Ватикан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ватикан
'Status Civitatis Vaticanae
Stato della Città del Vaticano'

Прапор Ватикану Герб Ватикану
Прапор Герб
Гімн: «Inno e Marcia Pontificale»
Розташування Ватикану
Столиця фактично є містом-державою у місті
41°54′ пн. ш. 12°27′ сх. д. / 41.900° пн. ш. 12.450° сх. д. / 41.900; 12.450
Офіційні мови Латина
Державний устрій
 - Папа Франциск I
 - Держсекретар Кардинал Тарчізіо Бертоне
Незалежність від Італії 
 - Латеранські угоди 11 лютого 1929 
Площа
 - Загалом 0,44 км² (232)
Населення
 - оцінка 2007 р. 800 (220)
 - Густота 1780/км² (6)
Валюта Euro (€)3 (EUR)
Часовий пояс  (UTC+1)
 - Літній час (UTC+2)
Домен інтернету .va
Телефонний код +39 (Італія)

Ватика́н або Святі́йший Престі́л, ще також Апо́стольська Столиця (лат. Status Civitatis Vaticanae, італ. Stato della Città del Vaticano) — резиденція Папи Римського, територія Святійшого Престолу (Престолу Святого Петра), центрального органу Католицької Церкви. Найменша у світі незалежна держава, анклав посеред Риму в Італії.

Для християн Ватикан набув значення ще на зорі християнства у зв'язку з тим, що, згідно з переказами, саме там у 67 р. н. е. був розп'ятий св. Петро [1], [2].

Розташований на Ватиканському пагорбі (Mons Vaticanus), що отримав свою назву ще у дохристиянські часи, і на Ватиканських полях (північніше від пагорба, на якому побудовано базиліку Святого Петра, Сікстинську капелу і Ватиканські музеї).

Ватикан — це також адміністративна організація, яка допомагає йому управляти Церквою (вона також має назву Римська Курія).

Ватикан відомий своїм малярством і архітектурою, його найзнаменитіша споруда — базиліка Святого Петра, побудована на гробі першого Папи. Базиліка Святого Петра, проте, не є головним храмом. Головний храм Риму — базиліка Святого Івана на пагорбі Латеранум (Латеранському пагорбі). Саме звідси Папа керував Церквою в добу Середньовіччя.

Найвизначнішим твором мистецтва є фрески Сикстинської каплиці роботи Мікеланджело. Упродовж століть було зібрано величезну мистецьку колекцію, яка тепер експонується у Ватиканському музеї.

Іншою перлиною Ватикану є його бібліотека.

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Ватикану

В античності територія Ватикану (лат. ager vaticanus) не була заселена, оскільки в Стародавньому Римі це місце вважалося святим. У 326 році, після приходу християнства, над гіпотетичною гробницею святого Петра була споруджена базиліка Костянтина і з тих пір це місце стало заселятися.

Папська держава, утворена у VIII столітті при підтримці Карла Великого на підставі легенди про Константинів дар, проіснувала у досить великих розмірах до 1870, коли утворилася сучасна держава Італія, а Рим став її столицею. На момент найвищого розквіту на початку 16-го століття папська держава включала в себе герцогства Падую, П'яченцу, Модену, Романью, Урбіно, Сполето і Кастро, Анконську Марку та провінції Болонью, Перуджу і Орвіетано.

У 1929 відновлена після Латеранської угоди Муссоліні з папою Пієм ХІ в нинішніх розмірах. 7 червня 1929 була ратифікована угода між Італією і Святим престолом, відповідно до якої утворилася держава Ватикан і опублікована конституція цієї країни.

Сучасність[ред.ред. код]

Зараз Ватикан — самостійна держава-місто і центр Римо-католицької церкви, резиденція її голови Папи Римського, розташована в західній частині Риму. Територія — 0,44 км². Число постійних жителів Ватикану становить приблизно 800 чоловік, 450 з яких носять духовний сан.

