Інфляція
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Інфляція (
вимовафайл ; від лат. inflatio — роздування) — збільшення кількості емітованих грошей, що має наслідком зростання цін, виражених у даній грошовій одиниці.
Рівень інфляції вимірюють за допомогою індексів цін[1] (найчастіше споживчих та виробників, тощо).
Через складність та багатогранність інфляційних процесів, дослідникам з різних економічних шкіл не вдається досягти спільної точки зору на причини її виникнення.[2] В різних розділах економічної науки інфляція розглядається дещо по різному — в макроекономіці як зростання цін, а з точки зору теорії грошей це їх знецінення. Однак слід розуміти, що це лише дві сторони одного явища.
Збільшення грошової маси (створення нових грошей) може призводити до зростання цін, однак, через складну природу ціноутворення, співвідношення між кількістю нових грошей та цінами не лінійне. Окрім збільшення грошової маси існують інші причини зростання цін, а отже й інфляції.
Основними соціально-економічними наслідками інфляції є перерозподіл майна і доходів між різними групами населення, падіння рівня життя народу та зниження ефективності функціонування національної економіки.[3]
"Інфляція - це податок, що може вводитися без прийняття закону", - зазначив теоретик монетаризму Мілтон Фрідман. Навіть будучи повністю передбачуваною, інфляція є несанкціонованим податком, який приватний сектор сплачує державі.[4]
Зміст |
[ред.] Характеристики
[ред.] Показники інфляції
Показники інфляції необхідні для надання кількісної оцінки інфляційним процесам.
Згідно монетаристської концепції інфляція має вимірюватись надлишком грошей в обороті. На практиці такі обчислення складні, тому вимірювання інфляції зводиться до теорії зростання цін, тобто, визначенню основних видів індексів цін.[5]
Індекс цін (I) — це відношення ціни періоду t (Pt) до ціни базисного періоду (Pb), тобто:
Розрізняють наступні основні види індекса цін:
- індекс споживчих цін,
- індекс гуртових цін,
- індекс цін — неявний дефлятор ВНП,
- індекс імпортних та експортних цін.
При обчисленні індекса споживчих цін беруть до уваги не всі товари, а лише обрані до «споживчого кошику».
Темп інфляції визначається як відношення різниці індекса цін поточного періоду та індекса цін попереднього поріоду до інедкса цін попереднього періода:
Формула Фішера на основі темпу інфляції дає можливість обчислити відношення між реальною та номінальною процентними ставками:
- i = r + n,
де:
- n — темп інфляції,
- r — реальна процентна ставка,
- i — номінальна процентна ставка.
[ред.] Види
Розрізняють наступні види інфляції:
- галопуюча інфляція — у вигляді стрибкоподібного росту цін;
- гіперінфляція — з дуже високими темпами зростання цін (більше 50 % за місяць)
- повзуча інфляція — яка проявляється в тривалому поступовому зростанні цін.
За способами виникнення розрізняють:
- емітовану (класичну) інфляцію — викликану емітування урядом надмірної кількості нових грошей, зазвичай для фінансування бюджетних витрат;
- інфляцію пропозиції (витрат), яка проявляється в зростанні цін на ресурси та фактори виробництва;
- інфляцію попиту, яка виникає по причині перевищення попиту над пропозицією;
- інфляцію пропозицій, яка є результатом збільшення витрат виробництва;
- адміністративну інфляцію, котра породжується адміністративно встановлюємими цінами;
- інфляцію імпорту, викликану надмірним притоком в країну іноземної валюти або ж підвищенням цін на імпортні товари;
- кредитну інфляцію, яка викликається надмірною кредитною експансією;
- відкриту інфляцію, яка виникає за рахунок росту цін на споживчі товари і споживчі ресурси
- приховану інфляцію, яка є наслідком товарного дефіциту і супроводжується прагненням держави утримати ціни на тому самому рівні; в такій ситуації відбувається перетік товарів з контрольованої державою сфери обігу на тіньові «чорні ринки», де ціни продовжують зростати. Наслідком прихованої інфляції є утворення дефіциту.
