Яніс Клідзейс

Яніс Клідзейс
латис. Jānis Klīdzējs
Народився	6 травня 1914(1914-05-06) Сакстагальска волость, Режіцький повіт
Помер	2 травня 2000(2000-05-02) (85 років) Каліфорнія, США
Громадянство	Латвія
Діяльність	письменник, прозаїк, поет, есеїст
Alma mater	Латвійський університет Каліфорнійський університет
Знання мов	латиська і латгальська
Нагороди	Орден Трьох зірок

Яніс Клідзейс (латис. Jānis Klīdzējs; *6 травня 1914, Сакстагальска волость, Режіцький повіт — †2 травня 2000, Каліфорнія, США) — латвійський письменник. Почесний член Латвійської академії наук.

Біографія

У 1933 закінчив Резекненське комерційне училище. Потім вивчав сільськогосподарські науки в Латвійському університеті.

З 1944 жив в еміграції: в Німеччині, з 1950 — в США, в тому числі з 1953 — в Каліфорнії, на березі Тихого океану.

У США закінчив Каліфорнійський університет в Берклі, отримав ступінь магістра клінічної соціології, працював у психіатричній лікарні, викладав в університеті.

Помер в 2000 в Каліфорнії (США).

У 2008 урни з прахом Яніса Клідзейса і його дружини Емілії були перевезені з США в Латвію і поховані на кладовищі Кантініекської волості Резекненського краю.

Творчість

Клідзейс — автор 24 книг, в тому числі 10 романів, 12 збірок оповідань, 2 збірок есе.

Основна тема його творів — Латгалія, долі її людей, надія на відродження рідного краю.

Тільки дві книги автора були написані в Латвії. Люди старшого покоління пам'ятають Клідзейса по пісням «Брунаціте» («Кареглазка») і «Латгола».

Дебютував в 1931 в журналі «Саул», що виходив латгальською мовою, з віршем «Історія». Перший роман молодого автора «Jaunieši» був опублікований в 1939.

Популярність прийшла до Яніса після виходу в 1991 на екрани першого художнього фільму латгальською мовою «Дитя людське», знятого за його однойменним романом, виданим в 1956. Як перший фільм латгальською мовою занесений в Книгу рекордів Гіннесса, удостоєний головного призу «Великий Крістап» в Латвії, Гран-прі на міжнародному фестивалі в Сан-Ремо, 2-го місця на міжнародному фестивалі дитячих фільмів в Чикаго, премії Ватикану.

У своїй автобіографії Клідзейс писав:

«Я — письменник. Соціологія — моє захоплення. Але, практикуючи в психіатричній лікарні, я пройшов другий університет. Ця практика мені дала натхнення і матеріал для письменницької роботи. Ні, Я не лікар. Я міг би себе назвати лікарем душ»

— З інтерв'ю Яніса Клідзейса, 1992

.

Метою творчості Яніса Клідзейса, як вважають фахівці, було «поставити літературу Латгалії поруч з іншою латиською літературою, зобразити латиша Латгалії таким, яким він був насправді, а не його карикатуру, як це робилося в багатьох роботах латиських письменників …»

Твори

• Gōjputnu dzīsme (1943)
• Upe plyust (1945)
• Mīlētāji un nīdēji (1946)
• Cilvēki uz tilta (1948)
• Grēks uz pusēm (1951)
• Viņas un viņi (1954)
• Dženitors (1955)
• Дитя человеческое (1956)
• Sniegi (1963)
• Dzīvīte, dzīvīte (1967)
• Debešu puse (1968)
• Tās balsis, tās balsis (1973)
• Ievainotā dzīve (1976)
• Dzīvīte, dzīvīte šūpojos tevī (1979)
• Laidiet, laidiet, laidiet! (1984)
• Satikšanās Rīgā (1989)
• Seši kalni (1991)
• Dāvātās dvēseles (1986)
• Bārenis (1995)
• Zilie kalni (1960)
• Pajumte (1948)
• Otrais mūsos (1957)
• Prezidents un Latvijas paaudze (1975)

Нагороди

• Орден Трьох зірок
• Лауреат багатьох літературних премій

Посилання

• Jānis Klīdzējs(латис.)
• Neraudi, ja nepārnākšu (1990)
• Eņģelīši nav miruši (1993)
• Gribējās saullēkta (1995)