Офіційна мова — латинська, використовується виключно в офіційних друкованих документах Ватикану і в ході богослужінь. У дипломатичному листуванні використовується французька. Повсякденними і розмовними за частотою вживання є італійська, іспанська, англійська, німецька і французька мови. Грошова одиниця — євро. За угодою з урядом Італії від 29 грудня 2000 у обмежених масштабах Папська держава чеканить також власну монету — ватиканський євро, призначений в основному для нумізматів. Обсяг випуску ватиканських євро не повинен перевищувати одного мільйона на рік.

Форма управління — теократична монархія. Глава держави — Папа Римський. Всі жителі Ватикану після виповнення восьми років приносять присягу папі. Папі належить верховна законодавча, виконавча і судова влада.

Ватикан підтримує дипломатичні відносини з 178 державами і є постійним спостерігачем при ООН з правом голосування.

Географія[ред.ред. код]

Офіційний план Ватикану (з додатку до Латеранських угод). На плані кольорами позначені: темно-сірий - територія міста-держави Ватикан; світло-сірий - територія міста-держави Ватикан, за підтримання правопорядку на якій відповідає Італія. Ця територія може бути в будь-який момент закрита для публіки та італійської поліції для проведення особливих церемоніальних заходів; червоний - невелика смуга (3 м в ширину і 60 м в довжину) поруч з північної колонадою собору Святого Петра, що є, згідно з Латеранськими угодами, територією Італії і перебуває в італійській юрисдикції. Цей факт був предметом суперечок на спільній ватикансько-італійській комісії, що існувала до 1932 року для уточнення формулювань Латеранських угод. Однак, оскільки рішення комісії мали рекомендаційний характер, Італія відмовилася визнавати результати дискусії і залишила смугу землі вздовж колонади за собою; обведене синім - територія Італії, що знаходиться у володінні Святого Престолу. Територія має екстериторіальний статус, італійське право на неї не поширюється; також - територія в південній частині плану (ліворуч) зафарбована світло-сірим помилково і є територією Італії.

Ватикан, одна з європейських мікрокраїн, розташований на Ватиканському пагорбі в західно-центральній частині Риму, на кілька сотень метрів на захід від річки Тібр. Її кордони — 3,2 кілометра, знаходиться в межах Італії.Це оборонна споруда, побудована в давнину для захисту Папи від вторгнення ззовні. Ситуація є суперечливішою у знаменитому Сквері Святого Петра (Peter's Square) перед Базилікою Петра (Peter's Basilica), де межі кордону в безпосередній близькості від еліпса утвореного колонадою Берніні (Bernini 's colonnade), саме тут розповсюджується юрисдикція муніципальної римської поліції, на яку й була покладена охорона порядку в цій частині. Ватикан є найменшою суверенною державою у світі, площею в 0,44 квадратних кілометри — 44 га, 110 акрів.Число постійних жителів Ватикану становить приблизно 800 чоловік, 450 з яких носять духовний сан.


Клімат Ватикану так само, як і в Римі; помірний, середземноморський клімат з м'якою, дощовою зимою в період з вересня до середини травня і спекотним, сухим літом з травня по серпень. Відмічаються деякі місцеві особливості, в основному, туман і роса.

У липні 2007 року Ватикан погодився стати першою вуглецево-нейтральною державою. Вони планують здійснити це шляхом заліку викидів двоокису вуглецю, завдяки створенню Лісового масиву Ватикану, який був подарований папській консисторії урядом та громадою в Угорщині[3].

Населення[ред.ред. код]

Докладніше у статті Населення Ватикану

Практично все населення Ватикану - піддані Святого Престолу (підданства Ватикану не існує), що мають паспорт (даний паспорт володіє дипломатичним статусом Святого Престолу, вказує на приналежність до мешканців Апостольської Столиці (Ватикану) і видається Державним Секретаріатом) і є служителями Католицької Церкви.