- очікувану інфляцію — передбачуваний рівень інфляції в прогнозуємому періоді внаслідок дії факторів поточного періоду.
Загалом, інфляція є протилежністю дефляції, котра проявляється в падінні рівня цін, що, в свою чергу, викликає підвищення купівельної спроможності грошей.
[ред.] Наслідки інфляції
 |
Будь ласка, допоможіть розширити або вдосконалити цей розділ.
Додаткова інформація про те, що необхідно зробити, може бути на сторінці обговорення.
|
Інфляція звужує мотиви до трудової діяльності, тому що вона підриває можливості нормальної реалізації цінових заробітків. Інфляція, особливо в умовах істотного росту цін, підсилює соціальну диференціацію населення, розрив між крайніми групами одержувачів доходів.
Інфляція є прихованим податком (див. інфляція як податок), зокрема, на заощадження, вона звужує можливості нагромадження. Заощадження в ліквідній формі скорочуються, частково приймають натуральну форму — купівля нерухомості, золота тощо. Співвідношення між споживаною й заощаджуваною частинами доходів, зрушується убік споживання.
Інфляція послабляє позиції владних структур. Прагнення державних органів одержати за допомогою емісії додаткові засоби для рішення невідкладних завдань має своїм наслідком ріст невдоволення, посилення тиску з боку різних соціальних груп з метою збільшення заробітків, одержання додаткових пільг і субсидій. Знижується довіра до програм і заходів, що намічаються і проводяться урядом. Реакція населення на погіршення умов на споживчому ринку, у виробництві приймає нерідко досить гострі форми.
До негативних наслідків інфляційних процесів відносяться:
- зниження реальних доходів населення (при нерівномірному зростанні номінальних доходів);
- знецінення заощаджень населення (підвищення відсотків на внески, як правило, не компенсує падіння реальних розмірів заощаджень);
- втрата у виробників зацікавленості в створенні речовинних товарів (збільшується випуск товарів низької якості, скорочується виробництво щодо дешевих товарів);
- посилення диспропорцій між виробництвом промислової й сільськогосподарської продукції;
- обмеження продаж сільськогосподарських продуктів у силу зниження зацікавленості, чекаючи підвищення цін на продовольство;
- погіршення умов життя переважно представників соціальних груп із твердими доходами (пенсіонерів, службовців, студентів, чиї доходи формуються за рахунок держбюджету).
[ред.] Динаміка індексу інфляції в Україні
| Рік | Індекс інфляції, % |
|---|---|
| 1992 | 210 |
| 1993 | 10206 |
| 1994 | 500 |
| 1995 | 280 |
| 1996 | 40 |
| 1997 | 20 |
| 1998 | 10 |
| 1999 | 19,2 |
| 2000 | 25,8 |
| 2001 | 6,1 |
| 2002 | −0,6 |
| 2003 | 8,2 |
| 2004 | 12,3 |
| 2005 | 10,3 |
| 2006 | 11,6 |
| 2007 | 16,6 |
| 2008 | 22,3 |
| 2009 | прогноз 14-17 |
Між 1993 і 1995 роками Україна пройшла крізь період гіперінфляції . У 1992 році вищим номіналом була купюра 100 купонів (карбованців). До 1995 року став мільйон купонів.
У 1992 році новий український карбованець обмінювався на колишній Радянський рубль за ставкою один до одного. У 1996 році, в період переходу від купона до гривні, обмінний курс складав 100000 купонів за одну гривню. Знецінення купонів за період їх обігу складав приблизно 140 % в місяць.
