Щ-402

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Щ-402
Схема підводного човна типу «Щука»
Під прапором  Військово-морський флот СРСР
Порт приписки Полярний
Спуск на воду 28 червня 1935 року
Виведений зі складу флоту 4 червня 1936 року
Сучасний статус 21 вересня 1944 року затоплена внаслідок помилкової атаки радянського торпедоносця A-20 «Бостон»
Проєкт
Тип ПЧ Торпедний ДПЧ
Розробник проєкту ССЗ № 189, Ленінград
Основні характеристики
Швидкість (надводна) 14 вузлів (24 км/год)
Швидкість (підводна) 8,1 вузол (15 км/год)
Робоча глибина занурення 75 м
Гранична глибина занурення 90 м
Автономність плавання 20 діб
Екіпаж 37
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ) 58,8 м
Ширина корпусу найб. 6,2 м
Середня осадка (по КВЛ) 4,0 м
Водотоннажність надводна 584 т
Озброєння
Торпедно-
мінне озброєння
4 носових та 2 кормові ТА калібру 533-мм (10 торпед)
ППО 2 × 45-мм напівавтоматичні гармати 21-К
2 зенітні кулемети «Максим»
Щ-402. Карта розташування: Норвегія
Щ-402
Щ-402
Район загибелі Щ-402

Щ-402 — радянський дизель-електричний підводний човен серії X, типу «Щука», що входив до складу Військово-морського флоту СРСР за часів Другої світової війни. Закладений 4 грудня 1934 року на верфі ССЗ № 189, у Ленінграді під будівельним номером 254. 28 червня 1935 року спущений на воду. 4 червня 1936 року введений до складу сил флоту, 29 вересня 1936 року увійшов до складу Балтійського флоту. 28 травня 1937 року човен розпочав перехід Біломорсько-Балтійським каналом разом з однотипними човнами Щ-313, Щ-315, Щ-316 до арктичних портів СРСР. 30 червня 1937 року включений до складу Північного флоту[1].

Історія служби[ред. | ред. код]

У лютому 1938 року спільно з підводними човнами Щ-404, Д-3 «Червоногвардієць», есмінцем «Карл Лібкнехт», криголамними пароплавами «Мурман», «Таймир» і судном «Мурманець» брав участь в операції з порятунку радянської науково-дослідницької арктичної станції «Північний полюс».

18-29 квітня 1939 року Щ-402 спільно з підводними човнами Щ-403, Щ-404 і Д-2 «Народоволець» забезпечував безпосадочний політ літака «ЦКБ-30» (який носив власне ім'я «Москва»; прототип бомбардувальника ДБ-3) екіпажу В. К. Коккінакі в Північну Америку за маршрутом Москва — Новгород — Гельсінкі — Тронгейм — Ісландія — мис Фарвель — острів Міскоу.

За час радянсько-фінської війни човен здійснив три патрулювання поблизу норвезьких берегів, ніс дозорну службу біля Фінляндії в Баренцевому морі і на підступах до півострова Рибальський, але в бойових діях участі не брав.

На 22 червня 1941 року ПЧ входив до складу 3-го дивізіону бригади підводних човнів Північного флоту. У роки війни здійснив 15 бойових походів, потопив німецький сторожовий корабель NM01 «Vandale» і каботажний пароплав «Вестеролен» водотоннажністю 682 тонни. Хоча за радянськими даними Щ-402 потопив 12 кораблів і суден противника.

3 квітня 1942 року Щ-402 за бойові подвиги нагороджений орденом Червоного Прапора[2], а 25 липня 1943 року — удостоєний звання гвардійського ПЧ.

21 вересня 1944 року в 6:42 екіпаж літака-торпедоносця A-20 «Бостон» атакував в 5,5 милях на північ від мису Слеттнес біля Ґамвіка в Баренцевому морі невідомий підводний човен, помилково прийнявши його за німецький і всупереч категоричному наказу не атакувати будь-які підводні човни в цих водах. Загинуло 45 членів екіпажу. Щ-402 став останнім підводним човном Північного флоту, який загинув за часи Другої світової війни. Точне місце достеменно досі не встановлено, тому існують інші версії загибелі човна.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски
Джерела
  1. «Щ-402». Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 3 травня 2021.
  2. «О награждении Орденом Красного Знамени эскадренного миноносца «Беспощадный», подводных лодок «М-172», «Щ-402» и «Щ-421»» от 3 апреля 1942 года [Архівовано 11 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1942. — 24 апреля (№ 13 (172)). — С. 1.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • А. В. Платонов. Энциклопедия советских подводных лодок 1941—1945. — М.: АСТ, 2004. — 592 с. — 3000 экз. — ISBN 5-17-024904-7.(рос.)
  • Морозов М. Э., Кулагин К. Л. «Щуки». Легенды Советского подводного флота. — М.: Яуза, Эксмо, 2008. — 176 с. — (Арсенал коллекция). — ISBN 978-5-699-25285-5.