Станом на 31 грудня 2005 року з 557 підданих Святого Престолу 58 - кардинали, 293 людини мають статус духовенства і є членами Папських представництв, 62 людини - інші представники духовенства, 101 - член швейцарської гвардії, а решта 43 - миряни. У 1983 році у Ватикані не зареєстровано жодного новонародженого. Трохи менше половини, 246 громадян, зберегли своє перше громадянство. Громадянство у Ватикані не успадковується і не може бути надбане в силу народження в державі. Воно може бути отримано тільки на основі служіння Святому Престолу та анулюється у разі припинення трудової діяльності у Ватикані[4].

Стаття 9 Латеранського договору 1929 року між Ватиканом та Італією свідчить, що якщо особа перестає бути громадянином Ватикану і не має громадянства якої-небудь іншої держави, їй надається італійське громадянство.

Етнічно більшість з громадян Ватикану італійці, за винятком членів швейцарської гвардії. До «денного» населення Ватикану відносяться також близько 3000 працюючих там італійців, але вони живуть за межами держави.

У 2005 році у Ватикані було зареєстровано 111 шлюбів.

Політична система[ред.ред. код]

Ватикан - абсолютна теократична монархія, керована Святим Престолом. Сувереном Святого Престолу, в руках якого зосереджені абсолютна законодавча, виконавча і судова влада, є Папа Римський, що обирається кардиналами на довічний термін. Після смерті Папи і під час конклаву аж до інавгурації нового Папи його обов'язки виконує камерленго.

Влада[ред.ред. код]

Ватикан
Велика Британія

Стаття з серії:
Політика та уряд Ватикану


Папа Римський


Конституція


Виконавча влада


Законодавча влада


Судова влада


Вибори


Див. також

Портал:Католицтво


Інші країни

Головою виконавчої влади є Державний секретар.

Ватиканом керує адміністративний орган - призначувана Святим Престолом Папська Комісія, на чолі з губернатором (комісія призначається на 5-річний термін). Головним адміністративним органом Святого престолу (Практичне керівництво релігійною, політичною та господарською діяльністю) є Римська курія. Згідно з конституціями «Regimini Ecclesiae Universae» (1968 рік) і «Pastor Bonus» (1988 рік) адміністрація католицької церкви і Ватикану складається з кількох відомств. Виконанням рішень Папи і координацією діяльності Римської курії займається Державний секретаріат. Його голові - Державному секретарю - надані всі повноваження в області світського суверенітету; фактично він виконує обов'язки прем'єр-міністра. З 2006 року державний секретар - кардинал Тарчізіо Бертоне.

Вищі консультативні органи - Вселенський собор, колегія кардиналів і єпископський синод.

У складі Державного секретаріату діють, зокрема, секції з загальних питань (внутрішніх справах) та у зв'язках з державами (закордонних справ).

Інші органи католицької церкви і Ватикану: дев'ять конгрегацій, або дикастерій (міністерств), 11 папських комісій; бюро; Апостольська бібліотека та інші установи. Юридичні інстанції - Вищий церковний суд, Вищий трибунал Апостольського суду і місцевий трибунал. Порядок підтримує папська гвардія, що складається зі швейцарських гвардійців.

Економіка[ред.ред. код]

Ватикан має некомерційну планову економіку. Джерела доходів - в першу чергу пожертвування католиків усього світу. Прибуток в 2003 році склав 252 мільйона доларів США, витрати - 264. Крім того, великі доходи приносить туризм (продаж поштових марок, ватиканських монет євро, сувенірів, плата за відвідування музеїв). Велику частину робочої сили (обслуговуючий персонал музеїв, садівники, двірники і так далі) становлять громадяни Італії.

Ватиканський євро[ред.ред. код]

Ватикан входить до єврозони з 1999 року. Як будь-яка інша держава, що офіційно входить до єврозони, Ватикан має власний дизайн аверсу монет: на ньому зображується портрет правлячого (на момент карбування) Папи Римського2006 року — з Бенедиктом XVI).

Збройні сили[ред.ред. код]

Швейцарські гвардійці в традиційній формі.

