Церква святого Миколая (Холм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква святого Миколая
51°07′ пн. ш. 23°28′ сх. д. / 51.117° пн. ш. 23.467° сх. д. / 51.117; 23.467Координати: 51°07′ пн. ш. 23°28′ сх. д. / 51.117° пн. ш. 23.467° сх. д. / 51.117; 23.467
Тип споруди православний храм
Розташування  Республіка Польща, Холм
Початок будівництва поч. XVIII ст.
Стиль класицизм
Належність греко-католицизм, православ'я
Стан об'єкт культурної спадщини Польщі[1]
Церква святого Миколая (Холм). Карта розташування: Польща
Церква святого Миколая (Холм)
Церква святого Миколая (Холм) (Польща)
Мапа
CMNS: Церква святого Миколая у Вікісховищі

Церква святого Миколая — культова будівля у місті Холм (Польща), на вул. Люблінській 56, пам'ятка архітектури XVIII століття. Використовується греко-католицькою церквою Польщі[2][3] та Музеєм Холмської землі.

Історія[ред. | ред. код]

Церква св. Миколая наприкінці XVIII ст.
Вигляд споруди у 1885 р.
Церква св. Миколая між 1910-12 рр.
Церква св. Миколая у 1920 р.

Перші згадки про церкву св. Миколи відносяться до 1428 р,[4] що може свідчити про її походження, ще із княжих часів. Стараннями о. Теодора з Чульчиць, у1568 році дерев'яна споруда була відремонтована — вставлено нові вікна, покрито будівлю новими ґонтами. Ктитором виступив Станіслав Остророг, староста Холмський.[5] У 1573—1581 рр. парохом був священик Сидір Литвинович.[6] У документі — скарзі владики Леонтія 1581 р. про відмову сплати священиками церковних податків, згадується парох о. Максим Шафран.[7] У 1602 р. місцевим парохом був о. Теодор.[6] Парохом у 1628—1635 рр. був о. Григорій Сидорович.[6] У 1639 р. єпископом Методієм Терлецьким при церкві заснована гімназія[6], а у 1642 р. зведено нову дерев'яну церкву.[6]

Теперішня мурована будівля була зведена у 1711—1730 рр. коштом єпископа Йосифа Левицького.[8][9] У 1759 р. єпископом Максиміліаном Риллом при ній засновано духовну семінарію.[6] Ймовірно, більш точно, споруда буле побудована близько 1721 року[10]. Згідно дослідження Ч. Клєбоня, муровану церкву зведено у 1762 р.[11] У 1760 р. презенту на парафію отримав священик Матвій Борисевич замість Івана Померканта.[11] Після пожежі 1779 р. на місці первісних дерев'яних будівель семінарії зведено нові муровані, будівництво яких розпочато єпископом Порфирієм Важинським у 1799 р. і завершено на початку XIX ст.[11] З 1769 р. вони належали василіанам, до їх ліквідації у 1864 р.[11] У 1804 р. за рішенням австрійського уряду почалась відбудова церкви. Проект відбудови у 1805 р. виконав циркулярний будівничий інженер Михайло Вотеський, а затверджено його у 1808 р. Найвищою Надвірною Цісарською Бухгалтерією.[11] У цьому ж році, розпочались будівельні роботи, які були перервані наполеонівськими війнами і завершені щойно у 1815 р. зусиллями пароха о. Павла Заткалика. У 1826 р. стараннями того ж пароха, що був і ректором духовної семінарії, церкву відновлено із змінами форми бані над навою.[11]

У 1834 р. був створений проект чергової перебудови монастиря і церкви, який виконав будівничий красноставського повіту інженер В. Зюлковський. Роботи виконувались у 1837 р. В цей час зведено нову баню. Теслярські роботи виконав майстер Антон Белліґно.[11] У 1853 р., після довгої підготовки, приступили до оновлення інтер'єру за проектом 1841 р. В. Зюлковського, що передбачав і встановлення в церкві іконостасу, повне завершення яких здійснено у 1858 р. Іконостас ще у 1837 р. замовлено у сницаря Яна Ліндера з Варшави, а золочення — у майстра Фридерика Блікля, теж з Варшави. Ікони виконав маляр Бонавентура Домбровський.[11] У 1858 р. замовлено у малярів Андрія Орловського та Олександра Смолінського відновлення ікон у головному та бічних вівтарях і стінопис «Св. Духу променях» у головному вівтарі.[11]

