Будуар
Будуа́р (фр. boudoir, від bouder — «сердитися», «дутися»; тобто «кімната для сердитих») — невелика, вишукано мебльована і оформлена кімната (вітальня) дівчини або жінки[1]. Спочатку — вітальня заможної жінки (господині дому) для неофіційних прийомів[2]. «Будуаром» також називалася обстановка будуару, вишукана поличка або столик для косметики або прикрас.
Будуар можна вважати аналогом кабінету для чоловіка. Розміщувався зазвичай між салоном і спальнею. Виконував роль туалетної кімнати (місця для макіяжу тощо) і місця відпочинку господині дому.
Перші будуари виникли у французьких палацах в XVIII сторіччі. У той час з'явився і сам термін «будуар». Будуар історично склався як частина кімнат, що належать жінці, для купання, одягання. У пізніші періоди будуари використовували також для сексу. Будуари були повсюдними у періоди рококо, класицизму і романтизму. Мода на будуари протрималася до XIX сторіччя, хоча ще й на початку XX сторіччя вони були присутні у багатших апартаментах.
В Україні будуари з'явилися в інтер'єрах палаців наприкінці XVIII століття. Широкого розповсюдження набули у міських особняках другої половини XIX — початку XX століття.
Посилання[ред. | ред. код]
- Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 249.
Примітки[ред. | ред. код]
| ||||||||||||||||||||||||||
