Інфляція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рівень інфляції у світі на 2007 рік

Інфля́ція (Аудіо вимоваопис файлу; від лат. inflatio — «роздування») — тривале зростання загального рівня цін, що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей[1][2].

Розмір множини товарів, ціни на які зростають, та довжина процесу зростання цін є важливими характеристиками поняття інфляції. Наприклад, слід вирізняти відносне зростання цін, за якого ціни на окремі товари (послуги) зростають значно швидше (нафта, наприклад), ніж інші, або ж останні можуть залишатися постійними. Відповідно, зростання цін в одному періоді та відсутність або ж надто слабке зростання в наступних не є інфляцією.

Через складність інфляційних процесів існують суперечності між різними економічними школами щодо причин її виникнення.[3] Наприклад, згідно з монетарною теорією «інфляція завжди і всюди є грошовим феноменом» (Мілтон Фрідман). При цьому, визначення процесу зростання цін як грошового явища можливе лише за умови безперервності і тривалості в часі процесу зростання цін.[4] Збільшення грошової маси (створення нових грошей) може призводити до зростання цін, однак цілком очевидним цей взаємозв'язок стає лише за високого зростання пропозиції грошей. Окрім збільшення пропозиції грошей, існує досить багато причин виникнення і розвитку інфляційних процесів.

Основними негативними наслідками інфляції є падіння рівня життя населення. Найбільше страждають групи населення з фіксованим доходом — наприклад, особи, що отримують заробітну плату або ж соціальну допомогу від держави. Відбувається також погіршення очікувань щодо макроекономічної ситуації в майбутньому, що приводить, зокрема, до зниження ділової активності (через інвестиційну складову).

«Інфляція — це податок, що може вводитися без прийняття закону», — зазначив засновник монетаризму Мілтон Фрідман. Зростання цін призводить до зменшення реальної вартості утримуваних грошей (наприклад, зростання цін на 10% має той же ефект як і додатковий податок при купівлі даного товару). В той же час Уряд здобуває вигоду від інфляції, оскільки відбувається збільшення доходів внаслідок зростання номінальних значень вартості товарів (бази оподаткування).

Інфляція є протилежністю дефляції, котра проявляється в падінні рівня цін, що, в свою чергу, є підвищенням купівельної спроможності грошей.

Характеристики[ред.ред. код]

Показники інфляції[ред.ред. код]

Темпи інфляції визначаються як величина зміни індексів цін, що, в свою чергу, є вираженням вартості набору товарів (послуг) в певний період часу, %. Найпоширенішим показником для розрахунку інфляції є:

  • індекс споживчих цін (ІСЦ, англ. CPI — Consumer Price Index) 
  • індекс цін виробників (ІЦВ, англ. WPI — Wholesale Price Index, PPI — Production Price Index);
  • дефлятор ВВП (англ. GDP deflator).

Зручність використання ІСЦ полягає насамперед у використанні досить великої кількості товарів (Державний комітет статистики (ДКС) України використовує споживчий кошик з 296 компонентів  (Посібник ДКС України з ІСЦ)) та висока частота оновлення даних статистичними органами (зазвичай місяць), тоді як дані щодо дефлятора ВВП, що хоча й охоплює більшу кількість товарів, однак розраховується лише щоквартально.

Індекс цін (I \,) — це відношення рівня цін в період t (P_t \,) до рівня цін базового періоду (P_b \,), тобто:

 I = P_t / P_b \times 100%.

Індекс цін можна використовувати для визначення зміни купівельної спроможності грошової одиниці:

 {J}_{m} = \frac{1} {J}_{p},

де J_m \, — поточна вартість грошової одиниці, J_p \, — індекс цін, базою розрахунку є порівнюваний період.