Після переходу Холмської єпархії у Православ'я в 1875 році, церква та семінарія також стають православними. У 1894—1896 рр. відремонтована, зі зміною форми бані, вигляд якої наближено до псевдоросійського.[11] На короткий час, протягом Першої світової війни у 1915—1918 рр знову греко-католицька.[11] З 1919 по 1939 р. була зайнята римо-католиками і використовувалась як каплиця при учительській семінарії. Відновлена у 1922—1937 рр.[12] Під час Другої світової війни, знову греко-католицька церква.[13] В кінці війни пошкоджена під час бойових дій. У 1977—1979 рр. проведено ґрунтовний ремонт споруди.[12] і перетворено у концертний зал. Згодом, з 1980 року, використовувалась Музеєм Холмської землі.[14]

Архітектура[ред. | ред. код]

Архітектура храму витримана у класичних та барокових формах, із чітко виділеними пілястрами доричного ордеру. Головний об'єм, що має найбільшу висоту, покритий наметовим завершенням, характер якого не пов'язаний із загальною архітектонікою будівлі.

Висока квадратова в плані нава з вужчим і нижчим, лучкоподібним у плані завершеним, зі сходу та рівношироким йому квадратовим притвором з заходу. При південно-західному куті нави розташована висока восьмибічна сходова вежечка, рівновисока з притвором. Вздовж північної стіни церкви розташована низька видовжена прибудова кінця XIX ст., в якій розташована захристія та присінок.[15] Нава вкрита наметовим ламаним дахом. Над вівтарем і притвором — двосхилі дахи, над прибудовою — односхилий, сходова вежечка вкрита приплюсненою шоломоподібною банею. Стіни нави і притвору членовані тосканськими пілястрами, вінцеві карнизи профільовані. Прямокутні віконні прорізи, розташовані в двох рівнях, мають профільовані обрамування і завершені сандриками. Чільний фасад трирівневий, з отвором над входом, обрамованим по боках двома плитами і завершеним лучковою аркою, увінчаною трикутним оґзимсованим фронтоном. В інтер'єрі всі простори перекриті хрестово-циліндричними склепіннями. Стіни членовані тосканськими пілястрами, в наві — подвійними, на які опирається антаблемент. На осі апсиди — замурований вхід до приміщень семінарії. В південній стіні вівтаря розташована ніша для Святих Дарів. Хори, розташовані в притворі, оперті на стіну, в якій є вхід, обрамований пілястрами.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Слободян В. Церкви Холмської єпархії. — Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 2005 р., с. 438—440

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Реєстр пам'яток
  2. ↑ Церква святого Миколая Чудотворця (м. Холм, Польща). Інтерактивна карта Української Греко-Католицької Церкви (укр.). Процитовано 10 квітня 2020.
  3. ↑ 1. Św. Mikołaja Cudotwórcy Chełm, ul. św. Mikołaja 4 | Archidiecezja Przemysko-Warszawska Kościoła Greckokatolickiego w Polsce (pl-PL) . Процитовано 12 квітня 2020.
  4. ↑ KZSzP. Z. 5. Powiat Chełmski. — Warszawa, 1968. — S. 20.
  5. ↑ Акты издаваемые Виленскою археографическою комиссиею. Том XIX. Акты, относящіеся к исторіи бывшей Холмской єпархій. — Вильна, 1892. — C. CXIV.
  6. ↑ а б в г д е Площанский В. Прошлое Холмской Руси по архивным документам XV—XVIII ст. и др. источникам. — Вильна. Т. 1, 1899.
  7. ↑ Акты издаваемые Виленскою археографическою комиссиею. Том XIX. Акты, относящіеся к исторіи бывшей Холмской єпархій. — Вильна, 1892. — С. 255.
  8. ↑ Хрусцевич Г. Город Холм. // ПРС, VII. — С. 34.
  9. ↑ Saładiak A. 1993, Pamiątki i zabytki kultury ukraińskiej w Polsce, Burchard Edition, — s.356
  10. ↑ Wawryniuk А. Leksykon miejscowości powiatu chełmskiego, Chełm: Starostwo Powiatowe, 2002, s. 25
  11. ↑ а б в г д е ж и к л м Kiełboń Cz. Dzieje cerkwi unickiej pw. Św. Mikołaja w Chełmie. // Lubelszczyzna. — Lublin, 1996. N2. — S. 87
  12. ↑ а б Ochrona zabytków. 1993. N2. — S. 180—185.
  13. ↑ Кубійович В. Українці в Генеральній Губернії 1939—1941 рр. — Чікаго, 1975.
  14. ↑ Kościół p.w. św. Mikołaja w Chełmie. CHEŁM 4 FREE (pl-PL) . 29 квітня 2017. Архів оригіналу за 12 квітня 2020. Процитовано 12 квітня 2020.
  15. ↑ Prozogo K. Chelm i okolice. Przewodnik, Warszawa: Sport i turystyka, — S.41
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Церква_святого_Миколая_(Холм)&oldid=40196480