Фінансовий інструмент

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Фінансові інструменти — це засоби, що застосовуються для виконання завдань, передбачених фінансовою політикою. Основними фінансовими інструментами є: податки та збори, види цін, грошовий капітал, фінансові ресурси, стимули, санкції, цінні папери, валюта, грошові зобов'язання, страхові поліси, кредитні договори та інші види ринкового фінансового продукту.

Властивості[ред.ред. код]

Характерними властивостями фінансових інструментів є:

  • 1. Термін обігу – відтинок часу до кінцевого платежу або вимоги ліквідації (погашення) фінансового інструменту.
  • 2. Ліквідність – можливість швидкого перетворення на готівку без значних втрат. Поняття ліквідності насамперед пов’язують з фактом обігу активу на ринку незалежно від того, чи це облігація або акція.
  • 3. Дохід за інструментами визначається очікуваними процентними, дивідендними виплатами, а також сумами, отриманими від погашення чи перепродажу фінансового активу іншим учасникам ринку.
  • 4. Номінальна ставка доходу відображає в грошовому вираженні дохід, отриманий від інвестування коштів у фінансовий актив, абсолютну плату за використання коштів. Реальна ставка доходу дорівнює номінальній ставці доходу за вирахуванням темпів інфляції.
  • 5. Ризиковість фінансового інструменту відображає невизначеність, пов’язану з величиною та терміном отримання доходу в майбутньому.
  • 6. Подільність характеризується мінімальним його обсягом, який можна купити або продати на ринку.
  • 7. Конвертованість – це можливість обміну фінансового інструменту на інші фінансові активи.
  • 8. Механізм оподаткування визначає в який спосіб та за якими ставками оподатковуються доходи від володіння та перепродажу фінансового інструменту.
  • 9. Валюта платежу – це валюта, в якій здійснюється виплата за фінансовим інструментом.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]