Роберто Манчіні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Football pictogram.svg
Роберто Манчіні
Roberto Mancini RED BULL STADIUM JERSEY NY.jpg
Особові дані
Дата народження 27 листопада 1964(1964-11-27) (49 років)
Місце народження Єзі, Італія Італія
Зріст 179 см
Позиція правий нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1981–1982
1982–1997
1997–2000
2001
Італія «Болонья»
Італія «Сампдорія»
Італія «Лаціо»
Англія «Лестер Сіті»
Усього:
30 (9)
424 (132)
87 (15)
5 (0)
546 (156)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1984–1994 Італія Італія 36 (4)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
2001–2002
2002–2004
2004–2008
2009–2013
Італія «Фіорентина»
Італія «Лаціо»
Італія «Інтернаціонале»
Англія «Манчестер Сіті»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 25 лютого 2011.

Спортивні медалі
Футбол
Чемпіонати світу
Бронза Італія 1990
Чемпіонати Європи
Бронза ФРН 1988

Робе́рто Манчі́ні (італ. Roberto Mancini; * 27 листопада 1964, Єзі) — італійський футболіст і тренер. Бронзовий призер чемпіонату світу, кавалер ордена «За заслуги перед Італійською Республікою». Абсолютний рекордсмен за кількістю завойованих кубків Італії — 10 (6 у якості гравця і 4 — тренера).

Кар'єра гравця[ред.ред. код]

Клуби[ред.ред. код]

Роберто Манчіні у 16 років дебютував в основному складі клубу «Болонья», вихованцем якого був, 12 вересня 1981 року, і в першому ж сезоні в Серії А несподівано забив 9 м'ячів. Перспективний забивний форвард одразу привернув до себе увагу сильних клубів, найактивнішим з них виявилася «Сампдорія», до якої він і перейшов за 4 млрд. лір. У «Сампдорії» Роберто склав знаменитий дует в атаці з Джанлукою Віаллі, їх навіть прозвали «близнюки-гол». З «Сампдорією» Манчіні переміг у чемпіонаті Італії, виграв чотири кубки Італії, суперкубок Італії (забивши переможний м'яч) і Кубок володарів Кубків у 1990 році, в фіналі якого «Сампдорія» з рахунком 2:0 обіграла «Андерлехт» (обидва голи забив Віаллі). В 1992 році «Сампдорія» була за крок до перемоги у кубку Чемпіонів, але в фіналі турніру, у додатковий час пропустила єдиний м'яч після гарматного пострілу барселонця Рональда Кумана.

В 1997 році Манчіні перейшов до римського «Лаціо». З римлянами, у рік сторіччя клубу, Манчіні виграв своє друге «скудетто», останній в історії Кубок Кубків і європейський суперкубок. У січні 2001 року Манчіні підписав контракт з англійським «Лестером», але провів у команді всього місяць, зігравши 5 матчів, і завершив кар'єру.

Збірна Італії[ред.ред. код]

Незважаючи на клубні успіхи, у збірній Італії Манчіні так і не став гравцем твердої основи, він зіграв за збірну 36 матчів і забив усього 4 голи, один з них дуже важливий у ворота збірної ФРН, на Євро-1988. Кар'єра Манчіні у збірній завершилася після конфлікту з головним тренером команди Арріго Саккі, коли той повідомив, що не гарантує Манчіні місця в команді, яка вирушала на чемпіонат світу в США.

Тренерська діяльність[ред.ред. код]

«Лаціо» і «Фіорентина»[ред.ред. код]

Свою тренерську кар'єру Манчіні розпочав ще граючи за «Лаціо», ставши асистентом Свена-Йорана Ерікссона. Але повномасштабний тренерський дебют Манчіні відбувся в лютому 2001 року, коли Роберто призначили головним тренером «Фіорентини», хоч у нього на той час ще й не було тренерської ліцензії. У Флоренції Манчіні-тренер здобуває свій перший трофей, вигравши кубок Італії. Однак, вже в січні 2002 року Манчіні звільнили з посади після виступів вболівальників, незадоволених результатами команди.

Влітку 2002 року Манчіні повернувся в «Лаціо», але вже в ранзі головного тренера клубу. Незважаючи на скандали і фінансові труднощі, пов'язані з діяльністю президента клубу Серджіо Краньйотті, Манчіні досягнув з командою гарних показників, перемігши в кубку Італії. Проте, в півфіналі кубка УЄФА «Лаціо» зазнав розгромної поразки від «Порту» Жозе Моурінью з рахунком 1:4. Попри це, Манчіні попросив збільшення своєї зарплатні з 1,5 до 7 млрд лір, тоді як доходи решти членів клубу, навпаки, були зменшені, однак нове керівництво клубу прийняло рішення піти на цей крок.

«Інтер»[ред.ред. код]

У 2004 році Манчіні підписав контракт з «Інтернаціонале». В першому сезоні в «Інтері» Манчіні виграв кубок Італії, однак у інших змаганнях клуб виступав не так вдало: в Лізі чемпіонів «нерадзуррі» поступилися в чвертьфіналі найпринциповішому супернику — «Мілану», а в чемпіонаті клуб втратив шанси на виграш «скудетто» ще в листопаді.

Сезон 2005–2006 почався з виграшу суперкубка Італії, у протистоянні з «Ювентусом», в якому перемогу «нерадзуррі» приніс гол у додатковий час Хуана Себастьяна Верона. В чемпіонаті клуб посів лише друге місце, але внаслідок кальчополі, титул, який здобув «Ювентус», передали «Інтеру». В Лізі чемпіонів клуб знову вибув на стадії чвертьфіналу, цього разу програвши іспанському «Вільярреалу».

На початку сезону 2006–2007 клуб вдруге поспіль здобуває суперкубок Італії, в фіналі якого «Інтер», програючи по ходу матчу 0:3, зміг вирвати перемогу з рахунком 4:3 у «Роми» в додатковий час. Після цього успіху, Манчіні виграє свій перший «справжній» тренерський чемпіонат, здобувши 17 перемог поспіль. Але в Лізі чемпіонів знову невдача: забивши більше голів на чужому полі, шлях «нерадзуррі» перетнула «Валенсія» (2:2 в Мілані і 0:0 у Валенсії), причому другий матч завершився бійкою між гравцями команд, деяких навіть дискваліфікували.

Сезон 2007–2008 розпочався для «Інтера» з поразки в фіналі суперкубку від «Роми» 0:1. В чемпіонаті «Інтер» переміг втретє поспіль, завоювавши «скудетто» в передостанньому турі, завдяки двом голам Златана Ібрагімовича у ворота «Парми», але в Лізі чемпіонів чергова невдача, цього разу в матчі з «Ліверпулем». Після гри Манчіні заявив, що по закінченні сезону піде у відставку, але потім взяв свої слова назад. 18 травня «Інтер» здобув перемогу в чемпіонаті, але в фіналі кубка Італії програв «Ромі». А 29 травня 2008 року Манчіні звільнили, офіційна причина звільнення — невдача в Лізі чемпіонів.

«Манчестер Сіті»[ред.ред. код]

Манчіні на посаді головного тренера «Манчестер Сіті»

19 грудня 2009 року Манчіні очолив англійський клуб «Манчестер Сіті», підписавши контракт на 3,5 роки з зарплатою близько 3,5 млн. євро за сезон[1]. В сезоні 2009–2010 команда фінішувала на 5-му місці, вперше за кілька останніх років виборовши право грати у Єврокубках.

Досягнення[ред.ред. код]

Як гравець[ред.ред. код]

Як тренер[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]