Джерела даних наведених у таблиці: 1997—2007: Мінекономіки, 1992—1996: ІА «Інтерфакс-Україна», Журнал Деловой, 1: Попередня оцінка НБУ
[ред.] Причини інфляції
В економічній науці існувало багато підходів щодо причин інфляції.
[ред.] Австрійська школа та вільний ринок
За визначенням Мюррея Ротбарда, випуск банками (нині, центральним банком) банкнот в обсягах, більших за накопичений резерв «твердої валюти» (золото, срібло, монети з коштовних металів) може називатись інфляцією.[6] Друк нових грошей може призводити до зростання цін, однак, через складну природу ціноутворення, співвідношення між кількістю надрукованих грошей та цінами не лінійне. Зростання цін може бути викликане багатьма іншими чинниками окрім інфляції.
За визначенням Йорга Гюльсмана, інфляція — це збільшення номінальних обсягів будь-якого засобу обміну більше, за те, яке б відбулось в умовах вільного ринку. Оскільки вільний ринок має широке тлумачення, то інфляцію можна звузити до «збільшення пропозиції грошей через порушення прав власності».[7]
Розширення кредитів також впливає на пропозицію грошей і може спричинити інфляцію. Відповідно до Австрійської теорії, штучне заниження облікової ставки центральним банком є основною причиною виникнення економічних циклів. Державні позики у банків також спричиняють інфляцію, оскільки створюють «замінники грошей».
Збільшення пропозиції грошей не приносить користі суспільству, корисне для одних, за рахунок інших. Ті, хто першими отримують новостворені гроші, виграють, останні — втрачають. Підприємства та клієнти банку виграють (принаймні, в короткій перспективі), оскільки першими отримують нові гроші. Споживання товарів у тих, то виграє від інфляції буде змінене новоствореними грошима, тому нові ціни, після завершення стабілізації, збільшаться не рівномірно. Купівельна спроможність грошової одиниці впаде, але не пропорційно для всіх товарів на ринку. Оскільки ціни на деякі товари зростуть більше за інші, дехто отримає постійний прибуток від інфляції, а дехто — постійні збитки.
Від інфляції страждають групи людей з фіксованим доходом, такі як пенсіонери, інваліди, державні службовці, студенти, тощо. Також зазнають втрат кредитори, ставки за наданими кредитами для яких не покривають втрат від знецінення грошей.
Інфляція змінює співвідношення між заощадженнями та споживанням, спотворює обчислення прибутків підприємцями. Найбільше викривлення інфляцією інформації про прибутки відбуватиметься на підприємствах за капіталом, придбаним до виникнення інфляції. Викривлені інфляцією прибутки спотворюють розподіл ресурсів на ринку, спричинять до збільшення інвестицій у виробництво з більшим співвідношенням між капіталом та продуктом, зменшуючи інвестиції в інші виробництва.[8]
Випуск сертифікатів на неіснуючі резерви, тобто, інфляція, на вільному ринку вважається шахрайством, що тягне за собою покарання. В країнах з паперовими грішми та центральним банком, що має монопольне право на створення грошей, інфляція вважається одним з інструментів централізованого впливу та керування економікою (див. монетарна політика). Відбовідно, урядові заходи з «подолання інфляції», «послаблення інфляційного тиску», тощо, абсурдні за своєю природою.[9] «Оподаткування споживання з метою послаблення надлишкового попиту» є подвійним тягарем для громадян: спочатку, знецінюючи заощадження через здуття пропозиції грошей, вдруге, через оподаткування та перерозподіл ресурсів.
-
Дивись також: Австрійська теорія економічних циклів
[ред.] Монетарна концепція
Зараз переважно розглядають монетарний і немонетарний підхід причин інфляції.