Темп зростання цін визначається як відношення індексу цін поточного періоду до індексу цін попереднього періоду у відсотках за вирахуванням бази індексу (1 або 100%). Наприклад:

 {p} = {(\frac{P_t} {P_{t-1}}  - 1)} \times 100%

Темпи інфляції (або ж для кращого вирізнення їх в окремий показник — рівень інфляції) відображають зміну цін за триваліший термін, зазвичай рік (досить часто використовують поняття «плинного року», тобто дані щодо показника за останні 12 місяців). Річний рівень інфляції використовується для відображення реальної процентної ставки. Цей вираз отримав назву формули Фішера[5]:

 {i} = {r} + {p} \,

де:

{p \,} — рівень інфляції,
{r \,} — реальна процентна ставка,
{i \,} — номінальна процентна ставка.

За даної суми грошей і відсоткової ставки, можна розрахувати майбутній обсяг грошей, виходячи із формули складних відсотків:

{S(t+n)} = {S(t)} \times {(1 + i)^n},

де S(t+n) \, — майбутня сума, S(t) \, — початкова сума, i \, — відсоткова ставка, n \, — кількість періодів, на які нараховуються відсотки.

І навпаки, за обіцяної в майбутньому грошової винагороди, можна визначити її поточну вартість:

{S(t)} = \frac{S(t+n)}{(1 + i)^n},

Типи[ред.ред. код]

За величиною темпів розрізняють такі типи інфляції :

  • повзуча інфляція — яка проявляється в тривалому поступовому зростанні цін (не більше 10% на рік);
  • галопуюча інфляція — зростання цін темпами в межах 10-50% в річному вимірі;
  • гіперінфляція — з дуже високими темпами зростання цін (сотні, тисячі та ін. відсотків зростання цін в річному вимірі).
  • Формула для гіперінфляції - 3.8•1027

Споживчу інфляцію можна розподілити на такі складові:

  • базова інфляція [6] (є мірою інфляції попиту, наприклад, може обумовлюватися перевищенням сукупного попиту свого довгострокового рівноважного рівня);
  • вузька базова інфляція — зміна цін імпортованих товарів, що відображає таким чином вплив зміни обмінного курсу.
  • небазова інфляція (відображає вплив факторів пропозиції), остання включає в себе зміну цін, що регулюються адміністративно, зміну цін на товари з малою ступінню обробки (сирі овочі, фрукти та ін.), а також зміну цін на паливо.

Причини виникнення інфляції:[ред.ред. код]

  • надмірне збільшення пропозиції грошей (класичний приклад — монетизація дефіциту державного бюджету (причина гіперінфляції в Україні в 90-х роках ХХ-го століття));
  • обмеження пропозиції (інфляція пропозиції), що зазвичай викликає зростання цін на сировинні товари, а також на товари з вищою ступінню обробки через вторинні ефекти;
  • надлишковий споживчий попит в економіці (інфляція попиту), причиною якого може бути надто м'які кредитні умови та ін.;
  • інфляція в інших країнах за суттєвих обсягів імпорту (імпортована інфляція), підвищення цін на імпортні товари;
  • девальвація національної валюти (збільшує ціну імпортованих товарів, погіршує економічні очікування);
  • зростання очікувань щодо зростання цін в майбутньому.

Наслідки інфляції[ред.ред. код]

Соціальні наслідки. В умовах істотної інфляції зростає розрив в реальних доходах між видами соціальних груп, погіршується становище осіб з фіксованим доходом (наприклад, пенсіонерів, службовців, студентів, чиї доходи формуються за рахунок держбюджету)[7].

Наслідки для економічного зростання. Інфляція є прихованим податком (див. інфляція як податок), зокрема, на заощадження, оскільки знижує стимул до нагромадження. Заощадження в формі готівки або ж депозитів скорочуються та відбувається зміщення до нагромадження натуральних речей  як нерухомість, дорогоцінності (золото тощо). Інфляція змінює співвідношення між заощадженнями та споживанням, спотворює обчислення прибутків підприємцями. Найбільше викривлення інфляцією інформації про прибутки відбуватиметься на підприємствах за капіталом, придбаним до виникнення інфляції. Викривлені інфляцією прибутки спотворюють розподіл ресурсів на ринку, спричинять до збільшення інвестицій у виробництво з більшим співвідношенням між капіталом та продуктом, зменшуючи інвестиції в інші виробництва.[8] Таким чином, виробники переорієнтовуються на випуск товарів низької якості, зменшується активність у видах діяльності, що потребують довгострокових інвестицій.

