Щ-213

Щ-213



Під прапором	СРСР
Порт приписки	Севастополь
Спуск на воду	13 квітня 1937
Виведений зі складу флоту	жовтень 1942
Проєкт
Тип ПЧ	Середній дизель-електричний підводний човен
Основні характеристики
Швидкість (надводна)	14 вузлів (22-27 км/год)
Швидкість (підводна)	8,5 вузлів (16 км/год)
Робоча глибина занурення	м
Гранична глибина занурення	90 м
Автономність плавання	20 діб
Екіпаж	41 особа
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ)	57 м
Ширина корпусу найб.	6,2 м
Середня осадка (по КВЛ)	3,9 м
Водотоннажність надводна	578 т
Озброєння
Артилерія	Дві 45-мм/46 21-К гармати (1000 набоїв) або 37-мм гармати чи 12,7-мм кулемети.
Торпедно- мінне озброєння	Носові: 4 ТА калібру 533-мм, кормові 2 ТА калібру 533-мм (10 торпед)
ППО	2 кулемети

Щ-213 — радянський дизель-електричний торпедний підводний човен часів Другої світової війни типу «Щука», Х серії.

Історія[ред. | ред. код]

Човен побудований на заводі імені 61 комунара у Миколаєві; закладено — 4 грудня 1934 року, спущено на воду — 13 квітня 1937 року, передано на озброєння Чорноморському флоту 31 жовтня 1938 року.

Командири човна:

Ларичев Д. Т. (березень 1938 — липень 1939)
ст. лт. Денежко Дмитро Митрофанович (липень 1939 — 24 березня 1942, вбитий в Туапсе під час авіанальоту)
кп-лт. Ісаєв Микола Васильович (24 березня 1942 — жовтень 1942, загинув разом з екіпажем)^[1]

За часів Другої світової війни човен виконав 7 бойових походів:

7 вересня 1941 — 24 вересня 1941
31 жовтня 1941 — 20 листопада 1941
19 грудня 1941 — 7 січня 1942
20 лютого 1942 — 11 березня 1942
7 червня 1942 — 24 червня 1942
29 червня 1942 — 7 липня 1942 Транспортний рейс в Севастополь.
28 вересня 1942 — пропав безвісти.

Виконав 4 торпедні атаки випустивши 4 торпеди і одну артилерійську, підтверджено потоплення турецької парусно-моторної шхуни «Чанкая» (164 брт, без прапора) 23 лютого 1942 року 18 миль північно-західніше Босфору.

Струма[ред. | ред. код]

Струма (469 брт) було болгарським судном, котре плавало під панамським прапором на замовлення сіоністських організацій з Румунії для перевезення румунських євреїв до Палестини. По дорозі, двигуни корабля вийшли з ладу і турецький військовий буксир відбуксирував його в Стамбульську гавань. Там, Струма перебувала під наглядом поліції в порту протягом 71 дня. Зійти пасажирам на берег не дозволялося^[2]. На борту судна було 10 членів екіпажу і 763—769 переселенців (за різними даними). Їжу пасажири отримували, від працівників Червоного Хреста і від єврейської діаспори Стамбула, зокрема від турецького громадянина на ім'я Симон Брід.

Нарешті, наприкінці лютого 1942 року, після переговорів з британським урядом про долю пасажирів, які здавалося заходять у глухий кут, представники турецької влади сіли на «Струму», підняли якір і відбуксирували судно, без працюючого двигуна, радіозв'язку і без достатнього запасу харчів, назад в Чорне море. Наступного ранку, 24 лютого 1942 року, «Струма» затонула у 14 милях на північний схід від Босфору через внутрішній вибух. Вижили від 3 до 10 членів екіпажу (за різними даними) і переселенець Давид Столяр (19-річний уродженець Бессарабії). Мабуть екіпаж покинув судно ще до вибуху. Спочатку повідомлялося, що корабель був потоплений плаваючою міною, але в 1960-х роках з'явилася інформація, що на радянському флоті діяв таємний наказ топити всі судна супротивників і нейтральних країн в Чорному морі, щоб зменшити потік стратегічних матеріалів в Третій Рейх. Тому почали звинувачувати в потоплені «Струми» підводний човен Щ-213 Чорноморського флоту СРСР, бо він за день перед тим 23 лютого 1942 року потопив турецьку парусно-моторну шхуну «Чанкая» (без прапора) артилерійським вогнем у 18 морських милях на північний захід від Босфору.^[3]

24 лютого 1942 року о 10 год 45 хв човен Щ-213 виконав торпедну атаку невпізнаного транспорту в точці 41 ° 22' с.ш./29 ° 13' с.д. (транспорту тоннажем 7000 т, атака з підводного положення однією торпедою з відстані 6 каб. (1100 м)), через 1 хв. пролунав вибух, при огляді в перископ спостерігалася потоплення судна.

Але існують суттєві розбіжності між місцем атаки і точкою знаходження судна з переселенцями. «Струма» не мала ходу, в той час, як по донесенню Д. М. Денежко, в момент пострілу виявлений 7000-тонний транспорт йшов з 3-вузловою швидкістю (кут випередження при пострілі був виставлений у 13,5 градусів, що в разі непорушності цілі привело би до неминучого промаху — торпеда пройшла б за 1,5 каб. (270 м) від носа судна, що мав всього 46 м в довжину і 469 брт. Д. М. Денежко спостерігав над атакованим судном болгарський прапор, в той час, як «Струма» плавала під панамським прапором. Не можна повністю виключити того, що човен Щ-213 атакував інше болгарське судно, а «Струма» загинула від підриву на плаваючій міні. Або донесення командира Щ-213 було підмінено вже пізніше, після його смерті на базі в Туапсе вже 24 березня 1942 року. Потрібно також враховувати, що радянські підводні човни хоч і запливали в територіальні води Туреччини, але там ніяких суден не атакували, аби не провокувати втягнення цієї країни у війну на стороні Третього Рейху.

