Пароплав

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Пароплав — судно, що приводиться в рух паровою машиною або паровою турбіною (останні також називають турбоелектроходами).

Пароплави з паровою машиною можуть оснащуватися грібними колесами або грібними гвинтами. Грібний гвинт у пароплавів встановлюється на одному валу з паровою машиною. У пароплавів з турбіною грібний гвинт частіше приводиться через редуктор або через електричну передачу (проте на перших турбоелектроходах використовувалися спеціальні тихохідні турбіни, що працювали безпосередньо на грібний гвинт; такі тихохідні турбіни використовуються також на сучасних атомних підводних човнах для зниження шумів).

Творцем першого пароплава вважається Роберт Фултон. У 1807 році він побудував корабель з грібним колесом «Клермонт», який здійснював рейси по річці Гудзон від Нью-Йорка до Олбані з швидкістю близько 5 вузлів (9 км/год). У 1819 році американське судно «Саванна» з грібними колесами вперше перетнуло Атлантичний океан, проте більшу частку шляху корабель пройшов під вітрилами, які ще довго зберігалися на пароплавах як допоміжна сила.

З переходом від грібних коліс до грібних гвинтів ходові якості пароплавів сильно покращились. Це призвело до того, що на початок XX століття такі судна практично повністю витіснили на морі парусні.

ККД пароплавів з паровою машиною (побудованих в 1950-і роки), складає 20-25 %; у турбоелектроходів 30-35 %.

Будівництво пароплавів тривало до 1950-х років. Наприклад, в СРСР останньою серією річкових пароплавів став тип «Йосип Сталін» (пізніше перейменований на «Рязань»). Пароплави цього типа будувалися до 1959 року.