Будуар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Будуар у замку Шеверні (департамент Луар і Шер, Франція
Будуар імператриці Марії Олександрівни, Зимовий палац, Санкт-Петербург

Будуар (фр. boudoir) — невелика, вишукано мебльована і оформлена кімната (вітальня)[1]. Спочатку — вітальня заможної жінки (господині дому) для неофіційних прийомів[2].

Будуар можна вважати аналогом кабінету для чоловіка. Розміщувався зазвичай між салоном і спальнею. Виконував роль туалетної кімнати (тобто, місця для макіяжу тощо) і місця відпочинку хозяйки дому. Перші будуари виникли у французьких палацах в XVIII сторіччі. У той час з'явився і сам термін «будуар». Будуар історично склався як частина кімнат, що належать жінці, для купання, одягання. У пізніші періоди будуари використовували також для інтимних втіх. Будуари були повсюдно розповсюджені у періоди рококо, класицизму і романтизму. Мода на будуари протрималася до XIX сторіччя, хоча ще й на початку XX сторіччя вони були присутні у багатших апартаментах. В Україні будуари з'явилися в інтер'єрах палаців у кінці XVIII століття. Широкого розповсюдження набули у міських особняках другої половини XIX — початку XX століття.

2. Обстановка будуара.

3. Вишукана поличка або столик для косметики або прикрас юної дівчини або жінки.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Словарь иностранных слов, ГИИН, Москва, 1955, стр. 122
  2. Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеніцька О. А., «Архітектура», Короткий словник-довідник, Київ, «Будівельник», 1995, ст.54