До 1970 року існувало 4 види збройних сил:

У 1970 році папа Павло VI реформував збройні сили, ліквідувавши 3 перші види військ і залишивши для охорони держави Швейцарську гвардію, засновану в 1506 році. У 2002 році Іоанн Павло II відновив жандармерію.

Швейцарська гвардія підпорядковується безпосередньо Святому Престолу.

Транспорт і комунікації[ред.ред. код]

У Ватикані немає аеропортів. Є один вертолітний майданчик - Ватиканський геліпорт і 852-метрова залізниця, що з'єднує залізничну станцію біля собору святого Петра з основною італійської мережею.

Ватикан має також власний домен, телевізійний центр CTV, який займається підготовкою телепрограм, але сам безпосереднього мовлення не веде[5]. З 1931 року веде мовлення Радіо Ватикану[6].

З 2002 року в Дирекцію телекомунікацій Міста-Держави Ватикан входить телефонна служба, яка керує ватиканськими телекомунікаціями, у тому числі голосовим провідним зв'язком та мережею передачі даних. 18 травня 2010 Ватикан підписав договір з італійським підрозділом міжнародного оператора стільникового зв'язку Vodafone. Власних операторів стільникового зв'язку у Ватикану немає.

У Ватикані видається щоденна газета L'Osservatore Romano, офіційний бюлетень Святого Престолу Acta Apostolicae Sedis, і статистичний щорічник Annuario Pontificio. 29 червня 2011 у Ватикані був запущений власний інформаційний інтернет-портал[7].

Крім того, Ватикан має декілька радіопередавачів, резервну електростанцію, пошту, банк (відоміший під назвою «Інститут релігійних справ»).

З 2008 року ведеться будівництво сонячної електростанції проектною потужністю 100 мегават[8].

Міжнародні відносини[ред.ред. код]

Статус Ватикану в міжнародному праві - Допоміжна суверенна територія Святого Престолу, резиденція вищого духовного керівництва римсько-католицької церкви. Суверенітет Ватикану не є самостійним (національним), а випливає з суверенітету Святого престолу. Іншими словами, його джерело - не населення Ватикану, а саме папський престол. Кафедра Римських єпископів визнається суверенним суб'єктом міжнародного права з ранньосередньовічних часів.

Дипломатичні відносини Ватикану і Святого Престолу знаходяться у віданні Секції відносин з державами Державного секретаріату. Секцію очолює Секретар з відносин з державами в сані архієпископа - нині Домініке Мамберті (Dominique Mamberti), титулярний архієпископ Сагони.

Дипломатичні місії іноземних держав акредитуються при Святому Престолі, а не при місті-державі Ватикан. Іноземні посольства і представництва, акредитовані при Святому Престолі, зважаючи на малу територію Ватикану, розміщені в Римі (включаючи і посольство Італії, яке, таким чином, знаходиться в її власній столиці).

Святий Престол підтримує дипломатичні відносини з 174 країнами світу, у тому числі з ЄС і з Організацією визволення Палестини і є членом 15 організацій, у тому числі ВООЗ, СОТ, ЮНЕСКО, ОБСЄ та ФАО.

Святий Престол - найстаріший (1942 рік) дипломатичний союзник Китайської Республіки і нині є єдиним суверенним суб'єктом міжнародного права в Європі, що формально визнає Китайську Республіку.

У 2007 році Святим Престолом були встановлені дипломатичні відносини з Саудівською Аравією.

Святий Престол (не Ватикан) є постійним спостерігачем при ООН з 1964 року[9], співпрацюючи з організацією з 1957 року. У липні 2004 року права місії Святого Престолу при ООН були розширені. Крім того, з серпня 2008 року Ватикан почав співпрацю з Інтерполом на постійній основі[10][11].

У 1971 році Святий Престол заявив про своє рішення дотримуватися Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, щоб «надати моральну підтримку принципам, які служать основою самого Договору».


Вид на Площу Святого Петра.
Вид на Площу Святого Петра.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]