай Отто (2015) • Алєхандро Аравена (2016) • Рафаель Аранда, Карме Пігем та Рамон Вілалта (2017) • Балкрішна Доши (2018) • Ісодзакі Арату (2019) • Івонн Фаррелл та Шеллі Макнамара (2020) • Анн Лакатон та Жан-Філіпп Вассал (2021)

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шеллі_Макнамара&oldid=41689719