Політичне середовище. Інфляція негативно впливає на сприйняття громадськістю влади. Наприклад, прагнення державних органів одержати за допомогою емісії додаткові засоби для вирішення невідкладних завдань найчастіше лише прискорює інфляцію. Знижується довіра до діяльності Уряду, до запланованих програм та реформ.[Джерело?]

Вплив інфляції на зовнішньоекономічні зв'язки. Найбільш узагальненим наслідком її є падіння курсу національної валюти відносно валют країн, де інфляція відсутня чи розвивається нижчими темпами. Падіння курсу відбувається нерівномірно і неадекватно зниженню купівельної сили грошей на внутрішньому ринку. При спробах держави втручатися у зовнішньоекономічні і валютні відносини виникають розбіжності між офіційним і ринковим курсом валюти, формується кілька ринкових курсів тощо. Усі ці явища дезорганізують зовнішньоекономічні зв'язки, вносять до них значний спекулятивний елемент (див. спекуляція), стримують приплив іноземного капіталу, погіршують платіжний баланс країни, її валютне становище, підривають її позиції на світовому ринку[Джерело?]

Динаміка інфляції в Україні[ред.ред. код]

Рік Інфляція, %
1992 2000.0
1993 10156.0
1994 401.0
1995 181.7
1996 39.7
1997 10.1
1998 20.0
1999 19.2
2000 25.8
2001 6.1
2002 −0.6
2003 8.2
2004 12.3
2005 10.3
2006 11.6
2007 16.6
2008 22.3
2009 12.3
2010 9.1
2011 4.6
2012 -0.2
2013 0.5

В період 19931995 рр. Україна пройшла крізь період гіперінфляції . У 1992 році найвищим номіналом була купюра в 100 купонокарбованців. До 1995 року найбільшим номіналом став мільйон купонокарбованців.

У 1992 році новий український карбованець обмінювався на колишній радянський рубль за курсом один до одного. У 1996 році, в період переходу від купонокарбованця до гривні, обмінний курс становив 100000 купонокарбованців за одну гривню. Знецінення купонокарбованців за період їх обігу становив приблизно 140% в місяць.

Джерела даних, наведених у таблиці[9]

Причини інфляції[ред.ред. код]

В економічній науці існує багато підходів щодо причин інфляції.

Австрійська школа та вільний ринок[ред.ред. код]

За визначенням Мюррея Ротбарда, випуск банками (нині, центральним банком) банкнот в обсягах, більших за накопичений резерв «твердої валюти» (золото, срібло, монети з коштовних металів) може називатись інфляцією.[10] Друк нових грошей може призводити до зростання цін, однак, через складну природу ціноутворення, співвідношення між кількістю надрукованих грошей та цінами не лінійне. Зростання цін може бути викликане багатьма іншими чинниками окрім інфляції.

За визначенням Йорга Гюльсмана, інфляція — це збільшення номінальних обсягів будь-якого засобу обміну більше, за те, яке б відбулось в умовах вільного ринку. Оскільки вільний ринок має широке тлумачення, то інфляцію можна звузити до «збільшення пропозиції грошей через порушення прав власності».[11]

Розширення кредитів також впливає на пропозицію грошей і може спричинити інфляцію. Відповідно до Австрійської теорії, штучне заниження облікової ставки центральним банком є основною причиною виникнення економічних циклів. Державні позики у банків також спричиняють інфляцію, оскільки створюють «замінники грошей».

