Церква Вознесіння Господнього (Вознесенське)
| Церква Вознесіння Господнього у Вознесенському | |
|---|---|
 Церква Вознесіння Господнього у селі Вознесенське | |
| 50°24′28″ пн. ш. 32°01′57″ сх. д. / 50.4079167° пн. ш. 32.0326389° сх. д.Координати: 50°24′28″ пн. ш. 32°01′57″ сх. д. / 50.4079167° пн. ш. 32.0326389° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |
 Україна, с. Вознесенське Згурівська селищна громада (Броварський район, Київська область) |
| Архітектор | Джакомо Кваренгі (ймовірно) |
| Засновник | Федір Іваненко |
| Початок будівництва | 1808 |
| Кінець будівництва | 1808 |
| Стиль | класицизм |
| Належність | УПЦ МП |
  Церква Вознесіння Господнього (Вознесенське) (Україна) | |
 | |
 Церква Вознесіння Господнього у Вікісховищі | |
Церква Вознесіння Господнього[1] [2]— православна (УПЦ МП) церква у селі Вознесенське Броварському району Київської області; духовний осередок села. Має статус щойно виявленої пам'ятки архітектури. Яскравий зразок класицизму на Київщині.
Архітектура[ред. | ред. код]
Церкву збудовано у формах зрілого класицизму. Храм хрещатий у плані, 4-стовпний, має центричну композицію. Церква однобанна, увінчана барабаном зі сферичною банею. Входи прикрашені 3-кутними фронтонами. По кутах храму розташовані 4 невеликих бані. Кути храму декоровано рустом. Церква цегляна, потинькована та пофарбована. Причому якщо стіни більшості храмів пофарбовані у білий колір, ця церква має нетипові кольори — поєднання зеленого та жовтого.
Історія храму[ред. | ред. код]
Церкву, ймовірно, було збудована за типовим проектом храмів, розробленим видатним архітектором Джакомо Кваренгі. Фактично, храм у Вознесенськуому є копією збудованої раніше церкви Архистратига Михаїла у Мостищі (тепер Козелецький район, Чернігівська область) . У свою чергу, церква у Вознесенському теж має свою копію — це Свято-Миколаївська церква у селі Гостролуччя (відмінність лише у тому, що до церкви прибудовано довгу галерею, що сполучає храм із дзвіницею).
Церкву та цегляну дзвіницю біля неї було збудовано 1808 року коштом місцевого поміщика, секунд-майора Федора Григоровича Іваненка. Він походив із козацького старшинського роду.
1902 року до парафії храму належали села Вознесенське (тоді Попівка), Гречана Гребля, Пайки та хутір Бурти. Кількість парафіян складала близько 2 000 осіб. 1907 року храм було відремонтовано. Церква була «кам'яна, з окремою дзвіницею, холодна». Тобто, храм не опалювався. При церкві були «церковна сторожка, 2 будівлі для квартир причту».
До революційних подій 1917—1920 років у храмі служив священик Олександр Іоанович Тихонович, співслужив йому священик Федір Якович Клименко.
У радянський час храм було закрито, сам храм вцілів, але було зруйновано окремо розташовану цегляну дзвіницю. Лише наприкінці 1980-х-на початку 1990-х років храм повернули церкві. Його було відреставровано коштом місцевої православної громади. Замість знищеної поряд із храмом споруджено сучасну дзвіницю у зовсім іншому стилі.
Храм сьогодні перебуває у доброму стані, є діючим. Це сучасний духовний осередок села. Храм має дуже гарний церковний хор.
Джерела-посилання[ред. | ред. код]
- Маленков Р., Година О. Дванадцять маршрутів Київщиною. — К.: Грані-Т, 2008.
- Олександр Михайлик. Старовинні храми Київщини. К., 2017.
- Церковь в честь Вознесения Господнего
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.4, ст.658 (PDF) (українська) . Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 10 квітня 2021. Процитовано 6 жовтня 2021.
- ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська) . Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 6 жовтня 2021. Процитовано 6 жовтня 2021.