Останній бойовий похід Щ-213[ред. | ред. код]

28 вересня 1942 року. Бойовий похід. В 00 год..01 хв. вийшов у район Портіцкого гирла (позиція № 45). Надалі на зв'язок не виходив і в базу не повернувся. На ПЧ перебувало 43 людини. За планом повинен був залишити позицію 14 жовтня і прибути в Батумі 18 жовтня. Висувалися можливі версії загибелі:

з 30 вересня до 14 жовтня, підрив на мінах румунських загороджень S-20, S-21, S-22, S-23 або підрив на плаваючих мінах,
14 жовтня атака німецького БО «Ксантен» і 2 МТЩ в 5,5 милях на схід від Портіцкого рейду (німецький БО перед цим був нібито атакований ПЧ в точці 44 ° с.ш./29 ° 05 с.д. — 1 торпеда пройшла в 10 м від його корми) або підрив на міні,
помилка особового складу або відмова техніки.

Румунсько-голландські члени Клубу водолазів з дослідження Чорного Моря анонсували у вересні 2010, що вони знайшли потоплений Щ-213 в точці близько шести миль (10 км) від румунського порту Констанци і, на глибині 30 м. Команда знайшла човен ще у 2008 році але ще два роки було затрачено на визначення назви човна, на його ідентифікацію.^[4]

Проблема полягала в тому, що потоплений човен був повністю покритий морськими мушлями, мулом і рибальськими сітями, — сказав голландський водолаз Гаррі Беккер. Підводний човен знаходиться в східній частині північної мінної загорожі, виставленої румунами навколо Констанци в середині червня 1941 року. Причина загибелі — підрив на міні, епіцентр пошкоджень — кормова частина і огородження рубки.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Г. И. Ванеев «Черноморцы в Великой Отечественной войне» Военное издательство Министерства обороны СССР, М., 1978
↑ Notorious World War II sub discovered, The Cotton Boll Conspiracy, 09/27/2010
↑ UBoat.net, ShCh-213. Архів оригіналу за 28 жовтня 2010. Процитовано 31 грудня 2012.
↑ Betasom, Il Relitto Del Sch 213 Identificato Nel Mar Nero, Sept. 13, 2010. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 14 квітня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]

Eintrag von ShCh-213 bei uboat.net [Архівовано 28 жовтня 2010 у Wayback Machine.] (англійська).
Verlustdatenbank der sowjetischen U-Boote in der Chronik des Seekrieges 1939—1945 der Bibliothek für Zeitgeschichte der Württembergischen Landesbibliothek [Архівовано 1 квітня 2013 у Wayback Machine.] (німецька).
www.hutko.net. ПОДВОДНАЯ ЛОДКА НА ДНЕ ЧЕРНОГО МОРЯ. YouTube.com. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 22 травня 2012.

Література[ред. | ред. код]

Широкорад А. Б. «Корабли и катера ВМФ СССР 1939—1945гг.», Харвест, Минск, 2002г.
Бережной С. С. «Корабли и суда ВМФ СССР 1928—1945гг.», Военное издательство, Москва, 1988г.
Платонов А. В. «Советские боевые корабли 1941—1945гг.», ч.3, Альманах «Цитадель», Санкт-Петербург, 1998г.
Морозов М. Э. «Подводные лодки ВМФ СССР в Великой Отечественной войне 1941—1945гг.», ч.2, Стратегия КМ, 2003г.
Дмитриев В. И. «Советское подводное кораблестроение», Военное издательство, Москва, 1990г.
Ничик Ю. М., Захар В. Р. «Подводные силы Черноморского флота», Таврида, Симферополь, 2004г.
Римкович В. П. «Подводные лодки на Черном море», Исма-Инвест, Одесса, 2000г.
Голосовский П. З. «Проектирование и строительство подводных лодок» (очерки по истории ЛПМБ «Рубин»), Т.2, Ленинград, 1979г.
Платонов А. В., Лурье В. М. «Командиры советских подводных лодок 1941—1945гг.», Галея-Принт, 1999г.
Гусев А. Н. «Советские подводные лодки 1922—1945гг.», ч.1, Галея Принт, Санкт-Петербург, 2004г.
Кулагин К. Л. Морозов М. Э. «Подводные лодки типа „Щ“ Х и Х-бис серии», Морская коллекция, № 4, 2002г.
Тарас А. Е. «Подводные лодки второй мировой войны», Харвест, Минск, 2004г.
Мужеников В. Б. «Аварии и катастрофы подводных лодок», ч.2, Галея Принт, Санкт-Петербург, 2005г.
Ковалев Э. А. «Короли подплава в море червоных валетов», Центрполиграф, Москва, Санкт-Петербург, 2006г.
Franz Kurowski: Krieg unter Wasser. U-Boote auf den sieben Weltmeeren 1939—1945. Düsseldorf/Wien 1979, S. 189f.