Шезлонг (кушетка)

Симпосій, чоловіки напівлежать на кліне. Грецька фреска 475 р до н.е. на північній стінці «Гробниці нирця / пірнальника» з Національного археологічного музею в Пестумі, Італія.

Шезлонг XVIII століття в стилі рококо

Шезлонг кінця XIX століття

Шезлонг (фр. chaise longue — дослівно: стілець довгий; English pronunciation: /ʃeɪz_ˈlɔːŋ/; Французька транскрипція: [ʃɛzlɔ̃ɡ(ə)]) — різновид канапи у формі крісла з сидінням достатньо довгим, щоб можна було покласти ноги і відпочивати напівлежачи.

Американською англійською мовою деколи неправильно пишуть chaise lounge.

У сучасній французькій мові термін chaise longue може відноситися до будь-якого довгого стільця для відпочинку, такого як шезлонг. У Сполучених Штатах термін lounge chair також використовується для позначення будь-якого довгого стільця для відпочинку.

Походження

Вважається, що перші поєднання стільця і кушетки виникли в Стародавньому Єгипті. Найдавніші відомі моделі були зроблені з пальмових палиць зв'язаних мотузкою або сплетеними стрічками сиром'ятної шкіри. Пізніше єгипетські майстри почали застосовувати шипові з'єднання при виготовленні дерев'яних каркасів ліжок і облицьовувати ліжка слоновою кісткою або чорним деревом, багато прикладів таких меблів виявлені в гробницях 1-ї династії (3100-2890 до н.е.).

В Стародавній Греції на сімпосіях чоловіки напівлежали в різновиді кушетки кліне (грец. κλίνη — ложе, кушетка). Звичай греків сидіти за столом став змінюватися на розміщення напівлежачи на кушетці вже у 8-ому столітті до н.е.

Римляни також використовували кушетки, щоб лежати вдень і спати вночі. Розвинені з грецького прототипу, римські кушетки виготовлялись з ніжками різьбленими з дерева або відлитими з бронзи. Римляни також адаптувати крісло типу шезлонг для лат. accubatio / accubitio — лежання (під час їжі) і назвали його лат. accubitatio — ложе для застілля. У римських банкетах, зазвичай, використовувалися ложа розраховані на три особи, які розташовувались з трьох сторін стола в триклінії (їдальня в римському домі), таким чином на банкеті могло бути 9 людей. Римляни не практикували оббивати меблі тканиною, тому для кушеток використовувались зручні подушки, покривала і шкури тварин.

Сучасніші типи

На початку 18 століття у Франції вперше назва chaise longue застосовується до меблів з оригінальною функцією для півлежання з ногами покладеними на продовження крісла. На відміну від дивана і кушетки ці меблі не були різновидом ліжка, а складалися з крісла, до якого приставляли табурет.

Duchesse brisée

• Duchesse brisée (розбита / складна (складена) герцогиня французькою мовою): ця назва використовується, коли шезлонг складений з кількох частин: крісло і довгий ослінчик під ноги, або два крісла з табуретом між ними. Походження назви невідоме.

Портрет Жюлі Рекам’є (Julie Récamier) на шезлонгу названому на її честь, художник Жак-Луї Давід, 1800 р.

• Récamier або récamière має дві підняті вигнуті спинки на коротких сторонах і відкриті довгі сторони. Він іноді асоціюється зі стилем Французька Імперія (неокласичним). Названий на честь французької світської дами, господині модного салону Жюлі Рекам’є (1777-1849), яка відпочивала в елегантних позах на дивані такого роду. Форма рекам’є схожа на традиційне фр. lit bateau (дослівно ліжко-човен), але виготовлене для вітальні, а не для спальні.

Méridienne

• Méridienne (фр. méridienne, ж.р. (méridien, ч.р.) — полуденна лінія; географічний меридіан; відпочинок, сон (в полудень)) має високий підголівник, і нижчу частину для відпочинку ніг, з’єднані похилою частиною. Méridienne є асиметричною кушеткою. Вони були популярні у будуарах Франції на початку 19 століття. Назва цього типу шезлонга походить від його звичайного використання — відпочинку в середині дня, коли сонце знаходиться поблизу меридіана.

Сидіння La Chaise виготовлене зі скловолокна.

• La Chaise : модерний варіант шезлонга, об'єкт промислового дизайну створений в 1948 році сімейною парою американських дизайнерів Чарльзом і Рей Імз (англ. Charles and Ray Eames).