Шуша (фільм)
Шуша | |
|---|---|
| італ. Sciuscià | |
 Італійський постер до фільму | |
| Жанр | драма |
| Режисер | Вітторіо Де Сіка |
| Продюсер | Паоло Вільям Тамбурелла, Джузеппе Амато |
| Сценаристи |
|
| У головних ролях |
Аньєлло Меле Бруно Ортензі Еміліо Чиголі |
| Оператор | Анкізе Бріцці |
| Композитор | Алессандро Чиконьїні |
| Художники |
|
| Кінокомпанія | Societa Cooperativa Alfa Cinematografica |
| Дистриб'ютор | ENICd і Netflix |
| Тривалість | 93 хв. |
| Мова | італійська |
| Країна |
.svg){kind=small} Королівство Італія |
| Рік | 1946 |
| Дата виходу | 28 квітня 1946 (Рим) |
| IMDb | ID 0038913 |
| Рейтинг |
IMDb:  |
 Шуша у Вікісховищі | |
«Шуша» (італ. Sciuscià, [ʃuʃˈʃa]) — італійський фільм-драма 1946 року, поставлений режисером Вітторіо Де Сікою. Історично стрічка, разом з «Одержимістю» та «Рим, відкрите місто», стала одним з перших неореалістичних фільмів[1].
Сюжет[ред. | ред. код]
Рим, 1944 рік. Хлопчаки чистильники взуття, яких називають «шуша»,[К 1] на іподромі дивляться на перегони. Двоє з них — сироти Паскуале Маджі та його друг Джузеппе Філіпуччі — беруть участь в тестових забігах. Вони мріють накопичити гроші, щоб купити власного коня.
Одного разу на Тибрі хлопчики зустрічають Аттіліо, старшого брата Джузеппе, і його підозрілого на вигляд приятеля. За обіцяну винагороду Паскуале з товаришем погоджуються принести деяку контрабанду ворожці. Коли та розплатилася, несподівано з'являється Аттіліо зі своїми дружками. Прикинувшись поліцейськими, вони вимагають у жінки гроші.
Отримавши від Аттіліо обіцяну винагороду, Паскуале і Джузеппе купують коня. Проте їх упізнає обдурена ворожка і хлопчиків саджають в різні камери переповненої в'язниці для неповнолітніх. Джузеппе попадає під вплив дорослішого хлопчика Арканджелі. Отримавши від матері посилку, Джузеппе знаходить записку від боса Аттіліо, в якій той вимагає тримати рот на замку. Насилу передавши це послання Паскуале, обидва хлопчики домовляються не видавати призвідників. Але наглядачі хитрістю примушують Паскуале заговорити. Вони прикидаються, ніби б'ють Джузеппе в сусідній кімнаті; інший хлопчина кричить нібито від болю. Щоб зупинити тортури над товаришем, Паскуале називає імена дорослих. Почувши про це і не знаючи подробиць, Джузеппе називає свого друга зрадником. Щоб помститися він підкладає напилок в матрац Паскуале і видає його наглядачам. Старший ув'язнений хоче завадити примиренню друзів. Паскуале б'є його, той падає і сильно вдаряється головою.
На судовому процесі адвокат брата Джузеппе звалює всю провину на Паскуале: він сирота, що не має грошей, тож має право лише на призначеного адвоката, а той не встигає як слід вивчити справу і обмежується тим, що просить у суду поблажливості. Суд засуджує Джузеппе і Паскуале до одного і двох років в'язниці відповідно. Разом з ув'язненим Рікардо Джузеппе здійснює втечу під час кіносеансу. Їхню втечу виявили, через що у в'язниці виникає бунт, при придущенні якого затоптують на смерть одного з приятелів Паскуале.
Паскуале розповідає шефові поліції про утікачів і приводить поліцію туди, де може переховуватися його друг, — у стайню до Берсальєре. Там йому вдається втекти, і незабаром він знаходить Джузеппе і Рікардо, що скачуть на купленому коні через міст. Утікачі спішуються й Рікардо втікає, але Джузеппе залишається. Паскуале знімає ремінь і б'є ним свого колишнього друга, той падає з мосту і вдаряється головою об камінь. Паскуале, що ридає над тілом загиблого товариша, знаходить поліція.
У ролях[ред. | ред. код]
|
|
Знімальна група[ред. | ред. код]
- Автори сценарію — Чезаре Дзаваттіні, Серджо Амідеї, Адольфо Франчі, Вітторіо Де Сіка, Чезаре Джуліо Віола
- Режисер-постановник — Вітторіо Де Сіка
- Продюсер — Паоло Вільям Тамбурелла
- Композитор — Алессандро Чиконьїні
- Оператор — Анкізе Бріцці
- Монтаж — Нікколо Лаззарі
- Художники-постановники — Іво Баттеллі, Джуліо Ломбардоззі
Нагороди та номінації[ред. | ред. код]
| Список нагород та номінацій[3] | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Кінопремія | Дата церемонії | Категорія | Номінант(и) | Результат | Дж |
| Італійський національний синдикат кіножурналістів | 1946 | Найкращий режисер | Вітторіо Де Сіка | Перемога | |
| Національна рада кінокритиків США | 1947 | ТОП-10 фільмів | Шуша | Перемога | |
| Спільнота кінокритиків Нью-Йорка | 1947 | Найкращий фільм іноземною мовою | Шуша | 2-е місце | |
| Премія «Оскар» | 1948 | Почесна нагорода | Шуша | Перемога | |
| Найкращий оригінальний сценарій | Чезаре Дзаваттіні, Серджо Амідеї, Адольфо Франчі, Чезаре Джуліо Віола | Номінація | |||
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- У фільмі «Прощавай, Брейверман» (1968, реж. Сідні Люмет) четверо головних героїв хочуть подивитися «Шушу», афіша якого висить на шатрі.[4]
- У фільмі «Сплендор» (1989, реж. Етторе Скола) актори обговорюють «Шушу».[4]
Коментарі[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Жак Лурселль, 2009, с. 1182.
- ↑ Цікаві факти на сайті IMDb(англ.)
- ↑ Нагороди та номінації фільму Шуша на сайті IMDb (англ.)
- ↑ а б [Зв'язок з іншими фільмами на сайті IMDb (англ.). Архів оригіналу за 30 березня 2004. Процитовано 7 березня 2017. Зв'язок з іншими фільмами на сайті IMDb (англ.)]
Джерела[ред. | ред. код]
- Лурселль, Жак. Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 1. — С. 1181—1183. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
Шуша на сайті IMDb (англ.) 
(станом на 7.03.2017)- Шуша на сайті MYmovies.it (італ.)
(станом на 7.03.2017)
|
| |||||||
