Холопи
Холопи — назва невільних людей у давній Київської Русі вживана поряд з назвою «челядь». Холопами називали чоловіків, а жінок — рабами. Холопи – населення, що перебувало у повній власності князя.
За «Руською Правдою», холоп був скоріше об'єктом, ніж суб'єктом права: за вбивство холопа вбивець платив лише продажу, а не виру, яка платилася за вбивство вільної людини. Відповідальність за злочин, вчинений холопом, падала на його пана.
Холопами ставали внаслідок:
- полону,
- покарання за злочин, вчинений закупом,
- неспроможности заплатити борг,
- народження від невільних батьків.
Вільна особа могла також; сама добровільно приймати холопство через одруження з рабою, вільна продаж себе і прийняття служби тивуна або ключника у князів і бояр. Становище і вартість останніх, як і холопів, що знали ремесло, були куди кращі, ніж звичайних холопів («рядовичів»). Холопом, як об'єктом права, вільно розпоряджалися їх пани-власники, включно до продажу; проте холопи могли мати власне майно. Під впливом Церкви становище холопів дещо змінилося; вона сприяла викупові холопів, а також; опікувалася деякими їх групами (див. Невільництво в Україні). Повних холопів т. зв. «обельних» холопів слід відрізняти від напіввільних людей, гол. закупів.
У Московській державі більшість холопів у 14—15 вв. стала кріпаками, але інститут холопів існував далі, зокрема як форма кабального холопства (служба за борг у кредитора).
У Речі Посполитій «хлопи» не були холопами (рабами), а тільки категорією залежного селянства. За новітніх часів польська назва «хлоп» була поширена на селянство взагалі.
Див. також [ред.]
Література [ред.]
- Зимин А. Холопы. Москва, 1973 (рос.)
- Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