Збільшення пропозиції грошей не приносить користі суспільству, корисне для одних, за рахунок інших. Ті, хто першими отримують новостворені гроші, виграють, останні — втрачають. Підприємства та клієнти банку виграють (принаймні, в короткій перспективі), оскільки першими отримують нові гроші. Споживання товарів у тих, то виграє від інфляції буде змінене новоствореними грошима, тому нові ціни, після завершення стабілізації, збільшаться не рівномірно. Купівельна спроможність грошової одиниці впаде, але не пропорційно для всіх товарів на ринку. Оскільки ціни на деякі товари зростуть більше за інші, дехто отримає постійний прибуток від інфляції, а дехто — постійні збитки.


Випуск сертифікатів на неіснуючі резерви, тобто, інфляція, на вільному ринку вважається шахрайством, що тягне за собою покарання. В країнах з паперовими грішми та центральним банком, що має монопольне право на створення грошей, інфляція вважається одним з інструментів централізованого впливу та керування економікою (див. монетарна політика). Відповідно, урядові заходи з «подолання інфляції», «послаблення інфляційного тиску» тощо, абсурдні за своєю природою.[12] «Оподаткування споживання з метою послаблення надлишкового попиту» є подвійним тягарем для громадян: спочатку, знецінюючи заощадження через здуття пропозиції грошей, вдруге, через оподаткування та перерозподіл ресурсів.

Монетарна концепція[ред.ред. код]

Зараз переважно розглядають монетарний і немонетарний підхід причин інфляції.

Згідно з монетарною концепцією американського економіста Фрідмана, одна із головних умов виникнення інфляції полягає в швидшому зростанні грошової маси у порівнянні з ростом обсягу реального продукту, внаслідок чого виникає надлишок грошей, який призводить до їх знецінення та зростання цін. Сутність монетарної теорії можна відобразити наступним рівнянням:

{M} \times {v} ={P} \times {Y},

де {M} \, — грошова маса, {v} \, — швидкість обертання грошей, {P} \, — рівень цін, {Y} \, — обсяг вироблених товарів та послуг за період, заміною якого зазвичай є реальний ВВП. Таким чином:

P= \frac {{M} \times {v}} {Y},

та, припускаючи незмінною швидкість обертання грошей, зміна рівня цін залежатиме від перевищення темпів зростання грошової маси зростання обсягу вироблених товарів та послуг.

Новокейнсіанський підхід[ред.ред. код]

Новокейнсіанський підхід пояснює причини інфляції очікуваннями щодо цін в майбутньому та надлишком сукупного попиту (призводить до зростання витрат виробництва, що тягне за собою зростання цін і зростання заробітної плати) — «новокейнсіанська крива Філіпса» (Phillips curve).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Мікроекономіка і Макроекономіка, за загальною редакцією Світлани Будаговської, Київ, Основи, 1998
  2. Гальперин В. М., Гребенников П. И., Леусский А. И., Тарасевич Л. С. Макроэкономика: Учебник. — 2-е. — СПб. : СПбГУЭФ, 1997. — 719 с. — ISBN 5-7310-0766-7
  3. Панчишин С. М. Макроекономіка: Навчальний посібник. — 3-тє. — К. : Либідь, 2005. — 616 с. — ISBN 966-06-0360-6
  4. Mishkin, F. S. The Economics of Money, Banking, and Financial markets, Third edition, 1992.
  5. Ірвінг Фішер. «Теорія відсотка» (1930)
  6. http://www.ukrstat.gov.ua/metod_polog/s_cin/ciny_7.htm
  7. Петрик О. І. Інфляція в Україні: проблеми, ризики, перспективи / О. І. Петрик // Вісник НБУ. — 2007. — № 3-С.2-8
  8. (Ротбард, c. 994)
  9. Веб-сайт Державного комітету статистики: розділ «Статистична інформація», «Ціни і тарифи»
  10. Ротбард Мюррей, Man, Economy, and State, ст. 990
  11. The Ethics of Money Production, JÖRG GUIDO HÜLSMANN, ст. 86.
  12. Див. Л. Мізес в Director, Defense, Controls, and Inflation, ст. 334.

Посилання[ред.ред. код]