Згідно монетарної концепції американського економіста Фішера, одна із головних умов виникнення інфляції полягає в швидшому зростанні грошової маси у порівнянні з ростом об'єму реального продукту, внаслідок чого виникає надлишок грошей, який призводить до їх знецінення та зростання цін. На основі рівняння Столерго Mv = cp можна скласти рівняння темпів зростання Tp для нетривалих періодів часу, використовуючи дану сукупність показників:
- Tp=TmTv/Tc
З цього співвідношення випливає, що темп зростання цін (інфляції) напряму залежить від темпів зростання грошової маси при незмінних об'ємах реального продукту та швидкості обігу грошей.
[ред.] Немонетарний підхід
Немонетарний підхід (кейнсіанський) пояснює причини інфляції надлишком сукупного попиту (інфляційного попиту) або також ростом витрат виробництва, що тягне за собою зростання цін і зростання заробітної плати.[Джерело?]
Основними видами інфляції є такі:
- відкрита інфляція (паралельний процес інфляції попиту і витрат виробництва);
- структурна інфляція (виникає в періоди структурних перебудов і супроводжується макроекономічною міжгалузевою незбалансованістю);
- подавлена інфляція (виникає в умовах регульованих цін, внаслідок чого виникає товарний дефіцит і надлишок грошовой маси).
Важливим показником в статистичних дослідженнях є показник рівня інфляції, що вимірюється за допомогою системи цільових індексів серед яких найбільше значення має індекс дефлятор ВВП і показник норми інфляції. Дефлятор ВВП характеризує ступінь інфляції за всією сукупністю товарів і послуг які виробляються і споживаються в країні.[Джерело?]
Idef=NВВП/RВВП — відношення номінально до реального ВВП.
Показник норми інфляції:
- IH=(It-It-1)/It
Норма інфляції відображає відсоткову зміну інфляції за даний проміжок часу. Прийнято вважати, що у випадку норми інфляції менше 10 %, то має місце «повзуча» інфляція; якщо норма інфляції дорівнює 50 %, то маємо гіперінфляцію. Норма інфляції від 10 % до 99 % характерна для країн з перехідною економікою або для країн що розвиваються.[Джерело?] Так, індекс-дефлятор ВВП України за січень-серпень 2008 року становив 134.4%.[10]
[ред.] Посилання
- ↑ (Панчишин, с. 360)
- ↑ (Панчишин, с. 337)
- ↑ (Панчишин, с. 333)
- ↑ В. И. Видяпин. Экономическая теория (2003). ISBN 5-16-000300-2.
- ↑ Сажина М.А., Чибриков Г.Г. «26», Экономическая теория: Учебник для вузов, вид. 2-е изд.,перераб. и доп. (2007). ISBN 978-5-468-00026-7.
- ↑ Ротбард Мюррей, Man, Economy, and State, ст. 990
- ↑ The Ethics of Money Production, JÖRG GUIDO HÜLSMANN, ст. 86.
- ↑ (Ротбард, c. 994)
- ↑ Див. Л. Мізес в Director, Defense, Controls, and Inflation, ст. 334.
- ↑ Бюлетень Національного банку України № 11/2008 (188).
- Панчишин С. М. Макроекономіка: Навчальний посібник. — 3-тє. — К.: Либідь, 2005. — 616 с. — ISBN 966-06-0360-6
[ред.] Дивись також
- Темпи інфляції: Індекс споживчих цін (індекс цін Ласпейреса), Дефлятор ВВП (індекс цін Пааше), Індекс цін Фішера;
- Інфляція як податок;
- Інфлювання і дефлювання;
- Гіперінфляція.
[ред.] Ресурси інтернету
- Значення індексу інфляції в Україні з 2000 року
- Значення індексу інфляції в Україні (сторінка Державного комітету статистики України)
- Інфляція гривні, долару та євро відносно золота
- Інфляція у 2008 році перевищила 22%
 |
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її верифіковуваності.
Ви можете допомогти покращити цю статтю, додавши посилання на надійні джерела. Матеріал без джерел може бути підданний сумніву та видалений.
|
 |
Цій статті необхідно надати енциклопедичного стилю. |
