Саламон Щасний
| о. Щасний (Фелікс) Саламон | |
|---|---|
| Народився |
28 квітня 1834 с. Комарники |
| Помер |
17 травня 1900 (66 років) с. Комарники |
| Громадянство |
 Австрійська імперія→.svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Національність | українець |
| Діяльність | фольклорист |
о. Щасний (або Фелікс) Саламон (28 квітня 1834, Комарники — 17 травня 1900, там же[1]) — греко-католицький священник, публіцист, український фольклорист.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 28 квітня 1834 року в Комарниках Турківського повіту на Львівщині в сім'ї місцевого пароха о. Василя Саламона (1799—1863)[1], який п'ять років перед тим отримав тут парафію. У 1842 році Щасного віддають на навчання в школу при Лаврівському монастирі. У 1846 році вступає на навчання в Самбірську гімназію. Сьомий і восьмий гімназійні класи закінчує у вищій гімназії Будапешта.
Перед юнаком постає питання вибору професії, і він вирішує його на користь сімейної традиції — вступає до Львівської духовної семінарії, а потім продовжує навчання ще й у Перемишльській семінарії. 22 листопада 1859 року Щасний одружується з дочкою пароха Городка Якова Стельмаха — Ганною. Відразу після цього в Перемишльському кафедральному соборі Святого Івана Хрестителя Щасний Саламон рукоположений владикою Григорієм Яхимовичем на священника. Здібному молодому священнослужителю пропонують залишитися в Перемишлі, та його тягне до рідної оселі, і в 1859 році він повертається в Комарники. У 1863 році, після смерті батька, приймає Комарничанську парафію[2].
Його душпастирство припало на роки, коли греко-католицький обряд намагалися латинізувати. Отець Щасний будував у селі церкву з іконостасом у капітальній стіні, щоб її неможливо було перетворити на костел. Володів п'ятьма мовами, але всі звіти викладав мовою руською, а не польською, за що сплачував штрафи. Навіть своє ім'я Фелікс він усюди писав не у латинській, а у слов'янській версії — «Щасний». Збіг імені й прізвища такий, що дослідники часто вважають прізвище Саламон — іменем, а ім'я Щасний — прізвищем.
Щасний Саламон робив дописи у газетах «Слово», «Новый Проломъ», «Русская Рада». Записав кілька тисяч пісень із Прикарпаття (Коломийського, Стрийського, Самбірського і Сяноцького повітів). Найкращі з них видав у збірнику «Коломыйки и шумки» (Львовъ, 1863, 1864), передруковані у 1878 Я. Головацьким у збірці «Народные песни Галицкой и Угорской Руси» з додатком п'яти нотних зразків[3].
19 лютого 1871 року з ініціативи пароха в селі було створено «Братство тверезості». Газета «Діло» писала в той час, що «парох Комарників отверезив цілу громаду». Сприяв парох і заснуванню каси, банку «Райффайзен», що боляче вдарило по прибутках євреїв-лихварів. Останні ж не полишали спроб помститися. Спершу спалили священнику дім 24 травня 1876 року. У 1878 році, коли отець поправляв своє здоров'я в купелях Любеня, йому в їжу підсипали отруту, проте Щасний вижив[2].
Родина Щасного Саламона: Щасний Саламон (гр. руський парох) з дружиною Анною з роду Стельмахов мав сина (благородного господаря у с. Комарники) Нестора Саламона. (ЦДІАЛ Фонд 201 Опис 4 а Справа 7507 Стор. 72. Запис 106).
Дружиною Нестора Саламона (сина Саламона Щасного) була Зенона-Варвара (донька Людвика Лопушанського - чиновника магистратського в Дрогобичі і Марії з роду Скобельських).
25 січня? 1903 року в Комарниках у будинку № 150 народилась донька Нестора та Зенони-Варвари, яку назвали Анною. При миропомазанні дитині дано ім'я: Мария-Зофія. Охрестив 2 січня 1903 року Михаіл Ільницький. Святу тайну Хрещення доповнив і миропомазав Кир Андрій Шептицький - митрополит львівський 08 березня 1924 року у Львові у монастирі с.с. Василіанок при вступленні до монастиря. (ЦДІАЛ Фонд 201 Опис 4 а Справа 7507 Стор. 24).
18 вересня 1904 року в Комарниках у будинку № 150 народилась донька Нестора та Зенони-Варвари, яку назвали Марією. Хрестили Марію 25 вересня 1904 року у греко-католицькій вірі.
Бібліографія та публіцистика[ред. | ред. код]
- Коломыйки и шумки[недоступне посилання з липня 2019] — Львовъ, 1864.
- Komarniki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : nakł. Filipa Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, 1880—1914. — T. VI. — S. 299—301.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- У 1867 р. за порадою і сприянням отця Саламона «Шематизм Перемишльської єпархії», який до того друкувався виключно латинською, був вперше надрукований українською.
- У 1869 році під час тяжкої хвороби отець Щасний перестав голити бороду. За це підпав гострій критиці з боку світської і духовної влади. В автобіографії він писав, що «боровся за нікчемну бороду з двома деканатами, трьома єпископами, п'ятьма старостами і трьома намісниками краю понад 16 років»[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Блажейовський Д. Історичний Шематизм Перемишльської Єпархії… ― С. 826.
- ↑ а б Комарницький В. Подвижництво Василя Щасного Саламона [Архівовано 2015-04-02 у Wayback Machine.] // Мандрівець. — 2008. — № 2. — С. 38—41.
- ↑ Кляшторна Н. Карпатська сага про втрачене щастя Щасного та його нащадків // Україна молода. — № 145 (за 09.08.2005).
- ↑ Комарницький В. Подвижництво Василя Щасного Саламона [Архівовано 2015-04-02 у Wayback Machine.]… — С. 40.
Література[ред. | ред. код]
- Блажейовський Д. Історичний Шематизм Перемишльської Єпархії з включенням Апостольської Адміністратури Лемківщини (1828—1939). ― Львів : Каменяр, 1995. ― 1008 с.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.. Словникова частина. — Т. 10.
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — 848 с. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.] — С. 663.
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 664—665.
|
